Сторінка
2

Кругооборот коштів підприємств та необхідність залучення кредитів

Суб'єктами кредитних відносин можуть бути будь-які самостійні підприємства. Кредитні відносини характеризуються тим, що їх суб'єктами є дві сторони: одна з них у рамках конкретної кредитної угоди називається кредитором, інша — позичальником. Грошові чи то­варно-матеріальні цінності, витрати або виконана робота та надані по­слуги, щодо яких укладається кредитний договір, є об'єктом кредиту.

Основними і 5 'сктами короткострокового кредитування в обо­ротні кошти є:

• виробничі запаси (сировина, основні й допоміжні матеріали, запасні частини, паливо, інструмент);

• незавершене виробництво та напівфабрикати власного вироб­ництва;

— витрати майбутніх періодів (сезонні витрати, витрати на осво­єння випуску нових виробів тощо);

— готова продукція і товари;

— платіжні та розрахункові операції з постачальниками й покупцями.

На підприємствах виникає потреба в кредитах під виробничі за­паси, якщо їх розміри перевищують власні кошти, тобто якщо ство­рюються наднормативні запаси. Причиною таких можуть бути се­зонність завезення, нерівномірна або дострокова поставка мате­ріальних ресурсів постачальниками та ін.

Наднормативні запаси сільськогосподарської сировини є основним об'єктом банківського кредиту на підприємствах, які переробляють цю сировину і працюють сезонно (цукрові заводи, консервні комбінати, інші підприємства харчової та легкої промисловості), або створюють великі сезонні запаси сировини на рік, тобто до нового врожаю.

Наднормативні запаси незавершеного виробництва і готової про­дукції можуть створюватися на підприємствах у зв'язку з приско­ренням темпів зростання обсягів виробництва, некомплектністю постачання, транспортними утрудненнями щодо відправлення про­дукції споживачам, припиненням відвантажень продукції спожива­чам через їхню неплатоспроможність тощо.

У складі витрат майбутніх періодів банки видають підприємствам позики на покриття сезонних витрат, оскільки в періоди сезонного зменшення обсягів виробництва або міжсезонного простою витрати на виготовлення продукції тимчасово не покриваються виручкою від реалізації. Так, цукровий завод навіть у період міжсезонного простою (лютий—серпень) потребує коштів на ремонт обладнання, утримання постійного персоналу, проведення всіх підготовчих робіт до сезону цукроваріння. Ці витрати він покриває за рахунок банківських позик, а розраховується за них з виручки від реалізації цукру.

Витратами майбутніх періодів є також витрати, пов'язані з осво­єнням випуску нових видів продукції, пусконалагоджувальні витра­ти. Якщо ці витрати кредитує банк, то в кредитних угодах називає­ться конкретна продукція і витрати включаються в її собівартість.

За допомогою кредитів підприємство, коли йому тимчасово бра­кує власних коштів, може розрахуватись зі своїми постачальниками.

Отже, кредит необхідний і для підтримування кругообороту фондів діючих підприємств, що обслуговують процес реалізації продукції.

Об'єктами довгострокового та середньострокового кредитування є капітальні вкладення, пов'язані з реконструкцією підприємства, його технічним переозброєнням, упровадженням нової техніки, удос­коналенням технології виробництва, та інші витрати, що приводять до збільшення вартості основних засобів. До таких кредитів підпри­ємства вдаються, якщо відчувають брак власних коштів, приз­начених на ці цілі, а саме: прибутку й амортизаційних відрахувань.

Використання різноманітних форм кредитування підприємства прискорює рух грошових і матеріальних ресурсів та сприяє підви­щенню ефективності фінансово-господарської діяльності.

Визначаючи потреби в кредитах, підприємства виходять із за­гальної потреби у коштах і наявності таких.

Приклад 1.

Підприємству необхідно закупити сировини та півфабрикатів для організації виробництва продукту х у сумі 1870 тис. гри. Власних джерел воно має лише 1270 тис. гри. Відтак підприємство відчува­тиме додаткову потребу в оборотних коштах у сумі 600 тис. грн., яка може бути задоволена іа рахунок кредиту.

Планування потреби в кредиті для формування оборотних коштів підприємства здійснюється таким чином. На першому етапі розра­ховується потреба в оборотних коштах у цілому та за окремими на­прямками: формування виробничих запасів, незавершеного вироб­ництва, готової продукції.

На другому етапі визначається необхідний розмір залучення кре­дитів банку на покриття збільшення потреби в оборотних коштах. Для цього можна користуватися формулою:

Ко.б=ОК-ОКн-ОКпр+КЗ,

де Ко.б — необхідний розмір кредитів, які залучаються в оборо­тні кошти;

OK — потреба в оборотних коштах;

ОКн — власні оборотні кошти на початок періоду;

ОКпр — поповнення оборотних коштів за рахунок прибутку підприємства;

КЗ — зменшення кредиторської заборгованості.

Потреба підприємства в кредитах під інвестиційні проекти ви­значається на основі інвестиційної програми за окремими етапами її реалізації та з урахуванням власних джерел фінансування.

Власні кошти для фінансування інвестиційних програм складаю­ться з амортизаційних відрахувань, частини прибутку, яка спрямовує­ться на реконструкцію, технічне переоснащення, нове будівництво.

Після проведення розрахунків потреби підприємства в кредитних ресурсах визначають період їх залучення. Період залучення кредитів — це час з моменту надання банківського кредиту до моменту його пов­ного погашення та виплати відсотків за користування. Період залучен­ня кредиту визначається банком. Практика свідчить, що нині в Україні у зв'язку з високою інфляцією цей строк не перевищує З місяців.

У банківській практиці для визначення розмірів кредиту викори­стовується метод, коли позика видається не в повному обсязі, а за мінусом визначеної частини у відсотках до заявленої величини кре­диту. Ця величина для кожного підприємства може бути різною, ви­ходячи з його кредитоспроможності і ступеня ризику кредитування.

Класифікація кредитів, що надаються підприємствам

Кредити, що їх можуть отримати підприємства, класифікуються за такими ознаками:

— за кредиторами;

— за формами та видами;

— за метою використання;

— за терміном надання;

— за забезпеченням;

— за порядком надання.

Кредиторами підприємств можуть бути:

• банки та спеціалізовані фінансово-кредитні інститути (бан­ківський, лізинговий кредити);

• підприємства (комерційний кредит);

• держава (державний кредит, який надається через уповнова­жені банки);