Сторінка
2
За старих часів приводом для карнавалу вважали лише перехід від зими до літа. Перед Мишастою середою підводили підсумок ділових відносин, оплачували відсотки за договорами і виконаною панщиною, наставала черга розрахунків за рік, а в містах часто відбувалася зміна міського правління. Початок посту відчували завдяки радикальній зміні правил харчування. На час посту, який повинні дотримувати всі, крім жінок на останніх місяцях вагітності, старих і хворих, потрібно було відмовитися від м'яса тварин, яєць, молока, сиру, олії і т.і.
Тому найбільш радісними подіями (наприклад, „Жирний четвер”) карнавалу були ситна їжа і питво напередодні посту. Якщо в далекі часи багато їли і пили тільки в Карнавальний вівторок, то пізніше ця традиція поширилася і на Рожевий понеділок, а потім і на суботу, яку називають Смальцевою. Продовольчими приготуваннями звичайно займаються в Жирний четвер.
Сьогодні Карнавал проходить інакше, ніж у період його первісного розквіту 500 років тому. Але як і раніше це улюблене свято в Німеччині. Рожевий понеділок і Карнавальний вівторок - офіційні вихідні дні.
Карнавал, як правило, відкривають в неділю дитячим ходом. Потім у понеділок і у вівторок проводять костюмований парад дорослих. Протягом двох днів по вулицях у супроводі оркестрів їдуть машини з декораціями, з них люди в карнавальних костюмах кидають у юрбу глядачів пригорщі солодощів.
У Мишасту середу життя знову входить у звичне русло. Лише влаштовані у вітринах магазинів експозиції фотознімків, що змагаються в кількості і розмаїтості знятих персонажів: наполеонівські солдати, мушкетери, блазні, королі, клоуни, відьми, - нагадують про відшуміле свято.
День пам'яті Святої Гертруди
Весна в Німеччині починається раніше, ніж у нас, однак і там селяни не дуже довірливо ставляться до березня. "Від березневих квітів добра немає", "Березнева зелень незабаром загине”, "Сіяти рано в березні ? даремна праця", - кажуть німецькі прислів'я. Однак 17 березня в багатьох місцевостях Німеччини вважають більш-менш надійним початком весни.
І це не дивно. Адже 17 березня - день пам'яті Святої Гертруди. Її ім'я викликає асоціацію зі словом Garten ? сад, і саме в цей день багато хто починає роботи в саду. Але не тільки ім'я святої, а більшою мірою її характер і доля викликали довіру в людей.
Відомо, що Гертруда у віці 20 років стала ігуменею монастиря в Нівелі біля Брюсселя. Вона була невтомна: її дні проходили в молитвах і безустанній праці. Господарство монастиря при ній процвітало, у ньому знаходили притулок і захист мандрівники. Тому трудівницю Гертруду, у зображеннях якої незмінно присутня прядка, вважають також покровителькою мандрівників.
Свято Благовіщення
Благовіщення святкують 25 березня. Вважають, що в цей день архангел Гаврило приніс Діві Марії звістку про те, що вона стане Божою Матір'ю. Благовіщення можна вважати також і початком справжньої весни. У березні влаштовують проводи зими. Зазвичай його відзначають у четверту неділю великоднього посту. У цей день організовують символічне вигнання зими: добровольця в довгій шубі і хутряній шапці, який тягне на собі санчата, лижі, ковзани та інші зимові атрибути, із шумом і гамором виганяють з міста. У деяких місцевостях із зимою чинять ще більш жорстоко: її в образі великої солом'яної ляльки просто спалюють. У деяких містах у день вигнання зими влаштовують хід дітей з літніми лозинами, що являють собою великі гілки ліщини з яйцями, яблуками, кренделями і букетиками фіалок, що висять на них. Під час вигнання зими варто робити якнайбільше шуму, щоб добряче налякати її і всіх злих духів.
