Сторінка
2

Теорія етногенезу Льва Гумільова

Отже, жодна з гуманітарних наук не здатна дати вичерпної відповіді на суть проблеми етнології й етногенезу. Виходить, треба аналізувати дане питання з погляду наук природничих.

Відповідно до біологічної концепції, людство являє собою вид Homo sapiens, і тоді йому властиві всі закономірності розвитку будь-якого виду ссавців. Як і всім тваринам, людині властивий інстинкт продовження виду (розмноження), прагнення поширити своє потомство на найбільшу площу (ареал), а також здатність пристосування до середовища (адаптація). Населяючи конкретний біоценоз - зв'язану систему екологічних, історичних і фізіологічних форм, людство, як і будь-яка інша популяція, прагне поширити свій вплив за межі даного біоценозу, певним чином видозмінюючи його й викликаючи тим самим сукцесію - зміну біоценозів . У цьому наближенні етнос є біологічною одиницею, що таксономічно стоїть нижче виду, як популяція, а сам етнічний поділ людства - один із способів адаптації в ландшафтах не стільки в структурі, скільки в поведінці.

Але, крім цього, необхідно відокремити етнологію від чисто біологічної дисципліни - антропології, науки про людські раси, адже раси теж розглядаються як таксономічні одиниці нижчого виду. Раси й етноси - поняття не тільки не співпадаючі, але й заперечують один одного, тому що кожний етнос складається із суміші двох і більше рас, а кожна раса, у свою чергу, входить до складу багатьох етносів. Досить згадати Європейську Росію, де налічується п'ять расових компонентів другого порядку, не говорячи про сторонні монголоїдні елементи, щоб вирішити дане питання. Расова теорія до етнології незастосовна. Отже, етноси відрізняються один від іншого чимось іншим, хоча й не менш значним.

Л.М. Гумільов відзначає також, що етнічна структура завжди виникає у визначених і неповторних умовах, інакшому ландшафті, що накладає відбиток на її подальший розвиток.

Організм людини входить у біосферу Землі й бере участь у конверсії біоценозу. Ніхто не може довести, що професор дихає інакше, ніж бушмен, або розмножується нестатевим шляхом, або нечутливий до впливу на шкіру сірчаної кислоти, що він може не їсти, або, навпаки, з'їдати обід на 40 чоловік, або що на нього інакше діє земне тяжіння. Але ж це все залежність від природи того самого організму, що діє й мислить, пристосовується до середовища, що змінюється, і змінює середовище, пристосовуючи його до своїх потреб, поєднується в колективи й у їхньому складі створює держави. Мисляча індивідуальність становить єдине ціле з організмом і, виходить, не виходить за межі живої природи, що є однієї з оболонок планети Земля. Але разом з тим людина відрізняється від інших тварин тим, що виготовляє знаряддя, створюючи якісно інший прошарок - техносферу. Твори рук людини як з кісної, так і з живої речовини (знаряддя, твору мистецтва, свійські тварина, культурні рослини) випадають із циклу конверсії біоценозу. Вони можуть лише або зберігатися, або, коли не законсервовані, руйнуватися. В останньому випадку вони вертаються в лоно природи. Кинутий у поле меч, перержавівши, перетворюється в окис заліза. Зруйнований замок стає горбком. Здичавілий собака робиться диким звіром динго, а кінь - мустангом. Це смерть речей (техносфери) і зворотне захоплення природою викраденого в неї матеріалу. Історія стародавніх цивілізацій показує, що природа хоча й терпить втрату від техніки, але в остаточному підсумку бере своє, зрозуміло, за винятком тих предметів, які перетворені настільки, що стали необоротні. Такими є кремінні знаряддя часів палеоліту, відшліфовані плити в Баальбеку, бетоновані площадки й пластмасові вироби. Це трупи, навіть мумії, які біосфера не має сил повернути у своє лоно, але процеси кісної речовини - хімічні і термічні - можуть повернути їх у первозданний стан у тому випадку, якщо нашу планету спіткає космічна катастрофа. А доти вони будуть називатися пам'ятниками цивілізації, тому що й наша техніка коли-небудь стане пам'ятником.

Отже, пояснимо значення терміна "етнос" з погляду теорії Гумільова.

1. Етнос - система, що має початок і кінець у часі.

2. Універсальний критерій відмінності етносів між собою один - стереотип поведінки - особлива поведінкова мова, що передається в спадщину, але не генетично, а через механізм сигнальної спадковості, заснованого на умовному рефлексі, коли потомство шляхом наслідування переймає від батьків і однолітків поведінкові стереотипи.

3. Не існує людей, що не належать ні до якого етносу. Людина може бути частиною різних систем і мати стереотип поведінки, створений накладенням етнічних традицій. Із цього приводу Гумільов непослідовно затверджує, що кожна людина належить тільки одному етносу, і в цьому з ним не можна погодитися.

4.Системними зв'язками в етносі служать відчуття "свого" і "чужого", а не свідомі відношення, як у суспільстві. Цього протиставлення досить, щоб системи не перетиналися між собою. Тому етнос не соціальна форма людського гуртожитку й повинен бути віднесений до категорії природних колективів і вивчатися як природний феномен методами природних наук.

5. Системні зв'язки в етносі, а разом з ними і єдність етносу підтримується біохімічною енергією живої речовини біосфери, витрата цієї енергії на підтримку зв'язків визначається пасіонарністю.

6.Статистично в етносі переважають гармонічні особини; частки пасіонаріїв і субпассіонаріїв у відсотковому відношенні незначні, але зміна їхніх кількостей визначає стан етносу як закритої системи дискретного типу.

Етноси - явище, що лежить на межі біосфери й соціосфери і має досить спеціальне призначення у будові біосфери Землі.

2. Пасіонарність

Л.М. Гумільов дає пасіонарності 3 визначення.

Перше визначення. Пасіонарність - характерологічна домінанта, непереборне внутрішнє прагнення (усвідомлене або, частіше, неусвідомлене) до діяльності, спрямоване на реалізацію якої-небудь мети (часто ілюзорної).

Помітимо, що мета ця уявляється пасіонарній особині іноді цінніше навіть власного життя, а, тим більше, життя й щастя сучасників. Пасіонарність не залежить від зовнішніх впливів, будучи вродженою рисою психічної конституції даної людини; вона не має стосунку до етики, однаково легко породжуючи благо й зло. Пасіонарна людина прагне досягти найрізноманітніших цілей, ці цілі йому підказують гордість, марнославство, жадібність, ревнощі, допитливість і т.д.

Пасіонарність виникає як нова ознака, тобто при зміні генотипу. Це явище добре відомо й називається мутацією. Усувається пасіонарність природним добором як будь-яка ознака, що заважає самозбереженню. Це дозволяє зіставити процес етногенезу з явищем сукцесії, коли після якої-небудь катастрофи, наприклад, лісової пожежі, відбувається поступове відновлення колишньої рослинності через ряд проміжних форм. Так і тут.

Друге визначення. Пасіонарність як характеристика поведінки - ефект надлишку біохімічної енергії живої речовини, що породжує жертовність заради ілюзорної мети. Це визначення не обґрунтоване. Пасіонарність як характеристика поведінки - ефект мутації. Через що відбувається мутація - не встановлено.