Сторінка
1
У сучасному змінному українському суспільстві спонтанно здійснюється чимало різноманітних процесів — соціально-політичних, реформаційних, економіко-інтеграційних, культурно-консолідаційних, етнорелігійних, етнокультурних, етносоціальних, етнодержавотворчих, етнополітичних тощо. У поліетнічній країні найсуттєвішими є соціальні процеси, що корелюються навколо доленосного завдання етнополітичного населення усього різноієрархізованого суспільства. Ці процеси і визначають поточну та перспективну долю багатонародної спільноти країни. Сама ж інтеграційна доля країни залежить від характеру і «тональності» трьох факторів: держави; титульного народу — етносу країни; інтеграційного потенціалу субтитульних меншинських народів-етносів (за підсумками Всеукраїнського перепису населення у грудні 2001 р., в Україні проживає 135 народів як етноспільностей).
Інтеграція як політична категорія — це процес зближення чи об'єднання соціальних інституцій певних територій, держав і впорядкування та узгодження їх діяльності в багатьох сферах. З цього визначення можна виділити категорію «етнічна інтеграція» — складова процесу розвитку людського суспільства, пов'язана з об'єднанням раніше різнорідних частин [4, с. 515].
Етнічна інтеграція для України означає внутрішню консолідацію етносів, завдяки якій відбувається становлення єдиної політичної нації, поліпшуються взаємозв'язки і взаємодія між елементами етносу, зростає загальний рівень політичної культури громадян України.
Причини інтеграції можуть бути різними:
1) економічна (посилення економічно-господарських зв'язків між регіонами, рівномірний розвиток промисловості всіх регіонів держави, залучення до ринку праці, господарської сфери представників етнічних меншин);
2) мовно-культурна (надання прав кожній національній меншині вільно використовувати свою мову, надання можливостей для розвитку своєї культури, підтримка просвітницьких культурних рухів у своїй державі, відродження культурних пам'яток інших неукраїнських народів-етносів);
3) територіальна (міграція певних груп у райони, які відрізняються від попереднього місця проживання, повернення на історичну батьківщину раніше депортованих представників корінних народів і національних меншин).
За своєю сутністю інтеграція національних меншин в український контекст передбачає не злиття етносів у єдину етногрупу, а залучення їх до економічної, соціальної, політичної сфер, до активного прийняття і використання їхніх форм суспільного життя, які не вичерпали своїх можливостей у суспільному процесі, встановлення різних форм співробітництва та впровадження у свідомість національних меншин політичної ідеї (основного фактора інтеграції) — згуртування поліетнічного українського суспільства на основі загальнонаціональних інтересів, ідеї поліпшення добробуту, вирішення соціальних, економічних, культурних проблем, ідеї міжнаціональної злагоди і громадянського миру, спільної відповідальності за своє майбутнє і майбутнє свого народу.
На нашу думку, процес інтеграції в етносоціум починається із соціалізації людини, тобто процесу засвоєння індивідом політичних знань, норм і цінностей суспільства, до якого він належить. Для того, щоб у майбутньому інтеграційні процеси в суспільстві прискорилися, вже нині треба «великим політикам» думати, вкладати інвестиції в регіони компактного проживання національних меншин, адже швидка зміна поколінь і занедбання або повне ігнорування етнічного фактора з боку держави та невирішеність економічної кризи можуть призвести до посилення сепаратистських настроїв, девальвації національних цінностей, ксенофобії. До проблем культурного характеру можуть додатися економічні проблеми, адже більшість національних меншин є свідомими платниками податків, тобто разом із представниками титульної нації наповнюють державний і місцеві бюджети, а отже, мають право на фінансування етнокультурного розвитку в загальному порядку.
Політична соціалізація як засіб інтеграції народів-етносів в український простір має відбуватися як приховано, так і відкрито (через вивчення у школах і вищих закладах освіти соціально-гуманітарних дисциплін, залучення і вивчення культур). На цей процес впливають такі чинники: війни, політичні та економічні кризи. В умовах криз людина (громадянин) втрачає орієнтири, цінності, а тому думками та ідеями таких людей легко управляти, однак це порушує інтеграцію і призводить до дезінтеграції та підвищення рівня конфліктності в суспільстві.
Саме через процес соціалізації формуються загальнолюдські цінності, настанови, ідеї. До основних ідей, що можуть об'єднати поліетнічну країну, належить ідея блага нації. Ця ідея повинна виходити не з минулого (українського), а з перспектив майбутнього, консолідуватися навколо ідей, спроможних забезпечити нормальне майбутнє.
Інтегруюча ідея має спиратися на історичне минуле, досвід і загальноприйняті гуманістичні цінності. Лише за допомогою неї можна сформувати спільноту з патріотичними настроями, що їх уміщує в собі етнонаціональна еліта, яка є головним носієм політичних ідей.
Посилення міжкультурної взаємодії етносів є важливим чинником громадянського миру і консолідації етносів. Вона може розпочатися із підтримки громадських організацій, науково-культурних товариств, політичних партій. Нині, за даними Державного комітету України у справах національностей та міграції, діє понад 785 громадських організацій національних меншин, 32 з яких є загальнодержавними, а решта — регіональними. Майже всі національні меншини мають свої громадські організації та науково-культурні товариства, які діють на території України і сприяють відродженню та пропагуванню національних культур, вивченню різних мов (наприклад, діють школи при посольствах, недільні школи, школи з викладанням предметів національною мовою (азербайджанська, німецька, вірменська, єврейська), виходять газети, журнали («Єврейські вісті», «Елліни України») і книги мовою національних меншин, працюють театри та художні колективи, фольклорно-етнографічні ансамблі. Найбільше громадських організацій та національно-культурних товариств мають російська, єврейська, німецька, польська, грецька меншини.
Завантажити реферат1 2