Сторінка
14

Вишивка. Декоративний рушник

Візерунки космацьких вишивок в поетичній формі відтворюють навколишній світ – це “ріжкаті”, “ключкові”, “летєчі”, ”пушкаті”, “кучерові”, “дубовий лист”, “безконечник”, “сливові”, “черешневі”, “скосики”, “кнігенькові”, “баранкові”, “курячі лапки”. Назви їх оправдані, по скільки опираються на конкретний предмет, вміло і поетично перенесений у вишивку, бездоганно, природно вплетений в єдиний орнаментальний організм.

Найулюбленіші вуставки космацьких майстринь – “летєчі”. Композиція “летечих” узорів на перший погляд виглядає ніби розбитою. У ній домінує кольорова смужка омновних “космацьких кольорів”, на яку накладається темно-червоний, потім яскраво-червоний, що переходить в оранжеві та ясно–червоні лінії. Смуга тягнеться зигзагом згори до низу, що викликає враження витягнутих у польоті крил. У цілій вуставці “летєчі” смуги повторюються чотири рази на 20 очок хрестиків. Поля між смужками заповнені розглекованим густим орнаментом з трикутників, зірочок, квадратиків та ромбів. Гармонійна кольорова гама, веселка гарячих барв творять радісну мальовничу цілісність композиції, надають їй монументального звучання.

Вузькі взірці прикрашують “дуди” та “прошивку”. Пазуха прикрашувалася коралями і тому її не вишивали. В часі війни у жіночих сорочках появляється колір, краї якого декоровані вишивкою.

Інший характер сорочки села Пістинь. Вона пишніша за силуетом, різноманітніша у способах прикрашування, розташування вишивки, кольоровому звучанні. У Пістині виділяються три типи сорочок. Це святкова (або весільна). Сорочка найдавнішого типу, з широкими рукавами, розшитими чорними бавовняними (самодільщиною) та червоною вовняною нитками. Широкі рукави були розшиті повністю аж до рубця. Площу їх заповнювали дрібні шестикутні мотиви “грушечки” або хрестоподібні фігури, укладені вертикальними рядками. Рукави під вуставками були зібрані “призбиркою”, внизу - морщені.

Вуставки вгорі оздоблені одною–двома поверхницями, над ними - три хрестоподібні фігури, уложені з ромбиків. Пазуха вишита, вишивка на широких манжетах (дудах) та вузенька обшивка. Такі сорочки вишивалися хрестиком.

Другим варіантом були сорочки вуставкові: чорні вуставки на пістинських сорочках – знак жалоби.

Після другої світової війни у Пістині появляються сорочки з “круглими” рукавами. Кроєм вони ідентичні “морщінкам”. Різниця в тому, що рукави в низу не були зморщені, а викінчені зубчиками, що в’язалися гачком та оздоблювалися вишивкою, такою, як вуставки. Вузенький комірець був прикрашений вишивкою.

Подібні щодо прикрашування сорочки в Старому Косові, Вербівцях, Черганівці. Особливою декоративністю відзначаються сорочки–“рукавівки”, що належать до 1930–х років. Їхні рукави суцільно вишиті вовняними нитками хрестиком, гладдю або навивними “кучерями” (кручене). Тісно один біля одного розміщені мотиви – розетки або квадратики, майже не залишаючи між собою просвіту. Композицію таких вишивок складає переважно один постійно повторюваний у відповідному ритмі елемент. Така вишивка рельєфно виступає над поверхнею тканини. Виконувалася вона чорним, оранжевим, червоним чи вишневим кольором, або двома кольорами – червоним та синім. Вуставки в таких сорочках утворювались 4–5 рядами геометричних мотивів. Це, здебільшого, горизонтально уложені клинці навпереміну двох кольорів, розділених шнурочками. Обшивка і пазуха оздоблювалася вузенькою вишивкою. Композиція рукавів цих сорочок наближена до способів вишивання.

