Сторінка
4

Організація козацького війська

В 1625. р. порядок платень був инший: гетьман брав 600 злотих, військовий осавул 150, обозний, писар, суддя і полковник по 100, полковий осавул і сотник по 50 зл.; про нижчі ступні не знаємо нічого. В 1638. р., на основі нової польської ординації, військові осавули мали 600 зл., полкові осавули 250, сотники 200, отамани 50.

Підчас переговорів із царем 1654. р. козацькі посли жадали, щоб за давніми звичаями їм давали: військовому писареві 1000 зл. (на утримання канцелярії), військовому обозному і осавулам по 400, військовим суддям і полковникам по 300, полковим осавулам 200, сотникам і "суддівському Писарєві 100, бунчужному гетьманському, полковому писареві, полковому хоружому й гарматньому хоружому по 50, хоружому сотницькому і рядовим козакам по 30. На цій основі можна б скласти таку табличку військових ранґ:

Військові відзнаки. Відзнаки козацького війська звалися клейноти. За клейноти цілого війська уважали гетьманську булаву й бунчук, печать, корогви, бубни і труби, деколи також і козацьку »гармату«, тобто артилерію. Ці ознаки своєї влади запорозьке військо незвичайно цінило і ховало їх з великою пошаною. Назву "військових клейнотів" стрічаємо від 1630. років аж до кінця козаччини. В 1637. р. гетьман Павлюк писав до козаків: »3волите писати до нас, товаришів своїх, відказуючи за військові клейноти, цебто за гармату . Взяли ми її як свій власний клейнот і скарб військовий, і поставили на звичайному місці, там, звідкіль і пішла вона за предків наших, славної пам’яті старинних, добрих молодців війська запорозького", Як козаки 1638. р. програли битву під Боровицею, »в бою стратили, гармату, корогви, комишини, печать, - клейноти всі королями надані«. В 1727. p., коли мав відбутися вибір гетьмана, старшина несла врочисто »клейноти гетьманські« — булаву, бунчук, корогву, значок і печать«, — несли з великою пошаною »на подушках, тафтою червоною укритих«. Таксамо й нижча старшина мала свої відзнаки: полковник — пірнач, корогву і значок, сотник — корогву.

Булава була відзнака гетьмана від найдавніших часів. Вже 1581. р. запорожці віддають новому гетьманові Самійлові Зборовському до рук булаву зі словами: "Подаємо тобі цю відзнаку перших гетьманів цього місця, що нам щасливо, з доброю славою наказували" Гетьмани діставали булави від війська й від різних володарів, що хотіли собі приєднати козаків. Так нпр. Богданові Хмельницькому король Ян Казимир прислав був булаву, висаджувану туркусами; другу булаву надіслав цар Олексій. Як виглядала булава, це бачимо з портретів гетьманів від Сагайдачного до Розумовсі кого, На врочистих виступах гетьман тримав булаву в руці; а так булава лежала перед ним на столі, або за гетьманом тримав її в руках гетьманський чура.

Бунчук це також відзнака гетьмана. Це був дрючок більш, ніж З метри завдовжки, закінчений металевим »яблуком«, зпід якого звисало кінське волосіння. Бунчук носив бунчучний над гетьманом, особливо, коли гетьман був між військом. Також ставили бунчук на майдані серед ради.

Комишина, палиця з комишу, правила також за відзнаку гетьмана, в часах перед Хмельниччиною. Яків Собєський, що добре приглянувся козацькому війську під Хотином 1621. p., каже, що »гетьман замісць якихнебудь відзнак носить палицю з комишу В 1637. p., коли гетьман зрікався гетьманства, перед радою »поклав булаву й комишину«. Це була відзнака й суддівської влади. Коли 1638. р. провинився був полковник Филоненко, його »скарали явно комишиною і ланцюг на шию заклали«. Пізніше палиця судді звалася ліска. В XVIII. в. палиця була відзнакою кошового на Січі. Був це простий грубий ціпок, з обох кінців оправлений сріблом, з тупим залізцем на кінці.

Відзнакою полковника була спершу теж булава. Підо Львовом 1648. р. всі полковники мали »золотисті булави, висаджувані камінням«. Пізніше полковнича відзнака зветься пірнач або шестопер. Це теж щось наче булава, але не з круглим »яблуком«, а з шестигранним наконечником, штудерно вирізьбленим. Дехто думає, що назва »шестопер« походить від шістьох пер, які насаджували деколи на пірнач.

Печать запорозького війська була округла, спершу меншого, пізніше більшого розміру. Печаті Б. Хмельницького мали у промірі 32-87 мм., одна печать Розумовського аж 87 мм. Посередині був герб: козак у кунтуші, підперезаний поясом, у шапці; ліва рука підтримує рушницю, оперту на рамя, права спирається о бік; по лівому боці висить шабля. Тільки на печатях Брюховецького та Ханенка козак у правій руці тримає спис. Довкола печаті йде напис. На найстарших печатях, до половини XVII. в., був напис »Копия Войска Запорозкого«; під польською владою — »Печать Войска Єго Королевскої Милости Запорозкого«; під московською владою — »Печать Царского Величества Малои Росіи Войска Запорозкого« (деколи в иншому порядку). Окремі печаті мали деякі військові уряди, нпр. військова канцелярія та суд. Свою печать мав теж кожний полк, а деколи й сотня. Запорожжя мало свою печать, теж із козаком на гербі, з тією різницею, що, побіч козака, стоїть спис, котрий »воїна знаменує, який сторожить«. Напис був: »Печать Славного Войска Запорозкого Низового«. Різні запорозькі паланки мали свої печаті, з різними знаками, такими, як: коні, олені, льви, птахи, шаблі, списи, стріли.

Корогви. Були три роди корогов у козацькому війську: 1) корогва всього війська або гетьманська, 2) корогви полкові, 3) сотенні. Окрім цього, були ще значки, менші короговки, яких уживали на-щодень.