Сторінка
4

Процедура створення господарських товариств

Порядок оцінки вкладів визначається в установчих до­кументах товариства, якщо інше не передбачено законодавством України. Відсутність якогось контролю за адекватністю оцінки внесків призводить до надто поширених зловживань, коли вартість майна, внесеного як вклади, штучно підвищується, завдяки цьому виникають товариства з "фіктивним", "дутим" капіталом. За бажанням учасників вони можуть запровадити експертний порядок оцінки негрошових вкладів, тобто їх оцінку незалежним оцінювачем у порядку, визначеному Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність (в Україні)".

Засновникам товариства треба враховувати, що штучне завищення вартості негрошових вкладів у статутний фонд товариства може бути підставою для визнання установчих документів недійсними.

Одним з найактуальніших питань є питання щодо внесення до статутного фонду товариства нематеріальних активів, зокрехма об'єктів інтелектуальної власності, та їх оцінки.

Нематеріальні активи можуть вноситися до статутних фондів акціонерних товариств без обмежень. Відповідно до пункту 14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 р. №242, первісною вартістю нематеріальних активів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Учасники господарського товариства за власним бажанням можуть встановити й порядок експертної оцінки таких вкладів. Способи експертної оцінки вартості нематеріальних активів, що є об'єктами права власності, наведені в розділі III Порядку експертної оцінки нематеріальних активів, затвердженому наказом Фонду державного майна України та Державного комітету з питань науки і технологій від 27.07.1995 р. №969/97.

У роз'ясненнях деяких державних органів та юридичній літературі міститься думка про необхідність укладання ліцензій­ного договору або якогось іншого окремого договору, який би підтверджував передачу прав інтелектуальної власності у статутний фонд товариства. Така точка зору здається не зовсім правильною (за певними винятками). За загальним правилом, єдиним документом, що підтверджує факт передачі об'єкта інтелектуальної власності у статутний фонд товариства, має бути установчий договір. Наявність установчого договору виключає 'необхідність укладання якихось інших договорів (купівлі-продажу, ліцензійного, про користування об'єктом тощо).

Але з цього правила є два винятки:

1) у відкритому акціонерному товаристві, передплатники на акції якого не укладають установчий договір, між ними та засновниками (або самим товариством — при додатковому випуску акцій) може укладатися окремий договір про передачу об'єкта інтелектуальної власності в оплату за придбані акції;

2) Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і ' послуг" (ст. 16) та Законом України "Про охорону прав на винаходи

і корисні моделі" (ст. 28) надається право власник}' свідоцтва або патенту давати дозвіл (ліцензію) на використання знака, винаходу (корисної моделі) на підставі ліцензійного договору. Тому у разі внесення у статутний фонд товариства прав на використання товариством знака, винаходу (корисної моделі), крім установчого договору, має укладатися також і ліцензійний договір, який потребує реєстрації у Державному патентному відомстві України. Якщо власник патенту передає товариству право власності (а не право користування) на знак, винахід (корисну модель), то така передача може оформлюватися виключно установчим договором. Законом не визначається, чи можуть вкладом бути особисті Ділові якості учасника (досвід, навички, ділова репутація) або його робота (послуги) майбутніх періодів.

Чинним законодавством України не врегульований порядок передачі вкладу. Спосіб передачі вкладу залежить від виду майна, шо має передаватися. Речі та цінні папери передаються то­вариству, кошти вносяться (перераховуються) на поточний рахунок в установи банку або вносяться в касу товариства. Передача вкладу товариству підтверджується документами (актом прийому-передачі, прибутковим ордером, довідкою (випискою) банківської установи, індосаментом тощо).

Закон "Про господарські товариства" встановлює спеціальний порядок внесення вкладів стосовно статутних товариств. Кожен з учасників цих товариств до моменту державної реєстрації повинен внести не менше 50 % (у закритому акціонерному товаристві) або 30 % (в інших статутних товариствах) номінальної вартості своїх акцій або розміру свого внеску.

Законом "Про господарські товариства" встановлюється мінімальний розмір статутного фонду, який становить: для акціонерного товариства - 1250 мінімальних заробітних плат, для товариств з обмеженою і додатковою відповідальністю — 100 мінімальних заробітних плат, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, шо діяла на момент створення товариства. Максимальний розмір статутного фонду законом не встановлений. Більш високі вимоги до мінімального розміру статутного фонду запроваджені чинним законодавством для комерційних банків, страхових компаній, фондових бірж, інвестиційних фондів і компаній та інших професійних учасників фінансового ринку.

Інструкція про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті, затверджена постановою Правління Національного банку України від 18.12.98 р. № 527, передбачає перелікдокументів, необхідних, щоб відкрити в банку рахунок для формування статутного фонду господарського товариства:

• рішення засновників про визначення особи, якій надається право розпорядчого підпису при проведенні грошових операцій за даним рахунком, що оформляється у вигляді довіреності, засвідче­ної нотаріально (якщо хоча б одним із засновників є фізична особа);

• копія установчого договору, засвідчена нотаріально, якщо у складі засновників є фізична особа;