Має свої особливості традиційна сорочка Яворова. Тут теж вишивали “рукавівки” – сорочки з вуставками. Їхні пишні широкі рукави збирали у призбірку вгорі при з’єднанні з вуставками та “морщіне” при з’єднанні з “дудами”. Інше, ніж у сусідніх селах, розташування мотивів на святкових “рукавівках”. Мотиви “підківкові”, “вовкаті”, “хрестикові”, “зірнички”, “штерна”, розміщувались, звичайно, у шахматному порядку.

Високими художніми якостями відзначалися також білі вуставки, виконані хрестиком, гладдю, ажурним мотивом, до якого додавалися пацьорки.

У кінці ХІХ – на початку ХХ століття “старовіцькі” вуставки вишивали вовняними нитками; кольорів було не багато – домінуючі червоний, чорний, жовтий, зелений. Це сполучення кольорів надавало вишивці святкової врочистості. Після 30–х років нашого століття у яворівських вишивках почали переважати голубі та зелені барви.

В основі орнаментів яворівських вуставок лежить невелика кількість геометричних мотивів: ромб, трикутник, шестикутник, прямокутник, заповнені дрібними елементами. Відомою вишивальницею сорочок була Катерина ШКРІБЛЯК–КОРПАНЮК, дочка славетного різьбяра по дереву Юрія Шкрібляка.

Інший характер сорочок селища Верховина та прилеглих сіл. Аналізуючи сорочки, що зберігаються в музеї та у жителів Верховини, Красноїлова, Голов та інших сіл, можна виділити такі їх види. Найдавнішою, характерною для високогір’я сорочкою була “морщінка” з вуставками мережками. Ця вишивка неначе нагадує нам про те, що вишивка розвинулася від декоративних стібків, сполучень шматків тканини. Ці вустаки мали різну висоту: від 6-8 до 15-20 сантиметрів. Візерунки будувалися з горизонтальних смужок легеньких узірців. Посередині йшла ажурна візерунчаста мережка з кольорових ромбиків, трикутників, а також кривульки з обох її сторін – по одній-дві або більше смуг легкого геометричного орнаменту, вишитого переважно хрестиками. Узір завершувався поверхницею. Колорит цих вишивок ніжний, з перевагою білого, блідо – жовтого, рожевого, блакитного.

На початку XX століття поряд з “мережками” прикрашувалися сорочки "морщінки" низинковими вуставками дрібного малюнку, основним мотивом якого був ромб. Ромби укладалися рядом або утворювали ромбічну сітку. Їхні контури оздоблювалися дрібним гребінчиком, ромбиками або декоративно закрученими кучерями. На святкових сорочках вуставки були ширші, вони з обох сторін оздоблювалися трьома шнурками — “перекладними” та широкою поверхницею (“курункою”).

Високий художній смак виявили вишивальниці у компонуванні орнаментів та підборі кольорів. Вишивки виконувалися переважно низинкою, а також настелюванням з чорним або темно–коричневим розводом.

У 1930 роках і особливо в післявоєнний період верховинські вуставки змінюють свій характер. З'являються нові, складних форм мотиви та композиції візерунків. Мотиви стають більші, спостерігається тенденція до декоративності, насиченості візерунків у композиційному та кольоровому відношенні. Перекриття низинкових вишивок стають більшими, внаслідок чого на чорному розводі виступають великими яскравими плямами мотиви орнаментів. Вуставки стають набагато ширші, ніж у минулому, — до 20-25 сантиметрів, обабіч середнього узору — барвисті перекладні шнурки та широка поверхниця. У деяких вуставках з двох сторін основного візерунку вишитий узірець між шнурками та поверхницею.

Для сучасних верховинських вуставок характерне те, що поряд із традиційними, строго геометричними формами появилися геометризовані рослинні мотиви: “дубовий лист”, “капуст очка”, “чічкатий”.