Після свята проводів зими або після Благовіщення запалювати світло в будинках ввечері було не прийнято. У деяких місцях від цього дня аж до 29 вересня (дня Святого Михайла) світло дарма не палили, а лягали спати з заходом сонця.
Вербна неділя
Вербний тиждень, "вербниця" - передпасхальна семиденка, шостий період Великого Посту. Основні обряди, вчинки, дії, пов'язані з вербним тижнем, відбувалися в неділю.
Вербне воскресіння проходить під знаком освяченої верби. Рослину цю (особливо сережки і бруньки, що розпустилися,) повсюдно вважали цілющою. Наші предки вірили, що вона наділена особливою силою.
За давніми віруваннями, якщо з'їсти дев'ять сережок верби, не занедужаєш лихоманкою. А бруньки освячених гілочок радили вживати безплідним жінкам.
Усюди було прийнято в цей день перший раз виганяти тварин у поле, причому, неодмінно поганяючи вербою. У старовину, прийшовши від заутрені, хазяїн на корм худобі кидав гілочки верби. Це давало надію на те, що така їжа охоронить худобу від падежу. Кілька гілок верби наші предки встромляли під дах дома або хліва. За повір'ям це не тільки обереже худобу, але і допоможе не губитися в лісі, справно повертатися додому з пасовища.
Великдень
Великдень святкують навесні, як правило в квітні, тому квітень називають місяцем Великодня. Це одне з найдавніших, ще з 4-го сторіччя християнських свят ? свято воскресіння Ісуса Христа.
Час перед Великоднем - це час ретельного прибирання будинку, двору, саду. Весну і Великдень прийнято зустрічати в чистоті і порядку. Особливу роль грають крашанки, варені і яскраво розфарбовані. А красиво загорнені шоколадні яйця, зайців і різні насолоди ховають у саду, щоб діти могли їх потім знайти. Малята вірять, що прикраси приносить і ховає великодній заєць.
Найпоширеніша великодня гра - скочування яєць. У неї грають на вулиці на маленькій гірці або в будинку на встановленій під кутом дошці. Яйця по черзі скачують униз, при цьому намагаються потрапити своїм яйцем в інші. Хто потрапив в одне з яєць, отримує його.
День Святого Якова
25 липня називається Днем Якова, він присвячений пам'яті Святого Якова - одного з учнів Ісуса Христа. У цей день відзначають дві події: початок жнива і свято пастухів, заступником яких є Св. Яков. На честь свята в багатьох місцях у Німеччині влаштовують ярмарок, а ввечері - ігри, танці, розваги.
День Святого Христофора
Цей же день - 25 липня - присвячується пам'яті ще одного християнського святого, Христофора, що жив в ІІІ столітті нашої ери. У середньовічній Європі культ Святого Христофора був дуже поширеним. Його вважали заступником мандрівників, які вірили, що можна уникнути раптової смерті, якщо дивитися щодня на зображення святого. Христофор є також помічником у тяжких випробуваннях і праці.
За переказом проповідник Христофор був надзвичайно гарний собою. Це відволікало, особливо молодих парафіянок, від сприйняття християнського вчення. І тоді Христофор випросив у Бога собачу голову, щоб не приваблювати нікого своєю красою.
А ще одна легенда оповідає, що Христофор - прямодушний велетень і хоробрий - шукав наймогутнішого володаря, щоб служити йому. Пошук був довгим, зрештою він обрав своїм паном самого диявола, але виявилося, що і той знає страх, джерелом якого є хрест. Після цього Христофор вирішив стати християнином. Усвідомивши, що служіння людям є служінням Богу, він став переносити подорожан через ріку. Одного разу маленька дитина попросила переправити його на інший берег. Христофор посадив маля на плечі і поніс, але, дійшовши до середини ріки, відчув страшну утому. Ціною неймовірних зусиль Христофор дійшов до берега, і отут виявилося, що дитина була самим Ісусом Христом, що пояснив йому, що він ніс на своїх плечах не тільки увесь світ, але і Того, хто його створив.
Завантажити реферат