Сторінка
1

Вацлав Гавел – Президент Чеської Республіки

План

Вступ.

І. Походження Вацлава Гавела та вплив сім”і на формування його особистості.

ІІ. Політична кар’єра Вацлава Гавела – тернистий шлях до вершини.

1. Початок політичної діяльності.

2. “Оксамитова революція” та обрання президентом.

ІІІ. Постать президента Чеської Республіки Вацлава Гавела в розумінні сучасників та його роль в формуванні держави.

Висновок.

Вступ

В історії кожної держави зустрічаються постаті, так звані моральні авторитети, які своєю громадсько-політичною діяльністю вносять неоцінений вклад в розвиток батьківщини, що стає прикладом для наслідування багатьма поколіннями. Завдяки цим людям можна переконатись, що в такій непростій, навіть не завжди чесній, справі, як політика, слова “честь”, “совість”, “добропорядність” не втрачають свого глибинного змісту, а навпаки свято сповідуються й є непорушними моральними законами, з яких починається важка праця на благо рідної землі. Таких людей ще називають обличчям нації, завдяки їм країну й її народ поважають у світі, з них беруть приклад, оскільки справжньою істиною є те, щоб, навіть досягнувши такої бажаної вершини влади та слави, зберегти своє справжнє “я”, залишитись таким же чистим перед земляками, заслужити їх повагу й виправдати сподівання. Самі ці принципи є найсвятішими для кожного чесного політика, свідомого громадянина, патріота, людини, навіть, якщо вони не співпадають з державним курсом в силу певних обставин та є “незручною правдою”, вони все одно залишаються єдиною правдою, якою б тяжкою вона не була.

Перш за все необхідно зберегти почуття глибокої поваги до себе й свого народу, бо тільки за цієї умови можливо втілювати в життя ті незаперечні істини людського існування, ставлячи на передній план не власну вигоду й збагачення, а благо й процвітання тих тисяч, мільйонів, що довірили свою долю й готові підтримати, варто тільки слідувати тим справжнім, справедливим курсом й не відходити від нього ні на крок. Тоді по праву можна пишатись власною країною та відчувати гордість за себе. Ці люди знають, вони не просто були при владі, а використовували її переваги для досягнення вищої мети, якої прагне кожен син своєї вітчизни.

Серед таких фігур виділяють Папа Римський Іоан Павло Другий та Вацлав Гавел – екс-президент Чехії, демократ в ідеальному розумінні цього слова. На постаті останнього й хотілося б зупинитись в цій контрольній роботі.

1. Походження Вацлава Гавела та вплив сім”і

на формування його особистості

Сім’я в житті людини відіграє надзвичайно важливу роль, оскільки саме там закладаються основні риси характеру, визначаються основні моральні принципи та орієнтири в дорослому житті.

Вацлав Гавел народився 5 жовтня 1936 р. в сім’ї одного з найзаможніших підприємницьких родів Чехії. Його дідусь був успішним підприємцем у сфері торгівлі нерухомістю та будівництва. Він спроектував та побудував перший критий каток та найвідоміший в Празі палацовий комплекс у стилі модерн – “Люцерна” (1907-1920), який був перед Першою світовою війною найбільшим і найсучаснішим архітектурним центром (там розміщувались сінематограф, театр, концертні зали, атракціони). А в 1912 р. дідусь Гавела заснував кінокомпанію “Люцернафільм”. Варто зазначити, що в домі сім’ї Гавелів завжди збирались представники чеської інтелігенції, які з радістю зустріли революцію 1918 р. та падіння монархії й проголошення незалежності Чехословаччини (особливо вони раділи, що ці події пройшли мирним шляхом).

Справу діда Гавела успішно продовжили його батько Вацлав М. та дядько Мілош Гавели. Заслугою батька Вацлава було будівництво передмістя Праги Баррандова, а дядько займався кінематографом – побудував кіностудію “Баррандов”, відновив та очолив “Люцернафільм” (практично єдина кінокомпанія, що виробляла чеські фільми). Вони об’єднали свою діяльність в сімейний бізнес, створивши спільну фірму “Брати Гавели – Прага, Люцерна”.

З боку матері Вацлава Гавела Божени цікавою фігурою є її батько Гуго Вавречки, який був редактором буржуазної газети “Lidove noviny” (крім того, писав сценарії до чеських фільмів під псевдонімом Гуго Ваврис), був послом довоєнної чехословацької республіки в Угорщині та Австрії, пізніше (з 1932 р.) став директором взуттєвих заводів, а в 1938 р. – міністром пропаганди.

Тож недивно, що Вацлав Гавел унаслідував найкращі риси своїх родичів, сформувавшись як один з найдостойніших представників чеської нації. “И если от отца и деда Вацлав Гавел унаследовал отношение к порядку, от дяди – изысканные манеры «киномагната», то литературные и дипломатические таланты – именно от дедушки Вавречки”[1]. Таким людям важко було пригнічувати свій дух свободи в часи нацистської окупації та сталінського терору 50-х, тоталітаризму й комунізму.

Протягом тривалого часу сам Вацлав Гавел вважав своє буржуазне походження великим недоліком, оскільки в початковій школі однокласники не раз називали його “барчуком”, що дуже ображало хлопчика і він понад усе хоті позбавитись від своїх “переваг”. Виховуючи свого сина та даючи йому блискучу освіту, батьки з самого раннього дитинства прищепили йому повагу до людей, прагнення до свободи та ліберальних цінностей.

В 1947 р. Вацлав Гавел закінчив середню школу в Ждарці, після чого його відправляють в школу-інтернат для хлопчиків в Подебрадах, де він мав почати самостійне життя.