Сторінка
1

Підприємницька діяльність в Україні

Конституція України закріплює підприємництво як найважливіше право людини і громадянина. Згідно з нею (ст.42) кожен має право на підприємницьку діяльність, не заборонену законом, а держава забезпечує захист конкуренції у цій сфері(ст.42), виключно законами визначає гарантії та правові основи підприємництва(п.8 ст.91).

У Законі України «Про підприємництво» від 26 лютого 1991 року зафіксовані основні ознаки підприємницької діяльності.

У ст.1 цього закону зазначено, що підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, здійснювана на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг і зайняття торгівлею з метою отримання прибутку. У наступних статтях зазначається, що вона я вільною(ст 3), не повинна суперечити чинному законодавству(ст.3), у разі необхідності ліцензується(ст.4), та визначаються суб’єкти(ст.2)і встановлюється відповідальність(ст.10).

Отже, можна сформулювати таке визначення підприємництва(підприємницької діяльності).

Підприємництво – це визначена державою, підзаконна , самостійна, вільна, ініціативна та систематична, з метою отримання прибутку, діяльність фізичних та юридичних осіб по виробництву товарів, виконанню робіт, наданню послуг і торгівлі, здійснювана на власний ризик і під свою відповідальність.

Для врегулювання підприємницької діяльності, щоб вона була підзаконною і у рамках правових приписів, законодавець встановлює два види обмежень: а) обмеження на певні види діяльності;

Цей вид передбачає, з одного боку, заборону деяких видів діяльності(ст 4 Закону «Про підприємництво»), а з другого ,- надання конкретним суб’єктам підприємництва права займатися тільки тією діяльністю, яка дозволена їм особисто. Таким дозволом є фіксація конкретних видів діяльності в установчих документах. Вони становлять предмет діяльності суб’єкта підприємництва.

б) обмеження права власності на ряд об’єктів;

відповідно до постанови Верховної ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17 червня 1992р. затверджено перелік видів майна , яке не може перебувати у власності громадян, громадських об’єднань, юридичних осіб, недержавних форм власності, а також міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України. Да такого мана належить:

1. зброя, боєприпаси, бойова та спеціальна військова техніка, ракетно-космічні комплекси.

2. вибухові речовини й засоби вибуху. Всі види ракетного палива, та спеціальні матеріали та обладнання для його виробництва.

3. бойові та отруйні речовини.

4. наркотичні, психотропні, сильнодіючі отруйні лікарські засоби.

5. протиградні установки.

6. державні еталони одиниць фізичних величин.

7. спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації.

8. електрошокові пристрої та спеціальні засоби, що застосовуються правоохоронними органами .

Цілий ряд діяльності може здійснюватись лише за спеціальним дозволом(ліцензією). Під ліцензією розуміється спеціальний документ, виданий компетентним державним органом підприємствам, який дає право на здійснення окремих видів діяльності.

Ліцензування підприємницької діяльності регламентується: Законом України «Про підприємництво» від 7 лютого 1991р., Законом України «Про підприємства в Україні» від 27 березня 1991р., «положенням про видачу суб’єктам підприємницької діяльності спеціальних дозволів(ліцензій) на здійснення окремих видів діяльності» від 17 березня 1994р.

Для заняття підприємницькою діяльністю у галузях: роздрібної торгівлі, обміну готівкових валютних цінностей, грального бізнесу - необхідно придбати торговий патент. Торговий патент – це державне свідоцтво, що посвідчує право суб’єкта підприємницької діяльності чи його структурного відокремленого підрозділу займатися певними видами підприємницької діяльності. Патентування здійснюється на основі Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23 березня 1996р.

На законодавчому рівні зафіксовані принципи підприємницької діяльності. Згідно з ст.5 Закону України «Про підприємництво» вона здійснюється на основі таких принципів:

- вільний вибір діяльності;

- залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб та громадян;

-самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів вироблюваної продукції, встановлення цін відповідно до законодавства;

- вільний найм працівників;

залучення до використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством;

-вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством;

- самостійне здійснення підприємцем – юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Чинне законодавство чітко визначає коло суб’єктів підприємницької діяльності. Вже у ст 2 Закону України «Про підприємництво» визначається , що ними можуть бути:

1. громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності та дієздатності;

2. юридичні особи всіх форм власності, встановлених законом «Про власність».

Суб’єкти підприємницької діяльності можуть утворювати підприємства відповідно до Закону України «Про підприємства в Україні»від 17 березня 1991р.

Відповідно до законодавства України можуть діяти підприємства таких видів :

- приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи;

- колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства;

- господарське товариство;

- підприємство, засноване на власності об’єднання громадян;

- комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади;

- державне підприємство, засноване на державній власності, в тому числі казенне підприємство.

В залежності від обсягів господарського обороту підприємства і чисельності його працівників воно може буди віднесено до категорії малих підприємств.

До малих підприємств належать новостворювані та діючі підприємства:

- у промисловості та будівництві – з чисельністю працюючих до 200 чоловік;

- в інших галузях виробничої сфери - з чисельністю працюючих до 50 чоловік;

- у науці і науковому обслуговуванні - з чисельністю працюючих до 100 чоловік;

- у галузях не виробничої сфери - з чисельністю працюючих до 25 чоловік;

- у роздрібній торгівлі - з чисельністю працюючих до 25 чоловік.

Підприємства можуть об’єднуватись в: