Сторінка
2

Заробітна плата

Продуктивна теорія заробітної плати бере свій початок з теорії факторів виробництва Ж.Б.Сея. У XX ст. її розробку продовжив американський економіст Дж.Б.Кларк. Щоб відокремити у продукті частку капіталу, він використовував закон знижувальної продуктивності. Згідно з цим законом при однаковій величині капіталу збільшення чисельності працівників супроводжується їх нижчою супротивністю, а з часом настане такий момент, коли праця останньої додаткової групи працівників не принесе капіталістам ні прибутку, ні збитків.

Англійський економіст А.Маршалл, П.Самуельсон та інші розглядали заробітну плату, як ціну одного із факторів виробництва, що визначається “граничним” продуктом- додатковим випуском продукції при використанні ще однієї одиниці праці.

Хибність цих теорій полягає у відстоюванні концепцій оплати праці та факторів виробництва, запереченні експлуатації.

Соціальна теорія заробітної плати, яку відстоював Т.Веблен, Й.Шумпетер, М.Туган- Барановский, розглядає заробітну плату як результат співвідношення соціальних сил суспільства і, насамперед, робітничого класу і буржуазії.

Із теорією заробітної плати органічно пов’язана теорія експлуатації, тобто привласнення капіталістом частини неоплаченої праці, а отже, джерела вартості і додаткової вартостi.

Сутність заробітної плати

Оскільки існує ринок робочої сили і ринок праці, то розмір заробітної плати встановлюється, з одного боку, залежно від вартості робочої сили, а з другого- від ефективності праці. Залежність заробітної плати від цих складових не є рівнозначною. Внаслідок входження ринку праці у ринок робочої сили як певної підсистеми, вирішальну роль у встановленні величини заробітної плати відіграє власність на робочу силу та її вартість.

Заробітна плата є водночас макро- і мікроекономічною категорією, важливою складовою виробництва. Її рівень пов’язаний з потребами працівника і процесом виробництва, його результатом, бо джерела коштів на відтворення робочої сили створюються у сфері виробництва і їх формування не виходить за межі конкретного підприємства.

Сутність заробітної плати з огляду на сучасне уявлення можна з’ясувати за умов розгляду заробітної плати з п’яти позицій.

1. заробітна плата- це економічна категорія, що відображає відносини між власником підприємства і найманим працівником.

2. заробітна плата- це винагорода у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган сплачує працівникові за виконану ним роботу.

Заробітна плата залежить від складності та умов роботи, професійно ділових якостей працівника.

3. у сучасному товарному виробництві заробітна плата- це елемент ринку праці, що виступає як ціна за якою найманий працівник продає свою робочу силу.

4. для найманого працівника заробітна плата- це його трудовий дохід який він утримує у результаті реалізації здатності до праці і який має забезпечити об’єктивно необхідне відтворення робочої сили

5. для підприємства- це елемент витрат на виробництві, що включається до собівартості продукції робіт, і водночас головний чинник забезпечення матеріальної заінтересованості працівників у досягненні високих кінцевих результатів.

Купівля- продаж робочою силою об’єктивно постає у формі купівлі- продажу праці, тому вартість робочої сили перетворюється на заробітну плату, тобто набуває перетвореної форми. Перетворена форма, оскільки заробітна плата приховує купівлю- продаж робочої сили і стирає межі між додатковою і необхідною працею, приховує наявність експлуатації. Вартість робочої сили, виражена в грошах, набуває форми ціни робочої сили. З урахуванням цього заробітну плату у загальноекономічному контексті можна визначити як грошове вираження вартості та ціни товару „робоча сила” та частково результативності функціонування робочої сили.

Сутність заробітної плати повніше розкривається у таких виконуваних нею основних функцій. По- перше, відтворювальна функція, що означає забезпечення розширеного відтворення власності на робочу силу, її вартості, а отже й величини привласнюваного необхідного продукту на основі якісного та сутнісного збагачення рис людини- працівника.

По- друге, стимулююча функція, яка передбачає, що заробітна плата, її форми та системи стимулюватимуть високоефективну працю, зростання синергічного ефекту, наявність потужних та динамічних стимулів у найманих працівників до вдосконалення рис та властивостей людини- працівника. Реалізація цієї функції обмежується, здебільшого, рівнем окремих підприємств і компаній, а також галузей, а отже, мікрорівнем.

По- третє, розподільча функція, що передбачає стимулювання припливу робочої сили в одні сфери і галузі та її відпливу з інших. Реалізація цієї функції відбувається, насамперед, на мікрорівні та в межах регіональних економічних об”єднань кількох або багатьох країн і навіть на рівні світового господарства. Цим пояснюється, зокрема, масова еміграція робочої сили з України впродовж останніх років. У політекономічному аспекті ця функція означає відплив основної форми національного багатства, основної продуктивної сили, що знекровлює економіку однієї країни і збагачує іншу.

Організація оплати праці на підприємствах: види,форми і системи оплати праці

Організація оплати праці- це один з найважливіших інструментів, що визначає взаємозв’язок міри праці і міри його оплати. Міра праці- це суспільна оцінка певних витрат суспільно необхідної праці в якісному вираженні. Вона є основою для нарахування матеріальної винагороди учаснику виробництва.