Сторінка
5

Особливості організації і функціонування підприємств різних форм власності

По-четверте, корпорація — це організаційно-правове утво­рення, яке може функціонувати дуже тривалий період (постійно), що створює необмежені можливості для перспективного розвитку.

Корпоративна форма організації підприємницької діяль­ності, як і всі інші, має недоліки.

1. Мають місце певні розбіжності між функціями власності й контролю, що негативно впливає на необхідну гнучкість оперативного управління корпорацією. Розподіл функцій власності та контролю може призвести до виникнення со­ціальних суперечностей (конфліктів) між менеджерами і акці­онерами корпорації.

2. Корпорація сплачує більші податки в розрахунку на одиницю отримуваного прибутку, ніж інші організаційні форми бізнесу. Адже оподаткуванню підлягає спочатку отриманий корпорацією прибуток, а потім - дивіденди акціонерів, тобто фактично є проблема подвійного оподаткування.

3. У корпоративній формі бізнесу існують потенційні можливості для зловживань посадових осіб. Наприклад, ке­рівництво корпорації може організувати емісію акцій для покриття збитків, спричинених безгосподарністю певних структурних ланок (рис. 8).

Рис. 8. Переваги та недоліки корпорації

4. Нові форми підтримки підприємництва

Кластерна модель об'єднання підприємств. Сьогодні ре­гіональні фактори розвитку виробництва стають домінуючими. Об'єднання зусиль науковців, підприємців на певній території дає значні переваги в конкурентній боротьбі. Таке об'єднання зусиль у деяких країнах виявилося досить ефективним при реалізації програм економічного розвитку регіонів, а іноді і цілих країн при впровадженні концепції галузевих кластерів.

Важливе значення мають відносини і поведінка людей на різних рівнях їх участі в суспільному виробництві, а саме - між робітником і керівником підприємства, між підприємцем і державним службовцем, між директором фірми та міністром тощо.

На вартість робочої сили істотно впливають такі фактори, як професіоналізм, кваліфікація, вміння якісно і вчасно виконувати свої функції, ініціативність тощо. Швидкі зміни в політичній системі сприяли появі негативних тенденцій у системі управління як на місцевому, регіональному, так і загальнодержавному рівнях. Адже раніше, коли економікою країни керувала тільки держава, економічні й політичні цілі на всіх управлінських рівнях збігалися, тобто керівники підприємств і керівники територіальних чи галузевих структур були представниками однієї системи.

Слід зазначити, що навіть у розвинутих країнах зв'язки між державою і бізнесом не завжди доброзичливі. І тому на Заході посередниками у відносинах між державними і приватними секторами часто виступають недержавні громадські організації, що можуть опосередковано впливати на управління економікою окремих регіонів. Поява таких організацій — новий погляд на управління економікою, насамперед, регіонів.

Крім того, такі організації, як свідчить закордонний досвід, можуть виступати об'єднуючими органами для окремих, самостійно діючих підприємницьких структур в одній чи споріднених галузях промисловості. Кожен з бізнесменів, створивши власний бізнес самотужки, захищає тільки власні інтереси, причому і від держави, і від конкурентів. Водночас у світі є багато прикладів, коли поєднується досить велика кількість підприємств однієї чи кількох галузей промисловості для досягнення економічного успіху на окремих територіях чи у регіонах. Одним з таких видів є кластери.

З англійської мови слово "сіазіег" перекладається як гроно, букет, щітка, чи як група, зосередження (наприклад людей, предметів), чи як бджолиний рій. Тобто слово "кластер" має багато тлумачень в українській і російській мовах, але ха­рактерною ознакою його є об'єднання окремих елементів (складених часток) у єдине ціле для виконання певної функції чи реалізації певної мети. Кластер — це територіально-галузеве добровільне об'єднання підприємств, що тісно співробітничають з науковими установами й органами місцевої влади з метою підвищення конкурентоздатності власної продукції й еко­номічного розвитку регіону [ 10, с. 283].

Кластери можуть поєднувати підприємство й установи як окремих регіонів, так і різних країн для підвищення ефективності їхньої діяльності, зростання продуктивності праці та якості продукції, стимулювання конкуренції й інновацій, сприяння формування нових підприємств з урахуванням їх вигідного географічного розташування. Кластери дають змогу підприєм­ствам більш гнучко реагувати на зміну умов ведення бізнесу.

Характерними рисами успішної діяльності кластерів, як правило, можуть бути:

- взаємозв'язки між підприємствами, що роблять учасників кластерів більш сильними порівняно з тими підприємствами, які працюють поодинці;

- кооперація та співробітництво, що є стимулами до пошуку нових, більш удосконалених методів роботи;

- орієнтація на потреби ринку, що є головним чинником визначення загальної стратегії підприємств; —відповідність стратегії кожного окремого виробництва за­гальній стратегії розвитку регіону.