Сторінка
1

Формування програми розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємств

Проблема конкурентоспроможності українських товарів займає одне із центральних місць у зовнішньоекономічній діяльності вітчизняних підприємств. Особливої гостроти вона набуває стосовно продукції машинобудування та інших галузей з високим ступенем обробки виробів, що стало однією з серйозних перешкод для розширення її експорту і подолання на цій основі сировинного перекосу в загальній структурі експорту.

Позиції українських експортерів суттєво ускладнюються ще й тому, що економічний вплив західноєвропейських клієнтів є надзвичайно сильним. Дійсно, в умовах тривалого розвитку ринкових відносин та існування налагоджених, традиційних стосунків між виробниками та покупцями важко сформувати свій портфель замовлень на західному ринку. Крім того, українські експортери не здатні оперативно і кваліфіковано прогнозувати слабкі сторони західноєвропейських виробників, зміну тарифних і нетарифних обмежень, що послаблює їх, і без того нестійку, конкурентну позицію на ринку. Тому найпоширенішою стратегією українських експортерів є типова, класична стратегія цінової конкуренції, причому обсяги експорту накладають певні обмеження на використання цього типу стратегії. Пониження ціни є найефективнішим заходом для малих фірм та таких, що експортують незначні обсяги продукції, оскільки такий крок для них не є критичним через незначні обсяги поставок. В такій ситуації співвідношення ціни та параметрів якості відіграє суттєве значення.

Якість - поняття відносне, воно характеризує рівень відповідності характеристик та властивостей товару до потреб та очікування покупців (звичайно, з урахуванням ціни, яку вони готові заплатити).

Прогнозування розвитку європейського ринку дає песимістичні оцінки майбутньої діяльності українських фірм на ринках ЄС. Усунення нетарифних бар'єрів і зростання на основі цього цінової конкуренції призведе до падіння цін, що ускладнить позиції українських виробників. З іншого боку, конкурентноздатність західноєвропейських підприємств зросте, оскільки вони є мобільнішими до впровадження нововведень, розгортання рекламної кампанії тощо.

В таких умовах для більшості українських виробників реальною можливістю виживання та закріплення на ринку є освоєння, в першу чергу ринків України та СНД, що створить умови для накопичення певного досвіду та коштів, які згодом дозволять професійніше працювати на західноєвропейських ринках.

Отже, формування конкурентних переваг українських товаровиробників на ринках ЄС потребує глибоких теоретичних досліджень, пов'язаних з вирішенням проблем глобалізації ринку та посилення на основі цього конкурентної боротьби, а з іншого боку - вироблення надійних засобів прогнозування стратегічного потенціалу підприємства, забезпечення його необхідними ресурсами, адаптації до зміни умов оточуючого середовища.

Сьогодні українські підприємства поставлені перед об'єктивною необхідністю активізації створення конкурентноздатних господарських систем, модернізацію і реконструктуризацію діючих структур, забезпечення диверсифікації капіталу в напрямку соціальне орієнтованих структурних перетворень. До того ж, фізична і моральна застарілість виробничих фондів - до 60-70 % в промисловості, сільському господарстві, транспорті і навіть торгівлі та інших сферах загрожує подальшим погіршенням ситуації, включаючи прояви аварій і катастроф з людськими жертвами і продовженням зупинок господарської діяльності, внаслідок виводу з ладу діючого обладнання. Отже, інвестиційна та інноваційна діяльність стала вирішальним ланцюгом всієї економічної політики держави.

У ситуації, що склалася в Україні, одним з найактуальніших завдань є розробка і прийняття науково обґрунтованої зовнішньоекономічної програми розвитку підприємств, а також механізму її реалізації, котра враховувала б можливості й інтереси підприємств як на даному етапі, так і в перспективі.

На етапі переходу до ринкової економіки надзвичайно важливим є впровадження раціональної зовнішньоекономічної програми розвитку, яка б ґрунтувалася як на врахуванні сучасних глобальних тенденцій розвитку, так і на системі довготермінових раціональних інтересів.

Враховуючи сировинне спрямування експорту України, можна сказати, що на сьогодні експорт намагаються заохочувати і стимулювати. В слідстві зростання зовнішнього попиту на продукти сировинних галузей, виникне внутрішній попит на продукцію супутніх галузей , що підтримуються в національному господарстві.

Так, в умовах переходу до ринкових відносин для багатьох підприємств загострилась проблема матеріально-технічного забезпечення виробництва внаслідок порушення традиційних зв'язків. Обмежений доступ до багатьох видів матеріальних ресурсів, а також дефіцит грошових засобів ставить підприємницькі структури у дуже жорсткі рамки. Тому підприємства, що підпадають під дані обмеження, продовжують формувати свою виробничу програму методом, зворотнім до орієнтиру, прийнятому у високорозвинутих країнах. Спочатку встановлюють, які ресурси має підприємство, потім, спираючись на ці дані, будують виробничу програму на основі запропонованих договорів. При цьому структурна політика виробництва зорієнтована головним чином на "виробництво заради виробництва" тобто, підприємства виробляють не те, що можна продати, а намагаються продати те, що виробляють.

Орієнтація виробничої політики підприємства на реалізацію в умовах обмежених матеріальних і грошових ресурсів, дозволяє розробити оптимальну, економічно обґрунтовану за обсягом і асортиментом виробничу програму. Мета оптимізації - знайти таку виробничу програму, на основі договорів при якій затрати були б мінімальні і забезпечений, при наявності обмежень, максимальний фінансовий результат. У зв'язку з тим, що з кожним роком набуває все більшої гостроти зіткнення інтересів різних країн за одержання прибутку у міжнародній торгівлі, необхідно здійснювати політику, спрямовану на підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів на світовому ринку. Велику увагу слід приділяти підвищенню якості продукції, додержанню стандартів і еколого-технічних вимог. Проте на внутрішньому ринку недостатня регламентованість у питаннях якості товарів, що імпортуються, є причиною появи низькосортної продукції, яка не сертифікована, а внаслідок низької ціни і недосконалої системи оподаткування є конкурентом наших якісних товарів.