Сторінка
3

Урок народознавства «Без верби і калини нема України»

Посадили над козаком явір та калину,

А в головах у дівчини червону калину.

Ця традиція збереглася і до наших днів.

2-а учениця. Багато лиха і горя принесла нам Чорно­бильська катастрофа. Немає в Україні людини, родини, якої б не торкнулося атомне лихо. Скільки прекрасних земель та лісів забруднено! Скільки дорослих і дітей по­платилися своїм здоров'ям.

Де джерела й калинове диво,

Де дзвіночків чувся передзвін,

Мчали коні, розметавши гриви,

Сміх луною — на десятки гін.

Починались в хуторі весілля,

Їх відлуння чулось на селі.

Грілось сонце в калиновім гіллі,

І світилось щастя на землі.

Тільки люди з хутора під лісом

Почали цуратись рідних хат.

Чи над ним які гріхи нависли,

Чи наврочив хтось великих втрат.

Заросла дорога лободою,

Лати на покрівлях, як хрести,

Обнялися з чорною бідою

Долею розведені мости.

В сірій млі стоїть осіння днина,

Наче людям кидає докір.

А калина, Господи, калина

Далі палахтить наперекір.

Вчитель. У народі кажуть: любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте.

І часто матері колихали своїх маленьких діток, сидячи під калиною, і наспівували колискових пісень.

Осінь знов до нас прийшла

У село і в місто.

І калину одягла

В червоне намисто.

Ми біля калиноньки

В дружнім колі стали.

Пісеньку осіннюю

Ніжно заспівали.

Вже не гріє сонечко,

Спів пташок не лине.

Тільки усміхаються

Ягідки калини.

Мама співала колискову.

Спи, дитино, бо покину,

Сама піду по калину.

Намалюю калиноньки

Та й покладу в головоньки.

А калина буде цвісти,

А дитина буде рости.

1-а учениця. Живе образ калини не тільки в піснях, ле­гендах, а й у прислів'ях та приказках.

Калина хвалилась, що з медом солодка.

Пишна та корисна, мов червона калина.

Убралась в біле плаття, як калина в білий цвіт.

Україна, мов калина.

Який кущ, така й калина,

Яка мати, така й дитина.

У лузі калина з квіточками,

Неначе матуся з діточками.

Учень. Стала червона калина символом отчого краю на­шої рідної України, її вишивали на рушниках, сорочках, скатертинах. Коли син чи дочка вирушає в дорогу, мати напуває калиновим чаєм, і дає з собою хліб з калиною, щоб нагадувала домівку, матір, рідну мову.

Як за село виходила ти знову,

А суджений з походу не вертавсь,

Ти вишивала рушники на долю,

Червоний хрестик, чорний — як життя.

Вчитель. Правду каже прислів'я: «Червона калина — символ України». Учні (хором).

Хай ізнов калина

Червоніє, достигає,

Я — країна Україна,

На горбі калина!