Сторінка
3

Процедура створення господарських товариств

• порядок розподілу прибутків та збитків,

• склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна кваліфікована більшість голосів,

• порядок внесення змін до установчих документів,

• порядок ліквідації і реорганізації товариства [84, с. 65 —81]. Законом не визначено, які питання повинні регулюватися установчим договором, а які статутом товариства. Це винесено на розсуд самих учасників господарського товариства. На практиці може виникнути ситуація, коли положення статуту не збігаються з положеннями установчого договору. Пріоритет як для учасників товариств, так і для третіх осіб у такій ситуації повинні мати положення статуту товариства.

При визначенні змісту установчих документів учасники повинні пам'ятати про встановлену законодавством складну процедуру внесення в них змін, включаючи необхідність їх державної реєстрації і можливість врегулювати ряд питань не в установчих документах, а в інших корпоративних норма­тивних актах (положеннях, рішеннях та ін.). Необхідно уникати надмірної деталізації положень установчих до­кументів.

Положення, включені в текст установчих документів, не повинні суперечити чинному законодавству (відповідальність за іде несуть самі учасники господарського товариства).

Установчі документи складаються державною або іншою мовою відповідно до Закону України "Про мови в Української РСР", підписуються засновниками, прошиваються і нуме­руються. Якщо у складі засновників господарського товариства є хоча б одна фізична особа, то її підпис на установчих документах засвідчується нотаріусом (цю нотаріальну дію — посвідчення підпису — слід відрізняти від іншої нотаріальної дії — посвідчення угоди). На практиці нотаріуси завіряють установчі договори як угоди.

Установчі документи товариства можуть бути визнані недійсними у встановленому законом порядку.

Відповідальність за зміст установчих документів покла­дається виключно на учасників товариства. У випадку невід­повідності вимогам чинного законодавства установчі документи господарського товариства в судовому порядку можуть бути визнані недійсними (цілком або частково).

Підставами для визнання недійсними установчих документів можуть бути:

1) допущені при оформленні (затвердженні) цих документів

порушення чинного законодавства;

2) невідповідність фактичним обставинам відомостей, що закріплені в установчих документах;

3) відсутність в установчих документах обов'язкових відомостей;

4) суперечність положень установчих документів нормам чинного законодавства України та інші підстави.

Визнання установчих документів недійсними є підставою для винесення судом (господарським судом) рішення:

а) про ліквідацію господарського товариства на підставі ст. 59 Господарського кодексу України;

б) про скасування державної реєстрації господарського товариства на підставі ч. 7 ст. 59 Господарського кодексу України (як правило, використовується даний варіант).

Склад і правовий режим майна господарського товариства Як будь-яка комерційна організація, господарське това­риство повинно мати капітал, що утворює майнову базу його діяльності і гарантує інтереси кредиторів. На момент заснування товариства такий капітал формується за рахунок внесків учасників і називається в статутних товариствах статутним фондом, а в договірних товариствах — складовим капіталом.

Статутний фонд — це зафіксована установчими доку­ментами й оцінена учасниками в національній валюті України (а у випадках, передбачених законом, і в іноземній валюті) сукупність вкладів, що об'єднуються учасниками при ство­ренні господарського товариства для забезпечення його діяльності.

Формування статутного фонду. Вклади учасників Порядок формування статутного фонду визначається статтями 13,24 — 36,52 Закону "Про господарські товариства", а також установчими документами господарського товариства. Статутний фонд є єдиним фондом товариства, який частково утворюється ще до моменту державної реєстрації товариства (тобто до виникнення в господарського товариства статусу юридичної особи). На відміну від усіх інших фондів товариства, які створюються за рахунок майна товариства (його доходів), статутний фонд формується виключно за рахунок майна учасників товариства (табл. 1).

Вкладом учасника господарського товариства до статутного фонду (капіталу) товариства є сукупність коштів, майна і майнових прав, оцінених за згодою учасників у національній валюті України і переданих товариству для забезпечення його діяльності в порядку, у розмірах і в терміни, визначені уста­новчими документами.

Виходячи з положень, як вклади до статутного фонду (капіталу) учасники можуть вносити:

1) рухоме і нерухоме майно (речі), не заборонене до обігу на території України;

2) цінні папери, передача яких допускається чинним законодавством України;

3) кошти у валюті України або іноземній валюті;

4) майнові права, включаючи права інтелектуальної власності, право користування майном, природними ресурсами, право на здійснення господарської діяль­ності та ін.

Якщо вклади учасників вносяться не у грошовій формі, то вони мають бути чітко визначені (індивідуалізовані) в уста­новчому договорі. Іноді в установчих договорах відзначається, що учасники передають у статутний фонд товариства "всі свої активи" або "майно, цінні папери, майнові права" без будь-якої конкретизації того майна, яке буде передаватися. Такі форму­лювання можуть призвести до визнання установчого договору недійсним або неукладеним (оскільки учасниками не визначений предмет договору — майно, яке буде передаватися створюваному ними товариству). Треба пам'ятати, шо установчі документи є підставою для передачі майна з балансу однієї юридичної особи (засновника) на баланс іншої (створюваного товариства). Перелік активів, які вносяться учасниками до статутного фонду, можна

викласти у вигляді окремого додатку (специфікації) до уста­новчого договору, в якому за кожним видом вкладу повинна відображатися його грошова оцінка, а також можливі конкретні строки передачі товариству цього вкладу. Такий додаток оформляється за тими ж правилами, що й установчий договір, і становить його невід'ємну частину.

Стосовно певних суб'єктів підприємницької діяльності, серед яких банки, страхові компанії, фондові біржі та інші фінансово-кредитні структури, законодавством встановлюються обмеження щодо видів майна та майнових прав, що можуть вкладатися у капітал товариства. Ці обмеження мають на меті зміцнення платоспроможності, підвищення фінансової ста­більності названих вище організацій.