Сторінка
2
Ефективність дії грунтовок-перетворювачів іржі визначається рівномірністю розподілу продуктів корозії і однорідністю їхньої природи. Максимальна товщина шару іржі, по якому можна наносити грунтовку, — 100 мкм.
Грунтовки. Основне їхнє призначення — створення міцного адгезійного зв’язку між металом і грунтовкою, а також між грунтовкою і дальшими шарами ЛФП.
Захисна дія ЛФП зумовлена здебільшого антикорозійними властивостями грунтовки, яких досягають за використання плівкоутворювачів, що мають низькі водо- і паропроникність та високі водо- і солестійкість, а також за введення пігментів та інших речовин, які гальмують електрохімічні процеси корозії металу.
Грунтовки для металів поділяють на кілька типів, але для сільськогосподарської техніки частіше використовують пасивовані, ізолюючі, водорозчинні та фосфатуючі грунтовки.
Пасивовані грунтовки містять у своєму складі разом з іншими пігментами хромати й фосфати, якi пасивують метали, тим самим підвищуючи їхні антикорозійні властивості.
Найефективнішими з алкідних грунтовок є ГФ-0119 і ПФ-0142. За технологічними та антикорозійними властивостями грунтовка ГФ-0119 значно перевищує інші гліфталеві грунтовки — ГФ-031, ГФ-032, ГФ-0195 тощо. Перевагою грунтовки ПФ-0142 перед іншими алкідними грунтовками є прискорене висихання за температури 20±2°С за збереження покриття високих антикорозійних властивостей, що важливо під час ремонту сільськогосподарської техніки.
Ізолюючі грунтовки мають у своєму складі пігменти, залізний сурик і цинкові білила та захищають метал від проникнення вологи. Представниками цієї групи є грунтовки ГФ-021, ПФ-020. Як ізолюючу ґрунтовку використовують також епоксидну шпатлівку ЭП-0010.
Водорозчинним грунтовкам (В-МЛ-0143, В-КФ-093, В-КЧ-0207 тощо) належить особливе місце не тільки з екологічного погляду, а й завдяки можливості одержати з них покриття з високими адгезiйними й антикорозійними характеристиками.
Фосфатуючi грунтовки (МЛ-02 і МЛ-023), крім пасивуючої дії, що забезпечується хроматними пігментами, фосфатують метал унаслідок наявності фосфорної кислоти. Для захисту сільськогосподарської техніки запропоновано систему покриття, де як перший шар є фосфатуюча грунтовка з додаванням 5–10% алюмінієвої пудри (за масою). Додавання алюмінієвої пудри значно підвищує адгезію грунтовки не тільки до сталевої поверхні, а й до поверхні з алюмінієвих сплавів, що, своєю чергою, поліпшує антикорозійні властивості покриття.
Грунтовки перед застосуванням слід старанно перемішати, щоб забезпечити потрібне для кожної з них співвідношення між пігментом і плівкоутворювачем. У разі недотримання цієї вимоги загрунтований шар не висохне. За потреби грунтовки розводять розчинником, вказаним у технічній документації, застосування нерекомендованого розчинника може спричинити згортання грунтовки, або шар буде неміцним.
Шпатлiвки не поліпшують механічні якості покриття i, більше того, за значної товщини шпатлiвки відбувається зниження міцності лакофарбового покриття. Тому для зменшення шару шпатлiвки поверхню перед фарбуванням слід старанно вирівняти. Якщо цього з якоїсь причини не можна зробити, то глибокі вм’ятини заповнюють термопластиками та епоксидними пастами. У цьому разі потрібно звернути увагу на те, щоб температура сушіння лакофарбового покриття була дещо нижча за температуру руйнування наповнювачів.
Шпатлівки, крім епоксидної i на основі ненасичених поліефірів, наносять тільки на погрунтовану або пофарбовану поверхню. Шпатлівки наносять на добре просушену грунтовку за допомогою металевого шпателя для рівних поверхонь або шматком гуми завтовшки 5–6 мм для криволінійних поверхонь (місцева шпатлiвка) або у вигляді рідини фарборозпилювачем з отвором великого діаметра (до 6 мм) — загальна шпатлiвка.
Не рекомендується наносити більше трьох шарів шпатлівки. Кожний шар треба добре просушити. Товщина кожного шару олійних, лакових і перхлорвінілових шпатлівок має бути не більше 0,5 мм, нітроцелюлозних — 0,1 мм, поліефірних і епоксидних — 1,0 міліметр.
Після шпатлювання поверхню шліфують, щоб вона була рівною i гладенькою.
1 2