Сторінка
9

Шпаргалки з міжнародної економіки

конвенційні (договірні) – мита, що встановлюються на базі двосторонньої або багатосторонньої угоди (Генеральна угода про тарифи і торгівлю – ГАТТ), або угоди про митний союз.

За типами ставок:

постійні – митний тариф, ставки якого встановлені органами державної влади і не можуть змінюватися залежно від обставин.

змінні – митний тариф, ставки якого можуть змінюватися у встановлених органами державної влади випадках (при зміні рівня світових цін, рівня державних субсидій).

За способом вирахування:

номінальні – тарифні ставки, вказані у митному тарифі. Вони можуть дати лише загальне уявлення про рівень мита, якому країна підпорядковує свій імпорт чи експорт;

ефективні – реальний рівень митних зборів на кінцеві товари, що розрахований з урахуванням рівня мит, що накладені на імпортні вузли та деталі цих товарів.

3. Нетарифні методи регулювання міжнародної торгівлі

Нетарифні методи регулювання міжнародної торгівлі

- прямі адміністративні норми, що встановлюються державою та визначають кількість і номенклатуру товарів, дозволених для ввозу в країну та вивозу з країни.

Види кількісних (нетарифних) обмежень:

§ контингентування - обмеження експорту і імпорту товарів певною кількістю або сумою (контингентом) на встановлений період часу;

§ ліцензування - регулювання зовнішньоекономічної діяльності дозволами, які видаються державними органами на експорт чи імпорт товару у встановлених кількостях на визначений проміжок часу;

§ квотування - обмеження кількості (квота) експорту або імпорту товарів певного найменування;

Квота - кількісна нетарифна міра обмеження експорту або імпорту товару визначеною кількістю або сумою на певний проміжок часу.

Тарифна квота

- різновид змінних митних зборів, ставки яких залежать від обсягу імпорту товару:

при імпорті в межах певних кількостей він обкладається за базовою внутрішньоквотною ставкою тарифу (within-quota rate),

при підвищенні певного обсягу імпорт обкладається за більш високою понадквотовою ставкою тарифу.

Види квот:

експортні квоти – вводяться (1) згідно міжнародних стабілізаційних угод, що визначають частку кожної країни в загальному експорті окремого товару (експорт нафти з країн ОПЕК), чи (2) керівництвом країни для запобігання вивозу товарів, дефіцитних на внутрішньому ринку;

імпортні квоти – вводяться державою для захисту вітчизняних товаровиробників, для регулювання попиту і пропозиції на внутрішньому ринку, а також як відповідь на дискримінаційну торговельну політику інших країн.

індивідуальні – квота кожної країни на експорт або імпорт товару, встановлена в рамках глобальної квоти.

Ліцензування - регулювання зовнішньоекономічної діяльності через дозволи, видані державними органами на експорт чи імпорт товару у встановлених кількостях на визначений проміжок часу.

Види ліцензій:

разова ліцензія – письмовий дозвіл строком до 1 року на ввіз або вивіз товару, що видається владою конкретній фірмі на здійснення однієї зовнішньоторговельної угоди;

генеральна ліцензія – дозвіл на ввіз або вивіз того чи іншого товару протягом року без обмежень кількості угод;

глобальна ліцензія – дозвіл ввезти чи вивезти даний товар до будь-якої країни за певний проміжок часу без обмежень його кількості або вартості;

автоматична ліцензія – дозвіл, що видається негайно після отримання від експортера або імпортера заявки, яка не може бути відхилена державним органом;

аукціон – продаж ліцензій на конкурсній основі.

Вважається найбільш економічно вигідним способом наповнення державної скарбниці порівняно з доходами від митного збору на той же товар.

Існує ще розподіл ліцензій на позаціновій основі – видача владою ліцензій тим фірмам, які продемонстрували свою здатність здійснювати імпорт або експорт найбільш ефективним способом.

Інші засоби нетарифного обмеження:

· митні та консульські збори;

· внутрішні податки;

· акцизні збори;

· певні стандарти якості, норми пакування; маркування та ін.

Приховані методи торгової політики:

Технічні бар’єри – приховані методи торгової політики, що виникають у випадках, коли національні технічні, адміністративні та інші норми і правила побудовані таким чином, щоб запобігти ввозу товарів з-за кордону.

Внутрішні податки і збори - приховані методі торговельної політики, що спрямовані на підвищення внутрішньої ціни товару і скорочення тим самим його конкурентоспроможності на внутрішньому ринку.

Політика в рамках державних закупівель - прихований метод торговельної політики, що потребує від державних органів і підприємств купувати окремі товари у національних фірм, незважаючи на те, що ці товари можуть бути дорожчими за імпортні.

“Добровільне” обмеження експорту - кількісне обмеження експорту, основане на зобов’язанні одного із партнерів з торгівлі обмежити або, в крайньому випадку, не збільшувати обсяг експорту, прийнятому у рамках офіційної міжурядової або неофіційної угоди про установлення квот на експорт товару.

Внутрішня субсидія - найбільш замаскований фінансовий метод торговельної політики і дискримінації проти імпорту, що передбачає фінансування виробництва всередині країни товарів, які конкурують з імпортними.

Експортне кредитування - метод фінансової нетарифної зовнішньо­торговельної політики, що передбачає фінансове стимулювання державою експорту національними фірмами.

Демпінг – метод фінансової нетарифної торговельної політики, який полягає у просуванні товару на зовнішній ринок за рахунок зниження експортних цін нижче нормального рівня цін, що існують в цих країнах:

Види демпінгу:

Спорадичний демпінг - епізодичний продаж зайвих запасів товарів на зовнішній ринок за заниженими цінам.

Навмисний демпінг – тимчасове навмисне зниження експортних цін з метою витіснення конкурентів з ринку і подальшого встановлення монопольних цін.

Постійний демпінг – постійний експорт товарів за цінами нижчими внутрішньої ціни країни-виробника.

Зворотній демпінг – завищення цін на експорт порівняно з цінами продажу тих же товарів на внутрішньому ринку.

Для аналізу нетарифних методів регулювання використовуються такі індекси:

Індекс частотності

- індекс, що показує частку тарифних позицій, покритих нетарифними обмеженнями. Використовується для визначення рівня нетарифних обмежень, але не вказує на відносну важливість обмеження окремих статей імпорту і їх ефективність для економіки.

Індекс покриття торгівлі

- показує цінову частку експорту або імпорту, покриту нетарифними обмеженнями. Недоліком цього індексу є недооцінка впливу найбільш інтенсивних нетарифних бар’єрів.

Індекс впливу на ціни