Сторінка
4

Формування ліберальних ідей у політологічній спадщині М.П. Драгоманова

Незмінно чітко Драгоманов висловлював застереження щодо того юридичне та інституційно закріпленого мінімуму національ­ної свободи, без якого українські інтереси не могли бути забезпечені в умовах пореволюційної чи реформованої Росії. Щодо завдань цього прогнозованого ним етапу, політичні вимоги Драгоманова вирізняються чіткістю формулювань і не суперечливістю як у його ранніх, так і в пізніших працях. З особливою ясністю ці застережен­ня були висловлені у "Вільній Спілці": "З вищезгаданих принципів політичного перетворення Росії повинні вважатися особливо важ­ливими:

1) права людини і громадянина ;

2) місцеве самовряду­вання: управління ж всією Росією за посередництвом центральних представницьких зборів, без визнання і забезпечення цих прав і міс­цевого самоврядування, повинні вважатись так само мало охоро­няючим свободу та інтереси України зокрема, як і сучасний устрій Російської імперії" [10,16].

Отже, критикуючи ті чи інші хиби, або недогляди в драгомановському проекті розвитку місцевого самоврядування, треба бра­ти до уваги, що у його працях, присвячених цим проблемам, мова йшла про завдання українського руху на ближчі роки та десятиріч­чя. Ці цілі мали свідомо поміркований характерна загал не спри­ятливої для проголошення радикальних вимог на кшталт української незалежності тощо.

До позитивних рис драгомановського теоретичного бачення віднесемо те, що розвиток місцевого самоврядування пов'язувався ним із поглибленням кризи абсолютистсько-монархічних режимів, із піднесенням ліберального руху з посиленням національних і соціальних рухів.

Оцінюючи перспективи розвитку місцевого самоврядування і завдання суспільних сил у боротьбі за його розвиток, Драгоманов висловлює слушні думки про той історичний час, в якому перебу­ває Росія в календарі розвитку світової, зокрема європейської циві­лізації. На цій основі доходить висновку про неминучість змін у її ладі. Здебільшого, ці порівняння мають своєю основою історичний досвід двох європейських країн. На погляд Драгоманова, майбутнє Російської імперії та її народів могло розвиватися за двома моделями, основними, умовно кажучи, сценаріями - "німецьким" і "французьким"[10,52].

Пошук ефективної моделі місцевого самоврядування

Першочергове питання, яке і до сьогодні викликає конфлікти між виконавчою та представницькою владою, між загальнодержавними установами та органами місцевого самоврядування, полягає в тому, як саме розмежувати сферу компетенції органів державної влади на місцях та органів місцевого самоврядування. Драгоманов пропонував досить раціональний підхід до розв'язання цього не­простого питання. Він висловлював думку, що це вирішення по­винно бути чітко і недвозначно зафіксоване юридичне, відобра­жене в основному законі та в спеціальному законодавстві держави. Ці документи мали визначати функції та завдання місцевого са­моврядування всіх рівнів у вигляді їх спеціальних статутів. "Але необхідно, - пояснював він, - щоби ці статути якомога більше мали на увазі, щоби установи з більш широким колом діяльності не були керівництвом над установами з менш широким колом діяльності, а щоби кожне мало якомога більш повну самостійність у своїм колі, особливо у справах, які воно сплачує власними коштами" [10,13]

У накресленнях засад майбутньої організації місцевого самов­рядування Драгоманов намагався сполучити принципи прямої та представницької демократії.На основі перших він бачив за можли­ве організацію самоврядування на рівні сіл, громад - через збори дорослого населення і діяльність обраного й підзвітного цим за­гальним зборам старшини. А вже на рівні волосному, міському, повітовому та обласному функції народного зібрання передавались відповідним представницьким органам - думам. Думи могли утво­рювати управи та інші виконавчі органи, а в своїй діяльності по­винні були керуватися державним і обласним законодавством і на­казами виборців. Не вдаючись у детальний правовий аналіз запропонованої Драгомановим схеми розвитку самоврядування (це, передусім, компетенція істориків держави і права), відзначимо, що проект "Вільна Спілка", по-перше, сконцентрував найкращі ідеї Драгоманова та його однодумців стосовно принципів організації та діяльності місцевого самоврядування, по-друге, він акумулював досягнення тогочасної української, російської, європейської та, без особливого перебільшення, світової політичної та правової думки, демократичної практики. Нарешті, цей проект, у своїх головних рисах, був теоретично придатним для втілення у життя за умови загальних демократичних змін у Росії.

Найцікавішою і найбільш оригінальною, на мою думку, є та частина проекту "Вільної Спілки", де визначені повноваження, форми та напрями діяльності обласних дум, передбаченні їх май­бутні взаємини з центральними органами влади. Тут тема місцево­го самоврядування переходить у проблему теоретичних уявлень Драгоманова про організацію федеративної держави. Тому розгля­немо її остільки, оскільки вона стосується вищої форми діяльності органів і структур саме місцевого, у цьому разі - регіонального, об­ласного самоврядування[2,156].