Сторінка
1

Основні теорії політичних систем

Зміст

Вступ

1. Місце держави в політичній системі суспільства

2.Сутність, структура та функції політичної системи

3. Соціально-економічні умови виникнення і розвитку політичної системи суспільства.

4. Політична система України

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність даної теми полягає в доведенні взаємозв’язку держави і політичної системи і як наслідок повної нерозривності, адже в більшості випадків вони виступають як одне ціле.

В даній контрольній роботі висвітленні основні терміни, що стосуються політичної системи суспільства: поняття політичної системи, ознаки, значення для суспільства, висвітлення ролі держави в політичній системі, класифікація основних складових політичної системи, а також недоліки правової системи України.

Громадянське суспільство, його інститути обумовлені безпосередніми життєвими потребами та інтересами людей. Автономний індивід з його потребами та інтересами є антро­пологічним виміром, активним чинником як формування окремих інституцій громадянського суспільства, так і його функціонуван­ня як цілісної системи суспільних відносин, заснованих на при­ватних інтересах. Життя, свобода, безпека особистості, приватна власність є елементарними потребами існування людини і грома­дянина, які роблять можливим її цивілізоване спілкування з іншими людьми, визначають соціальні форми життєдіяльності, а тому й становлять основні цінності громадянського суспільства.

Індивід, сукупність індивідів, насамперед тих, які належать до середнього класу, становлять якісну характеристику виник­нення, функціонування та розвитку громадянського суспільства. Саме на фундаменті своїх особистих інтересів, їх єдності та спільних проблем, що постають на шляху їх здійснення, індивіди утворюють ті чи інші громадські об'єднання.

Громадянське суспільство відображає встановлення елемен­тарного соціального зв'язку між індивідами.

1. Місце держави в політичній системі суспільства

Держава — основний і найважливіший інститут політичної системи суспільства. Той факт, що держава володіє суверенною владою, і визначає верховенство її щодо всіх інших організацій. Держава здійснює управління системою державних організацій, громад­ських об'єднань і трудових колективів, що становлять політичну систему соціальне неоднорідного (зокрема, класового) суспільства.

Держава — це публічна влада, яка поширює свою дію на суспільство. Вона володіє монополією на примус щодо населення у межах певної території, має право на проведення від імені суспільства внутрішньої та зов­нішньої політики, виняткове право видавати закони та правила, які є обов'язковими для всіх громадян, право на збирання податків, мита тощо.

До основних ознак держави належать:

· наявність особливої системи органів та установ, що здійснюють функції державної влади;

· наявність права, яке закріп­лює певну систему норм, санкціонованих державою;

· наявність певної території, на яку поширюється юрис­дикція даної держави.

Держава — це організація політичної влади панів­ної частини населення у соціальне неоднорідному, зокрема класовому, суспільстві, за допомогою якої здійснюється керівництво суспільством в інтересах цієї його частини, а також управління загальносуспільними справами.

Держава існувала на всіх етапах розвитку суспільства, виключаючи період первісного, соціальне однорідного суспільства. Утворення перших в історії людства держав було викликано у кінцевому підсумку поділом суспільства як етнічного утворення на соціально-економічні класи та інші соціальні групи з різноманітними, нерідко протилежними інте­ресами.

Національній державі притаманні такі особливості:

· утворюється нацією, яка компактно проживає на певній території і, як правило, становить більшість серед населення даної країни;

· є результатом здійснення відповідною нацією її основного загально соціального права на політичне самовизначення;

· створює, забезпечує всі необхідні умови для збереження і розвитку надбань даної нації в економіч­ній, політичній, соціальній, духовній сферах життя, збагачення її духовності, культури, мови, традицій тощо;

· поєднує піклування про «свою» націю із створенням належних умов для розвитку всіх інших націй, етнічних груп, які проживають на території держави і входять до складу її народу.

При розгляді проблематики політичної системи суспільства з позицій державно-правової науки слід, однак, чітко визначитися стосовно того, що саме держава як орган влади та управління в масштабі всього суспільства виступає її стрижневим елементом, ядром.

Саме навколо державної влади як концентрованого втілення політики в загальнонаціональному вимірі формуються інтереси інших політичних інститутів, точиться боротьба політичних партій за те, щоб здобути важелі державного управління. У самій державності з точки зору реалізації політичних інтересів та про­грам провідними виступають такі державні інститути, як парла­мент та уряд. Депутати парламенту та члени уряду, яких приво­дить на посади політична партія, що перемогла на виборах, посідають у цих органах так звані політичні посади і тому кваліфікуються як політичні службовці.

Особливий статус держави в політичній системі суспільства обумовлений тим, що саме держава на відміну від політичних партій, блоків політичних партій та рухів:

· об'єднує все населення країни на умовах особливого член­ства в державі, своєрідної належності до держави, що пов'язана з фактом постійного проживання на її території, або набуття такої специфічної ознаки, як громадянство чи підданство. Це дає мож­ливість кваліфікувати державну владу як найбільш ефективний засіб мобілізації зусиль всіх членів суспільства, дозволяє державі на відміну від політичних партій використовувати найвагоміші ресурси суспільства, насамперед — адміністративний ресурс, для вирішення тих чи інших актуальних проблем;