Сторінка
2

Міжнародна торгівля України: аналіз, перспективи, шляхи вдосконалення

· Підтримка державою приватного вітчизняного капіталу;

· Стимулювання найбільш ефективних фірм і підприємств;

· Контроль і надання допомоги в підвищенні рівня кваліфікації експортерів;

· Створення інвестиційних організаційних і технічних умов для підвищення конкурентоспроможності українських товарів і послуг;

· Визначення напрямків експортної спеціалізації галузей.

Поки ж на сьогоднішній день частка України у світовій торгівлі в десятки разів нижче, ніж у промисловому виробництві, хоча свої зовнішньоторговельні операції Україна здійснює більш ніж з 180 країнами світу.

У торговій політиці України з іншими країнами світу усе ще просліджується різного роду обмеження: ліцензії, квоти, податки й ін. міри, хоча перевага віддається політиці вільної торгівлі.

Аналіз особливостей розвитку зовнішньої торгівлі України в 1999 році показує, що поруч з такими визначеними позитивними змінами, як збільшення товарообігу, ріст обсягів зроблених послуг, зменшення бартерізації торгівлі – мають місце такі деструктивні процеси, як зменшення фізичних обсягів експорту й імпорту багатьох видів продукції, переважно сировинний характер збуту при подальшому витисненні з внутрішнього ринку вітчизняної продукції, утеча капіталу за кордон і т.д. Прогноз розвитку зовнішньої торгівлі України в цих умовах до 2010 року запропонував віце-президент банку “Нарду” А. Кириченко:

· Україна – країна із соціально-орієнтованою ринковою економікою;

· Досягнуто повноправне членство у всесвітній торговій організації;

· Економічне законодавство України в основних позиціях погоджено з загальноприйнятими європейськими нормами;

· Підготовлено всі основні позиції по надходженню України в ЄС;

· Розвиваються торгові і коопераційні зв'язки в рамках системи вільної торгівлі з країнами СНД і Балтії, а також країнами чорноморського економічного співробітництва (ЧЕС);

· На базі членства в Центрально-Європейській асоціації вільної торгівлі розвивається економічне співробітництво зі східноєвропейськими країнами – колишніми членами ради економічної взаємодопомоги;

· ЧЕС трансформується в окрему торгово-економічну асоціацію;

· Активізується економічна присутність України в країнах, пов'язаним із транскавказьким транспортним коридором;

· У вільних економічних зонах України здійснюється кілька великомасштабних інвестиційних проектів;

· Зовнішня торгівля регулюється переважно законодавчими мірами;

· У структурі експорту істотна частка приходиться на продукцію високого ступеня обробки, технології, засновані на сучасних досягненнях науки;

· У структурі експортованої продукції чорної металургії переважають високоякісні сталі і профільні вироби;

· Диверсифіковано джерела надходження енергоносіїв і стратегічних видів сировини;

· Обсяг експорту приходиться на країни далекого зарубіжжя;

· Великі українські експортери мають власні представництва в різних регіонах світу.

У третє тисячоліття Україна входить з великим, хоча і неповно працюючим у даний час економічним потенціалом. Проблеми його задіяти в більшій мірі є проблемами керівничими. Визначивши адекватну модель керування, можна в короткий термін провести реструктуризацію економіки і включити ще не розтрачені ресурси у творчу діяльність.

1.2. Географічна структура зовнішньої торгівлі України

Протягом останніх років географічна структура зовнішньої торгівлі України товарами і послугами далі зазнавала суттєвих змін. Вектори товарних потоків поступово переорієнтувалися з пострадянських країн на інші регіони світу. Так, в 1999 р. частка країн СНД в товарному експорті України становила 34%, тобто майже вдвоє менше порівняно з 1992р.

Протягом 1995 – 1999 рр. сформувалася стабільна група основних торговельних партнерів України, що споживають понад 50% її експорту, - це Росія, Китай, Туреччина, Німеччина, Італія, США, Білорусь та Польща. Лідерами залишаються Росія та Китай: обсяги їхнього імпорту українських товарів у 1999 р. склали 2,4 млрд. та 730 млн. дол. США вілповідно.

У 2000 р. основними імпортерами українських товарів поза СНД були Китай (4,3 %), Туреччина (6%), Німеччина (5,1%) та Італія (4,4%). Протягом 1996 – 2000 рр. обсяги поставок українських товарів у ці країни поступово зростали.

Різкий спад експорту – більше ніж удвоє – відбувся на російському (на 3,2 млрд. дол. США) та білоруському (на 377 млн. дол. США) напрямках. Причому в торговельному балансі з країнами збільшується позитивне сальдо зовнішньої торгівлі. Зменшення від’ємного сальдо торгівлі товарами було досягнуте завдяки випереджаючому скороченню імпорту, а не за рахунок збільшення експорту.