Сторінка
9

Особливості організації і функціонування підприємств різних форм власності

- сприяння реалізації продукції (послуг) учасників бізнес-інкубаторів;

- створення позитивного іміджу клієнта бізнес-інкубатора;

- організація і проведення тренінгів і курсів перепідготовки;

- організація заходів паблік-рілейшнз з метою визначення ефективності і значення малого бізнесу для розвитку регіону;

- супровід фірм після їхнього виходу з бізнес-інкубаторів.

Українські бізнес-інкубатори здебільшого існують за рахунок фінансування міжнародних донорських організацій, служб працевлаштування населення при держадміністраціях міст і районів, їм надаються приміщення.

Узагальнюючи інформацію, отриману від українських бізнес-інкубаторів, можна відзначити наступні джерела їхнього фінансування:

а) кошти міжнародних фондів, програм грантів і кредитів;

б) кошти зацікавлених міністерств, місцевих адміністрацій, союзів і асоціацій;

в) кошти учасників інкубаторів;

г) кошти спонсорів та інвесторів;

д) кошти комерційних структур і приватних осіб, за­цікавлених у роботі бізнесів-інкубаторів.

Серйозною небезпекою для розвитку бізнесів-інкубаторів є і те, що вони неприбуткові організації. У кращому разі вони здатні повернути лише частину витрачених коштів. їхнє завдання в іншому — вивести на орбіту комерційне підприємництво, що даватиме прибуток. Створення мережі бізнес-інкубаторів здатне допомогти формуванню ділового середовища, що стимулює не лише комерційну реалізацію нових ідей, а й формує нове ділове співтовариство.

Технологічні парки

Розвиток науково-технологічних парків, створення тери­торіальних науково-технічних і виробничих систем фахівці пов'язують з великими досягненнями і технологічними ви­бухами останніх років. їхнє впровадження визначає якісно новий підхід до умов реалізації та забезпечення інноваційних процесів і створення сприятливого середовища, в якому наукові ідеї перетворюються на унікальну науково-технічну продукцію, здійснюють черговий ривок в галузі новітніх технологій.

У закордонній практиці поняття „науково-технологічний парк" використовується як узагальнююче визначення мо­гутньої інноваційної структури. До цієї групи належать дослідницькі центри і парки, інкубатори ідей, наукові парки, інноваційні центри, центри передових технологій, техно­логічні центри і парки, технологічні поліси. Усі вони ста­новлять основу спеціалізованих інноваційних об'єднань, що створені у провідних індустріальних регіонах світу. В місце­востях, де функціонують технопарки, населення має такі переваги: збільшується можливість зайнятості населення зі збільшенням кількості робочих місць; підвищується забезпечення високоякісними товарами; внаслідок збільшення | доходів зростає рівень життя; підвищується рівень соціального '. середовища і соціального забезпечення; зростає освітній та інтелектуальний рівень населення.

Від створення технопарків, безумовно, виграють під­приємницькі структури регіону за рахунок використання прогресивних технологій, впровадження ноу-хау і збільшення обсягів експорту продукції, покрашення зв'язків та полегшення доступу до науково-технічної бази; відкриття можливостей використання інтелектуального потенціалу вузів.

В Україні успішна діяльність наукових парків та інших інноваційних структур у тому чи іншому регіоні, залежить від розвитку в ньому виробничої та соціальної інфраструктури. Вона включає інноваційні банки, наукові і ризиковані фонди, кон­сультаційні та посередницькі фірми й компанії, шо здійснюють функції менеджменту і маркетингу, комерційні центри і спе­ціальні приміщення для наукомістких фірм, забезпечення громадським харчуванням і умовами для відпочинку, службами сервісу, тобто усе, шо може забезпечити вчених і фахівців, що працюють у парку, усім необхідним для продуктивної роботи та відпочинку.

Досить важливим у діяльності технопарків є науково-методичне й організаційне забезпечення наукових і техно­логічних проектів, взаємодія державних органів влади, наукових, фінансових і громадських структур, інноваційних центрів та інкубаторів бізнесу.

Усі згадані та інші елементи інфраструктури забезпечують створення середовища, сприятливого для творчої роботи й оперативного впровадження наукових результатів у практику виробництва, що є характерною рисою не тільки технопарків, а й технополісів.

Технологічні поліси

Головними цілями таких структур, як бізнес-центри, бізнес-інкубатори, технопарки і технополіси, є підтримка і стимулювання інноваційних процесів, створення середовища і сприятливих умов для організації малих і середніх під­приємств, становлення нових венчурних колективів, приско­рення розробки і впровадження нових технологій, розвиток підприємницької діяльності.

Одним з нових напрямків розвитку підприємницьких структур, за якими майбутнє, є технополіси — організаційні форми об'єднання наукових, інноваційних, науково-техно­логічних парків і бізнес-інкубаторів на певній території, з метою об'єднання зусиль і надання могутнього імпульсу для еко­номічного розвитку регіону.

Важливими особливостями технополісів є взаємозв'язане вирішення завдань з модернізації традиційних для даного регіону галузей промисловості і вихід їх на сучасний рівень, вибір наукових напрямків, що можуть бути визначальними для даного технополісу, і можуть забезпечити випереджаючий розвиток виробничої інфраструктури. Але найважливішим є створення сприятливих умов для співробітників, фахівців і жителів тієї місцевості, на промисловій базі якої формується технополіс. Тобто, головним є орієнтація технополісу на задоволення потреб людей, підвищення їхнього життєвого рівня й економічного розквіту регіону.

Особливе місце в програмах створення і розвитку техно­полісів приділяється університетам і проблемі підготовки кадрів відповідно до високих вимог, шо їх висуває технополіс. Вчені та фахівці університетів, інших навчальних і наукових установ завжди залучаються для розробки основних програм розвитку технополісу, виконують функції консультантів і експертів, здійснюють навчання і перепідготовку кадрів [10, с. 318-321].