Сторінка
12
FOR/FOT – продавець доставляє товар до залізничної станції і завантажує товар у вагон чи на платформу.
FOA – продавець доставляє товар авіаперевізнику. При прийнятті товару, авіаперевізник виписує авіавантажну розписку (Air Waybill).
FAS – продавець доставляє товар у порт відгрузки чи, якщо судно стоїть на рейді, до його борту на ліхтерах.
FOB… - (назва порта відвантаження) – продавець доставляє товар на борт судна, що зафрахтоване покупцем, і вручає останьому коносамент. Ризик переходить з продавця на покупця у момент переходу товара через борт судна.
CFR – продавець фрахтує судно і завантажує товар.
CIF – (назва порта призначення) – продавець фрахтує судно, страхує товар, грузить його і вручає покупцю коносамент і страховий поліс. Ризик переходить з продавця до покупця у момент переходу товару через борт судна.
CPT – використовується до будь-яких видів транспортування. Продавець заключає договір з перевізником і вручає покупцю транспортну накладну (коносамент).
CIP – у доповнення до CPT – продавець сплачує страхування товару.
EXS – подібно з CIF.
DDP – покупець несе всі витрати по доставці товару і по сплаті експортних і імпортних мит.
4. Державне регулювання міжнародної торгівлі послугами
Заходи регулювання доступу на ринок (market-access measures) – інструменти торгової політики, що обмежують або забороняють іноземним фірмам – виробникам послуг – оперувати на місцевому ринку.
Розрізняють наступні інструменти державного регулювання:
- обмеження на торгівлю послугами.
- введення кількісних квот на імпорт іноземних послуг.
- обмеження на створення на внутрішньому ринку філіалів іноземних компаній.
- обмеження на рух виробників послуг.
- обмеження на рух споживачів послуг.
Вилучення з національного режиму (national treatment exception) – інструменти внутрішньої економічної політики, що дискримінують на внутрішньому ринку іноземних виробників послуг порівняно з місцевими.
Лекція 6. Вільні економічні зони
1. Вільні економічні зони: визначення; цілі, концепції, варіанти утворення
2. Стимулювання діяльності вільних економічних зон
3. Класифікація вільних економічних зон
4. Фактори впливу на розміщення ВЕЗ
1. Вільні економічні зони: визначення; цілі, концепції, варіанти утворення
Вільні економічні зони:
- географічні території, яким їх політичні центри надають пільговий режим господарської діяльності порівняно із загальноприйнятим для цієї держави;
- території, на яких здійснюється вибіркове скорочення державного втручання в економічні процеси;
- уособлена частина національного економічного простору, на якій застосовується певна система пільг, що не використовується на інших територіях даної держави;
- частина території держави, де будь-які ввезені товари розглядаються відносно імпортних зборів та податків як ті, що знаходяться за межами митної території та не є предметом звичайного митного контролю (визначення за Кіотською конвенцією від 18 травня 1973 року).
Цілі створення вільних економічних зон:
1) залучення країни до процесу розвитку міжнародного поділу праці;
2) збільшення обсягів випуску продукції на експорт;
3) забезпечення зростання валютних надходжень;
4) насичення внутрішнього ринку високоякісною продукцією, насамперед замінниками (субститутами) імпорту;
5) прискорене впровадження у виробництво вітчизняних та іноземних науково-технічних розробок;
6) модернізація національної економіки в умовах її переходу від адміністративних принципів функціонування до ринкових;
7) стимулювання розвитку існуючих виробництв і забезпечення додатковими робочими місцями.
Концепції створення вільних економічних зон:
- територіальна концепція розглядає в якості вільних економічних зон частину території приймаючої країни, яка користується спеціальним пільговим режимом для розташованих на її території підприємств;
- режимна або точкова концепція розглядає вільну економічну зону як преференційний режим, що надається певному виду підприємницької діяльності, при чому географічне місцезнаходження суб’єкта господарських відносин не відіграє суттєвого значення.
Варіанти утворення вільних економічних зон:
- варіант “зверху” – утворення зони відбувається з ініціативи центральної влади в рамках державної програми;
- варіант “знизу” – утворення вільних економічних зон у процесі ринкової самоорганізації.
2. Стимулювання діяльності вільних економічних зон
Стимули:
§ зовнішньоторговельні – зниження або відміна експортно-імпортних зборів, спрощений порядок здійснення зовнішньоторговельних операцій;
§ фіскальні – пов’язані з податковим стимулюванням певних видів діяльності:
§ податкова база - пільги з виплат податків на власність, на податок з обороту та на торгово-промисловий податок;
§ непрямі пільги або окремі їх компоненти (наприклад, можливість прискореної амортизації);
§ пільги з корпоративного податку на прибуток - пов’язані зі зниженням ставки оподаткування або з наданням тривалого терміну звільнення від оподаткування;
§ фінансові – включають різні форми субсидій.
Види надання фінансових пільг:
- прямий – за рахунок бюджетних коштів і преференційних державних кредитів;
- опосередкований – встановлення низьких цін на комунальні послуги, зниження орендної плати тощо;
- адміністративні – спрощують процедури реєстрації підприємств, режим в’їзду-виїзду іноземних громадян тощо;
При застосуванні пільг норма прибутку в ВЕЗ складає 30-50%.
Наприклад, підприємства, що діють в ВЕЗ на території Литви, отримують 80% знижки з доходного податку підприємств, 80% або 100% знижки з податку на нерухомість, нульову ставку ПДВ та звільнюються від митного і акцизного податків.
3. Класифікація вільних економічних зон
Комерційна вільна зона – ВЕЗ, куди товари надходять для подальшого продажу, а їх переробка та використання у виробництві заборонена.
Промислова вільна зона – ВЕЗ, на якій товари після ввозу підлягають подальшій переробці.
Залежно від господарської спрямованості та економічно-правових умов діяльності:
Завантажити реферат