Сторінка
4

Шпаргалки з міжнародної економіки

Концепції розвитку структури міжнародної економіки:

1. Концепція системного підходу (в рамках МЕ існують: національне капіталістичне господарство, світове капіталістичне господарство, національне соціалістичне господарство та світове соціалістичне господарство)

2. Концепція трьох світів (МЕ поділяється на: світ капіталістичний, світ соціалістичний та світ, що розвивається)

3. Концепція центру та периферії (центр – економічно розвинуті країни (приблизно 40), периферія – країни, що розвиваються)

4. Концепція політичної противаги (поділ міжнародної економіки на Схід та Захід; поділ міжнародної економіки на Південь та Північ)

Функціонально міжнародна економіка поділяється на міжнародну мікроекономіку і міжнародну макроекономіку.

Міжнародна макроекономіка

– частина теорії міжнародної економіки, яка вивчає закономірності функціонування відкритих національних економік і світового господарства в цілому в умовах глобалізації фінансових ринків.

Міжнародна мікроекономіка

роз­кри­ває за­ко­но­мі­р­но­с­ті ру­ху кон­к­ре­т­но­го то­ва­ру та фа­к­то­рів йо­го ви­ро­б­ни­ц­т­ва у між­на­ро­д­но­му ма­с­ш­та­бі.

4. Принципи систематизації країн в міжнародній економіці.

Основні принципи систематизації країн у міжнародній економіці:

1. 1) економічний:

§ за структурою господарства країн (промислово розвинуті країни, аграрні країни, промислово-аграрні країни, аграрно-промислові країни)

§ За рівнем економічного розвитку країн (економічно розвинуті країни, країни, що розвиваються, країни з перехідною економікою)

§ За рівнем середньорічних доходів на душу населення (більше 11 000 дол. США, 7 000– 11 000 дол. США, 2 000– 7 000 дол. США, 700– 2 000 дол. США, до 700 дол. США)

2. Ринковий:

§ країни з ринковою економікою;

§ країни з перехідною економікою

§ країни з командною, централізовано керованою економікою

3. Організаційний (виділення в МЕ інтеграційних груп країн та об’єднань)

4. Соціально-економічний

§ За рівнем технічного (цивілізаційного) розвитку

§ За типом соціальної організації господарства (капіталістичні, соціалістичні та національно-соціалістичні країни)

5. Регіональний

§ За континентальним принципом (Європа, Азія, Північна Америка, Австралія, Африка та Латинська Америка)

§ За регіонально-економічним принципом (Східна Європа, Західна Європа, Центральна Європа, Ближній Схід, Середній Схід, Дальній Схід)

Групи країн в міжнародній економіці

Найповніше уявлення про групи країн в міжнародній економіці дають дані міжнародних організацій, членами яких є більшість країн світу: ООН, Міжнародного валютного фонду і Світового банку.

Групування країн за даними кожної організації відрізняється, що спричинено спостереженням тільки за своїми країнами-членами. Наприклад, станом на 1 січня 2000 року налічується 230 країн та територій, з яких на 27 вересня 2002 року до ООН входила 191 країна, МВФ – 181 (на 1 серпня 1997 рік), Світового банку – 180. До складу МВФ входять 24 розвинутих та 157 країн, що розвиваються.

Класифікація країн за рівнем розвитку:

§ Розвинуті країни з ринковою економікою (з них 7 країн з найбільшими обсягами ВВП – Німеччина, Італія, Канада, Великобританія, США, Франція та Японія, - країни Західної Європи та Північної Америки);

§ Країни, що розвиваються (близько 140 країн, серед яких виділяють найбільш розвинуті, середньо розвинуті та слабко розвинуті. Відносять НІК 1го покоління – Південна Корея, Тайвань, Гонконг, Сінгапур, Аргентина, Бразилія, Мексика, НІК 2-го покоління – Малайзія, Таїланд, Індія, Чилі, НІК 3-го покоління – Кіпр, Туніс, Туреччина, Індонезія, НІК 4-го покоління – Філіппіни, південні провінції Китаю, Катар, Кувейт, ОАЕ, Багами, Бермуди);

§ Країни з перехідною економікою;

Класифікація за рівнем прибутків:

§ країни з високим рівнем прибутків (high-income countries) — 44 держави, в яких ВНП на душу населення складав більше 8995$ в 1994р.;

§ країни з прибутками вище середнього рівня (upper middle-income countries)— 35 держав, в яких ВНП на душу населення складав 2986-8995$ в 1994р.;

§ країни з прибутками нижче середнього рівня (lower middle-income countries)— 66 держав, в яких ВНП на душу населення складав 726-2985$ в 1994р.;

§ країни з низьким рівнем прибутків (low-income countries) — 64 держави, в яких ВНП на душу населення складав менше 725$ в 1994р.

Лекція 2. Фактори виробництва та міжнародний поділ праці

1. Світове господарство: визначення; склад; регулювання

2. Фактори виробництва: склад; класифікація

3. Міжнародний поділ праці: визначення; форми

1. Світове господарство: визначення; склад; регулювання

Світове господарство:

- сукупність національних економік країн світу, що пов’язані між собою мобільними факторами виробництва;

- глобальна економічна система, що функціонує на принципах ринкової економіки та ґрунтується на міжнародному і наднаціональному господарському поділі праці, інтернаціоналізації та інтеграції виробництва і обігу.

Світовий ринок:

- сфера стійких товарно-грошових відносин, що базуються на міжнародному поділі праці та інших факторах виробництва.

Відмінність світового господарства від світового ринку полягає у тому, що воно виявляє себе не тільки і не стільки через міжнародний рух товарів, скільки через міжнародний рух факторів виробництва.

Світове господарство включає основні характеристики світового ринку й доповнює його новими суттєвими рисами, пов’язаними з міжнародною мобільністю факторів виробництва:

- розвиток міжнародного переміщення факторів виробництва у формах вивозу-ввозу капіталу, робочої сили і технології;

- зростання на цій основі міжнародних форм виробництва на підприємствах, що розміщуються у декількох країнах (транснаціональні корпорації);

- економічна політика держав, яка передбачає підтримку міжнародного руху товарів і факторів виробництва на двосторонній і багатосторонній основі;

- виникнення економіки відкритого типу в рамках багатьох держав і міждержавних об’єднань.

Регулюється світове господарство за допомогою заходів:

- національної економічної політики (надання державних гарантій інвестицій);