Сторінка
1

Визначення ринкової стратегії підприємства. Характеристика основних джерел формування капіталів підприємства і основних методів фінансування

Під стратегією прийнято розуміти комплексну програму дій, яка забезпечує здійснення місії (генеральної мети) фірми і досягнення її множинних цілей.

Для того, щоб вибрати стратегію фірми, потрібно спочатку провести оцінку і аналіз існуючої стратегії. Залежно від того, на якій стадії життєвого циклу перебуває фірма, її керівництво може вибрати одну з базових стратегій.

1. Стратегію виживання – вона є захисною і використовується за кризового стану економічної діяльності підприємства.

2. Стратегію стабілізації – стратегію діяльності підприємства з урахуванням нестабільності (коливання) обсягу продажу своєї продукції і отримують величини доходів.

3. Стратегію зростання – найефективнішу стратегію стабільного зростання обсягу продажу, прибутку, капіталу.

Для здійснення бізнесової діяльності необхідно мати певний стартовий капітал. Капітал може існувати у матеріалізованій і ментальній формах (знання, вміння, здібності, “ноу-хау” розцінюють як специфічний товар, капітал).

Під капіталом розуміють матеріальні і грошові кошти, а також інтелектуальні напрацювання і організаторські навики, котрі використовують у професії виробництва і його обслуговування та є джерелом і засобом отримання прибутку.

Підприємницький капітал о х о п л ю є:

- усі технічні засоби виробництва (будівлі, споруди, устаткування, рухомий склад транспорту) використовувані підприємцем на законній підставі (не лише як об’єкти власності, а й на правах оренди, лізингу і ін.);

- матеріальні оборотні елементи виробництва (сировина і матеріали, пристосування і інструменти одноразового або короткочасного використання);

- оборотні кошти у грошовій формі (фонд оплати праці, кошти для придбання елементів оборотних фондів, фонди обігу, у тому числі грошові кошти на розрахунковому рахунку у банку);

- інтелектуальна власність (власна підприємницька ідея, спосіб виготовлення сировини або готової продукції – все те,що прийнято називати “нау – хау”);

Величину підпрриємницького капіталу Кн можна обчислити:

Кн = Те + Ко + Мое + Він

Те - технічні елементи;

Ко - оборотні кошти;

Мое – матеріальні оборотні елементи;

Він – інтелектуальна власність (нематеріальні активи).

Організація нового підприємства будь якого типу неминуче зв’язана з наявністю достатнього капіталу. Початковим називають капітал, котрий вкладається у будь-яке власне діло з самого початку практичної реалізації підприємницького проекту.

Розмір початкового (стартового) підприємницького капіталу визначається на основі економічних розрахунків щодо конкретного проекту, розробленого стосовно прийнятої нової підприємницької ідеї. До можливих способів формування підприємницького капіталу належать:

· перший – фінансові підсумки попередньої підприємницької діяльності, (власної або успадкованої);

· другий – особисті заощадження (не лише у грошовій, а у речовій, товарній формі);

· третій – позичкові кошти, тобто отримані в борг з певними зобов’язаннями (сплата встановленого відсотка за рік).

Третій спосіб формування початкового статутного капіталу має значне поширення на Україні, це так звані “зростання з нуля”. При цьому варто зазначити, що отримати кредит не так просто – потрібна тверда гарантія щодо його вчасного повернення. Такою гарантією може бути якість підприємницького проекту, точність економічних розрахунків, висока ймовірність значного ефекту, швидка оборотність і окупність капіталу.

З огляду на економічне розуміння не треба плутати терміни “позика” і “кредит” (хоч кредит виступає у формі позики - безвідсоткового кредиту).

П о з и к а – це вид господарсько-економічної операції, у процесі здійснення котрої одна сторона (позикодавець) передає іншій стороні (позичальнику) у тимчасову власність гроші або товари, а позичальник зобов’язується повернути таку саму суму чи кількість товару в обумовлений срок.

Отже позика надається завжди на умовах повернення, але без комерційного зиску, тобто безкоштовно.

К р е д и т – це господарсько-економічна операція з наданням однією стороною (юридичною особою) іншій (юридичній чи фізичній особі) грошей чи певного товару в борг (строкове користування на засадах повернення і, як правило, за певну плату встановленого відсотка від загальної суми кредиту).

Кредитні операції є багатонапрямленими і порівняно численними. За ознакою залежності від форми забезпечення (заставні так звані бланкові позички, тобто позички без будь якого забезпечення (матеріальною чи фінансовою). Вексельні, підтоварні та фондові кредити означають кредитні операції, що здійснюються під заставу відповідно векселів, товариних цінноестей (майна і цінних паперів).

Будь-які кредити можуть мати різні строки повернення. Існують так звані онкальнікредити, тобто кредити до запитання, які повертаються на першу вимогу кредитора. Коротко-, середньо-, та довгострокові кредити надаються відповідно на термін: до одного, від 1 до 5 років, понад 5 років.

До найчисленнішої категорії позичальників належать фірми, яким надаються відповідні кредити для поповлення власних оборотних коштів або для інвестування різних за призначенням об’єктів.

Основним способом погашення кредитів є разове повернення зі сплатою певного відсотка за користування ним, можливе повернення ресурсів на виплат, тобто здійснення кількох послідовних платежів у межах загальної суми кредиту з урахуванням відсотка за кредит.

Ясна річ, на момент початку реалізації підприємницького проекту виявити (розрахувати з достатньою точністю всі потреби у фінансових ресурсах складно). Тому варто передбачити якісь резервні кошти. При формуванні стартового підприємницького капіталу підприємець має враховувати не тільки його загальну величину, а й прогнозовану економічну вигоду від вкладень у власне діло.

Джерелами отримання фінансових коштів можуть бути комерційні кредити, банківські позики, кошти від продажу облігацій, кошти різноманітних інвестиційних установ, кошти приватних інвесторів. Можливі різні варіанти поєднання акціонерного і позичкового інвестування.

Капітал будь-якої підприємницької структури поділяють на основний та оборотний.

Основний – всі технічні засоби виробництва.

Оборотний – охоплює все те, що проходить через підприємство і призначений для виробничого й особистого споживання або продажу на ринку.