Сторінка
3

Кругооборот коштів підприємств та необхідність залучення кредитів

• міжнародні фінансово-кредитні установи (відкриття кредитних ліній через уповноважені банки).

Форми та види кредитів зображено на рис. 2

Рис. 2 Форми та види кредитів, що надаються підприємствам

До видів кредитів належать:

• банківський;

• комерційний;

• державний;

• лізинговий.

Банківський кредит — це економічні відносини між кредитором та позичальником з приводу надання коштів банком підприємству на умовах терміновості, платності, повернення, матеріального забезпе­чення. Банківський кредит надається суб'єктам господарювання всіх форм власності на умовах, передбачених кредитним договором.

Комерційний кредит — це економічні, кредитні відносини, які виникають між окремими підприємствами.

Державний кредит — це економічні, кредитні відносини між державою та суб'єктами господарювання. Джерелом державного кредиту є кошти державного бюджету, які спрямовуються в уповно­важені банки для здійснення кредитування підприємств.

Лізинговий кредит — це стосунки між суб'єктами господарю­вання, які виникають за орендування майна (майновий кредит або лізинг-кредит).

Банківський та державний кредити надаються підприємствам у грошовій формі, лізинговий та комерційний — у товарній. Банківсь­кий та державний кредити погашаються у грошовій формі. Комер­ційний кредит також повертається переважно в грошовій формі. У період становлення ринкових відносин можлива його сплата як у товарній, так і у змішаній формах (товарній і грошовій одночасно). Лізинговий кредит може погашатися в грошовій, товарній та змішаній формах.

Слід зазначити, що традиційно в країнах з розвинутою ринковою економікою факторингові та лізингові кредитні послуги підприємс­твам надаються переважно спеціалізованими фінансово-кредитними інститутами — факторинговими та лізинговими компаніями.

В Україні кредитні послуги у вигляді факторингу надають тільки комерційні банки. Лізингові послуги надають переважно лізингові компанії. У зв'язку з цим лізинговий кредит умовно віднесений до групи небанківських кредитів.

Залежно від мети використання розрізняють кредити, що спря­мовані на фінансування:

• оборотних коштів;

• основних засобів.

Підприємство має можливість отримувати кредити на придбання товарно-матеріальних запасів, обладнання, інших активів, розши­рення та модернізацію виробничих потужностей, викуп окремих ви­робничих комплексів або цілих підприємств.

За терміном надання розрізняють короткострокові, середньо-строкові, довгострокові кредити.

Короткострокові кредити підприємства можуть отримувати у ра­зі фінансових труднощів, які виникають у зв'язку з витратами виро­бництва та обороту. Термін короткострокового кредиту не переви­щує одного року.

Середньострокові кредити (від одного до трьох років) надаються на поточні витрати, оплату обладнання та фінансування капітальних вкладень.

Довгострокові кредити (понад 3 роки) можуть надаватися для формування основних фондів. Об'єктами кредитування є капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію, розширення вже діючих основних фондів, нове будівництво, приватизацію та корпоратиза-цію підприємств тощо.

В Україні кредити за терміном надання можна поділити на дві групи: короткострокові та довгострокові. Кредити, термін надання яких перевищує один рік, уважаються довгостроковими.

Сьогодні в Україні перевагу віддають короткостроковим кредитам.

Залежно від забезпечення кредити поділяють на 2 групи:

• забезпечені;

• бланкові.

Забезпечені кредити гарантуються певними видами активів, зокрема:

• нерухомістю;

• цінними паперами;

• товарно-матеріальними цінностями;

• дебіторською заборгованістю тощо.

Забезпечення кредитів може також здійснюватись: правами під приємств на інтелектуальну власність, землю; гарантіями (банків. коштами чи майном третьої особи); іншим забезпеченням (поручи­тельство, поліс страхової компанії).

В Україні як кредитне забезпечення використовують, головним чином, товарно-матеріальні цінності та нерухомість.

Кредити, які надаються банками підприємствам під заставу державних цінних паперів називаються ломбардними. У міру розвитку ринку державних цінних паперів значення цього кредиту в діяльно­сті українських підприємств зростатиме.

Бланкові кредити отримують тільки фінансове стійкі підприєм­ства на короткий термін (1-10 днів). У вітчизняній практиці бланко­ві кредити практично не використовуються.

Порядок надання кредиту передбачає такі види позик:

• прямі;

• консорціальні;

• позики участі.

Надання прямих позик передбачає кредитування підприємства безпосередньо одним кредитором.

Консорціальні позики надаються тоді, коли підприємству-пози­чальнику потрібні кошти в обсязі, який не може бути забезпечений одним кредитором. У цьому разі кілька кредиторів об'єднуються, і кожен з них надає частину загального кредиту.

У консорціальній угоді можуть брати участь не тільки кілька банків, а й кілька підприємств-позичальників, яких стосується конк­ретний кредитний проект.

Підприємство-позичальник, що бажає отримати кредит у вели­кому розмірі, може самостійно визначити банк, який бере на себе зобов'язання з організації банківського консорціуму та виконання функцій головного банку у кредитній угоді. Як правило, головним банком визначають один із великих банків, який має досвід прове­дення великомасштабних кредитних операцій.

Для отримання консорціумного кредиту підприємство-позичаль­ник готує і надає головному банку, як правило, таку інформацію:

1) клопотання на отримання кредиту, із зазначенням характеру діяльності, фінансового стану підприємства;

2) дані про мету та направленість кредиту, термін надання, періоди його погашення;

3) техніко-економічне обгрунтування проекту;

4) інші документи, що потрібні для прийняття рішення про кредитування.

Кредитні взаємовідносини між консорціумом та підприємством-позичальником регулюються кредитною угодою, яку підписують усі учасники.