Сторінка
28
Будуть в основному погоджені механізми здійснення міждержавного інформаційного обміну.
Конкретний зміст спільних міждержавних міроприємств держав Співтовариства з формування інформаційного простору будуть визначатися національними інтересами і пріоритетами держав-учасниць СНД, рішенням Ради керівників країн та Ради керівників урядів Співтовариства і відображатися в міждержавних програмах і проектах, що погоджуютьсся на багатосторонній та двосторонній основі.
ТНК
Міжнародна інформація і обмін інформацією відтворюють зовнішньополітичні інтереси окремих держав, блоків держав та цілих систем, тобто відтворюють реальні відносини між державами. В той же час у сфері міжнародної інформації відбувається гостра конкуренція держав.
Усі світові інформаційні потоки контролюють усього 5 ТНК. Це такі, як Associated Press, Reuters, France Press, RCA, Hachette, RTL. Вони отримують 90% прибутків від розповсюдження інформації в міжнародних каналах. Монополія ТНК привела до незбалансованого обігу інформації з одного боку і з іншого – до надмірних прибутків самих корпорацій. Якщо подивитися на акціонерів цих ТНК, то видно, що 65% акцій RCA належать підприємствам Америки, що замаються виробництвом лазерної зброї; 55% акцій Ashet належать французьким корпораціям, що займаються виробництвом приладів нічного бачення. Аналогічна ситуація і в інших компаніях, тобто понад 50% прибутків цих корпорацій відходить до військово-промислового комплексу. Отже фактично, міжнародну інформаційну систему контролює ВПК.
У 1970 році країни соцтабору, країни неприєднання (139 країн) та країни Азії, Африки та Латинської Америки виступили проти нерівномірного розподілу інформації у світі і зажадали збалансованого представлення в світових інформаційних потоках і рівномірного розподілу прибутків (прибутки всіх корпорацій здійснюються в основному за рахунок розміщення реклами товарів та послуг та інших пропозицій у світових інформаційних мережах. Так, наприклад, по 70 каналам RTL (якщо взяти їх сукупність) реклама передається по всьому світу цілодобово).
У 1980 році ЮНЕСКО прийняла декларацію про міжнародний обмін інформацією, яка називалася "Новий міжнародний інформаційний порядок". Вона забезпечувала рівність держав у міжнародних інформаційних потоках і розподіл прибутків від рівноправно представленої інформації держав. У 1981 році США і Великобританія відмовились підписувати цю декларацію і на знак протесту вийшли з ЮНЕСКО. Треба сказати, що США і досі не є членом ЮНЕСКО. Великобританія з приходом до влади в минулому році нового уряду поновила своє членство, але до сих пір не виконує в повному обсязі своїх фінансових зобов'язань. Таким чином США, держава, яка має найбільші внески в ООН і отримує найбільша прибутки від діяльності інформаційних ТНК не підтримала цю програму і її реалізація була зірвана (були реалізовані лише окремі пункти).
Два роки тому Федеріко Майор (директор ЮНЕСКО) знову повернувся до так званої "теорії рівного потоку інформації" і надав право ТНК здійснювати свою діяльність незалежно від рівноправної участі країн у світових інформаційних потоках.
Інформаціна політика ООН. Діяльність департаменту економічної і соціальної інфрмації
ООН у сучасній системі міжнародних відносин посідає місце лідера із накопичення та розповсюдження інформації. За 50 років свого існування (від 1945 року) ООН створила цілий ряд міжнародних документів, які регламентують інформаційну діяльність міжнародного співтовариства і сприяють розповсюдженні інформації в усіх країнах-членах ООН і серед світової громадськості.
Основні напрямки інформаційної стратегії ООН включають:
1. Накопичення інформації про усі види діяльності міжнародного співтовариства
Інформаційна база ООН складає понад 1000 інформаційних баз даних, не враховуючи серійних публікацій (близько 2000 на рік) а також серійних публікацій із спеціальних із спеціальних галузей міжнародного співробітництва.
Інформація ООН складається із баз даних в інформаційних мережах, із друкованих видань, радіо- і телепродукції, аудіо-, відеоматеріалів та ілюстрацій.
2. Висвітлення різними засобами діяльності міжнародної організації, просування принципів ООН, зафіксованих у статуті цієї організації, ведення інформаційних кампаній через інформаційні представництва і місії в усіх регіонах світу.
На сьогодні ООН має 106 інформаційних місій, які займаються розповсюдженням інформації по країнах-членах ООН, а також у країнах, що не входять до неї.
Інформаційні служби ООН висвітлюють проблеми, які зафіксовані у Статті 1 статуту ООН про діяльність міжнародного співтовариства. До таких проблем відносять:
· вплив інформації на міжнародне співтовариство;
· використання новітніх комунікаційних технологій для прогресу цивілізації;
· збереження культурної ідентичності і самобутності в умовах інформаційної експансії;
· забезпечення прав людини у галузі інформації і сприяння гуманітарному розвитку людства.
3. Пропаганда ідеалів цієї організації серед народів світу. Це завдання покладено на Департамент публічної інформації, а також на комітет з інформації ООН та спеціалізовані установи ООН: UNESCO, UNIDO, UNIСEF і ПРООН.
4. Регулювання міжнародних інформаційних потоків з метою усунення диспропорцій в інформаційному обміні.
Цей напрямок був проголошений декларацією "Новий міжнародний інформаційний порядок", однак, отримавши серйозну протидію з боку США та Великобританії, був призупинений на світовому рівні, однак продовжується на регіональному (через регіональні представництва та інформаційні місії, Департамент економічної та соціальної інформації та політичного аналізу, Економічну та Соціальну Раду – ЕКОСОС).
5. Сприяння "вільному потоку інформації" та усуненню перешкод вільній конкуренції на світовому ринку інформаційних послуг.
Даний напрямок був проголошений на заміну Новому інформаційному порядку на вимогу США та Великобританії. Він передбачає зняття обмежень діяльності ТНК на міжнародному рівні (це однак не передбачає відміну таких обмежень на національному та регіональному ринку, що зараз широко використовується в Європі), забезпечення вільної конкуренції на ринку інформації.
Завантажити реферат