Сторінка
2

1687 - 1709: неупереджені свідчення західноєвропейських сучасників про гетьмана Івана Мазепу

Принц Мазепа вже поважного віку, на якихось десять років старший за мене. Вигляд у нього суворий, очі блискучі, руки тонкі й білі, як у жінки, хоч тіло його міцніше, ніж тіло німецького рейтара, вершник з нього знаменитий. Він дуже поважний у козацькій країні, де нарід, загалом свободолюбивий і гордий, мало шанує тих, що ним володіють. Привернув Мазепа козаків до себе твердою владою, великою воєнною відвагою та розкішними прийняттями у своїй резиденції для козацької старшини. Я був свідком одного прийняття, в якому багато дечого на польський зразок.

Розмова з цим принцом дуже приємна: має він великий досвід у політиці; на протилежність до москвинів, слідкує і знає, що діється в чужоземних країнах. Він показував мені свою збірку зброї, одігу з найкращих, що я бачив у житті, а також добірну бібліотеку, де на кожному кроці видно латинські книжки".

З австрійських джерел.

Говорячи про австрійські джерела, слід додати, що в бюро для шляхетських справ („Райхсадельсамт") знаходиться лист Мазепи до цісаря Иосифа І. На останній сторінці цього листа є офіціальна замітка, що цісар 1 вересня 1707 року надав Мазепі титул „князя св.Римської імперії".

Ще до офіційного надання гетьманові титулу „князя св. Римської імперії", сучасники-чужинці, пишучи про нього, називали його принцом або князем. Сам же Мазепа, підписуючи свій лист до цісаря Иосифа І, ужив титулу „запорозьких козаків князь і вождь".

Немає сумніву, що Мазепа був відомою постаттю далеко поза межами України. У Москві високо цінили свободу гетьмана Мазепи. За свої успіхи й заслуги гетьман, як другий із черги, був нагороджений у Москві в 1700 році тодішнім найвищим орденом св.Андрія, а 1703 року отримав від Августа II теж найвище тодішнє польське відзначення - орден „Білого Орла".

З шведських джерел.

Про похід шведського короля в Україїгу 1708 року є вже значна література. Ще 1740 року були видані щоденники шведських очевидців та офіційних історіографів Георга Нордборга й Густава Адлерфельта.

Адлерфельт, що вперше згадав Мазепу у вересні 1705 року, так пише про похід Карла XII на Схід:

„Одною з причин були таємні переговори, які велися від деякого часу з вождем російських козаків Мазепою. Ці переговори зміцнювали переконання короля в його рішенні, тим більше, що Мазепа вже довший час мав добру причину нарікати на царя. Гетьман стояв постоєм на прикордонні Волині зі своєю армією в числі 25000 козаків і вдавав, що хоче з’єднатися з Синявським, а на ділі вів таємну кореспонденцію з королем Станіславом, якому дораджував, щоб він переконав шведського короля прибути на Україїгу і звільнити її з московського ярма".

Нордберг мав можливість використати різні тогочасні джерела й написати про життя Мазепи більш як Адлерфельт. Як наочний свідок, він так схарактеризував гетьмана: „Мазепа має приблизно 64 роки, середнього росту, худорлявий, очі в нього бистрі, вуса має на польську моду. Говорить із великим розсудком і, до речі, колись він студіював, а тепер дуже добре володіє латинською мовою".

Нордберг описує зустріч 26 березня 1709 року Гордієнка з Мазепою, під час якої кошовий подякував гетьманові за визволення України з-під московського ярма та запевнив його у своїй вірності та співпраці „для оборони нашої батьківщини". Мазепа, дякуючи за довір’я, підкреслив, що він сам, удівець, без дітей, уже в старшому віці міг би поїхати до Польщі або якоїсь іншої країни доживати свої дні у спокої, однак у почутті честі й любові до своєї батьківщини, якою він вірно й чесно керував довгі роки, не хотів покидати її на поталу, а вирішив піти під шведську протекцію.

25 жовтня 1708 року Барділі записує, що „причиною несподіваного звороту шведського короля з наміченого маршруту в напрямі Смоленська на Україну був Мазепа. Козацький вождь, дуже невдоволений царем, постановив перейти зі всім своїм народом під протекцію Карла XII. Щоправда,- пише далі Барділі, - вже давніше Мазепа говорив про це через польського короля Станіслава, але як тоді шведський король не надавав цьому значення, так тепер дуже бажав скористати з послуг гетьмана, зокрема з уваги на велике число козаків, що були добре ознайомлені з тереном".

5 листопада (н.ст.) 1708 року Барділі записує, що від гетьмана прибули посланці, наступного дня прибув сам Мазепа з 1500 козаками до шведів, хоч король сподівався, що він прибуде зі всім військом. Довідавшись про правдиві наміри гетьмана, багато козаків повернулося назад, але все ж таки шведи радо повітали гетьмана, якого Барділі називає „Старим". Відносно дня, коли прибув Мазепа до шведів, є різні записи в учасників. Шведський хорунжий Петре подає 2 листопада (н.ст., 23 жовтня ст.ст.); лейбгвардійський полковник, барон Поссе згадує про прибуття гетьмана 5 листопада (26 жовтня ст.ст.); військовий канцелярист Нордберг подає 4 листопада (25 жовтня ст. ст.); підполковник фон Зільтманн подає 5 листопада; лейтенант Войге подає 8 листопада (29 жовтня ст.ст.). Обидві дати, зазначає Томашівський, правдиві, тільки дата 5 листопада відноситься до зустрічі Мазепи з першим шведським відділом під командуванням полковника Гієльма, а дата 8 листопада стосується особистої зустрічі гетьмана зі шведським королем.

У зв’язку з прийняттям Мазепи в головній квартирі короля в Горках Барділі, що бачив гетьмана, описав його особу, як чоловіка середнього зросту і худорлявої постави, даючи йому понад 60 років (гетьман мав тоді 69 років). Барділі підкреслив при тому його велику енергію, швидку орієнтацію та знамените знання латинської мови.