Сторінка
6

Міжнародна торгівля України: аналіз, перспективи, шляхи вдосконалення

Зниження обсягів імпорту було наслідком впровадження низки заходів тарифного регулювання щодо більшості товарів, які в достатній кількості виробляються в Україні, передусім щодо сільськогосподарської та харчової продукції – м’яса, цукру, олії соняшникової, картоплі тощо. Важливе значення для впровадження імпорту мало обмеження ввезення готової продукції, у вартості якої давальницька сировина сягає 80 %. Уряд ужив також заходів, аби обмежити ввезення товарів фізичними особами: максимально дозволений неоподатковуваний обсяг ввезення товарів було встановлено в розмірі 200 ЕКЮ. За оцінками, ввезення в Україну сільгосппродукції фізичними особами зменшилося в 1998 р. порівняно з попереднім роком приблизно вдвоє.

Подальше скорочення імпорту, зважаючи на високу питому вагу у ньому (понад 80 %) енергоносіїв та продукції промислово-технічного призначення, можливе лише з урахуванням забезпечення потреб економіки необхідними виробничими ресурсами. Загальні обсяги імпорту досягли нині по суті того рівня, який дає змогу задовольнити мінімальні потреби держави. 2.2. Шляхи вдосконалення структури зовнішньої торгівлі України

На жаль, на розвиток зовнішньої торгівлі України вирішальний вплив справляє група негативних факторів, а саме:

1. Низька конкурентоспроможність вітчизняних товарів та послуг.

По-перше, українська продукція надзвичайно енергомістка через зношування основних фондів та застарілі технології. На 1 дол. ВВП Україна витрачає в 5,5 рази більше енергоресурсів, ніж країни Центральної Європи, й у 12 разів більше, ніж держави ОЕСР.

По-друге, кінцева продукція має високу собівартість. Тому й не дивно, що ціни на окремі види української продукції на 30 – 70 % перевищують ціни міжнародних ринків.

По-третє, наявні схеми фінансування експорту все ще далекі від досконалості. Високі процентні ставки на кредитному ринку України, обмежений доступ до “довгих” кредитів спричиняють те, що для українських експортерів фінансові ресурси сьогодні обходяться в 6 – 10 разів дорожче, ніж для їхніх західних конкурентів.

2. Нерозвиненість базових інститутів ринкової економіки. Держава поки що не змогла створити умови для підвищення конкурентоспроможності національного бізнесу. Українським експортерам дуже непросто конкурувати на зовнішніх ринках в умовах невизначеності щодо прав власності і правил ведення бізнесу, бо в країні досі не прийняті Земельний і Цивільний кодекси.

3. Недосконалість механізмів державного регулювання.

Це по-перше, нездатність держави правильно визначати структурні пріорітети зовнішньої торгівлі.

По-друге, це конфіскаційна податкова політика і жорстокообмежена грошово-кредитна політика,. Які позбавляють підприємства оборотного капіталу та інвестицій для модернізації виробництва.

4. Нерозвиненість ринкової інфраструктури підтримки експорту. Передусім ідеться про відсутність надійних і ефективних систем фінансування, страхування експорту. Дійових механізмів просування товарів на міжнародні ринки.

Таким чином,. Негативні тенденції розвитку зовнішньої торгівлі України зумовлені передусім низькими темпами внутрішніх економічних перетворень. В умовах жорсткої конкуренції на світових ринках відставання України від промислово розвинених країн збільшується.

Для успішного просування України на міжнародні ринки необхідне суттєве коригування зовнішньоторговельної політики за такими стратегічними напрямками:

· Розвивати експортний потенціал держави в рамках міжнародної спеціалізації, яка б органічно поєднувалася з вигідними для України напрямками структурних трансформацій в економіці (природно). За дотримання балансу між внутрішнім і зовнішнім попитом на українські товари й послуги).

· Нарощувати зусилля в найперспективніших секторах світової економіки (електроніка, енергетика, матеріали із заздалегідь заданими властивостями, біотехнології; науково-технічні, інжинірингові, консалтингові послуги, міжнародний туризм і т.д.).

· Створювати конкурентоспроможні транснаціональні корпорації, освоювати стратегії глобального маркетингу, технології реалізації великих міжнародних коопераційних проектів.

· Диверсифікувати географічнуу структуру зовнішньої торгівлі, мінімізувати критичну залежність від окремих держав (ринків), відповідно посилюючи економічну безпеку України.

· Забезпечити збалансованість експорту й імпорту, торговельних і поточних платіжних балансів України.

Висновки

Україна уже 11 років існує як незалежна держава. Однак єдина обгрунтована програма соціально-економічного розвитку країни, яка б сфокусувала увагу на пріоритетних напрямках міжнародної і тим самим стимулювала використання ринкових переваг вітчизняного виробництва досі не розроблена. Це негативно впливає на розвиток міжнародних комерційних зв'язків українських підприємств, стирає межі між політичними й маркетинговими факторами міжнародного співробітництва. Для того щоб прискорити процес економічного самовизначення, застосування дійсно маркетингових інструментів і підходів, що притаманних світовому ринку, необхідно:

· Визначитися з галузевими приорітетами експортної діяльності і надавати дійову державну підтримку саме тим українським підприємствам, чиї товари мають перспективи на світовому ринку;

· Конкретизувати і значно скоротити перелік країн та регіонів, які можуть претендувати на роль стратегічних партнерів України; підприємства повинні зосередити експортні зусилля на найбільш перспективних географічних напрямках;

· Значно підвищити рівень захисту інформації та прав вітчизняних виробників;

· Удосконалити менеджмент і маркетингове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності;

· Розробити систему макро- і мікроекономічних показників і стандартів якості, що стимулюють організацію та розвиток сучасного виробництва маркетингової діяльності.

Таким чином, Україна поступово займе гідне місце у світовому економічному просторі, виступив не як сировинний придаток розвинутих країн, а як країна зі самостійною сучасної економікою, яка ефективно використовує свій науково-технічній потенціал та придбаний досвід управлінської, зокрема - маркетингової, діяльності.

На сьогодні Україна повинна активніше виявляти свої можливості в економічному відношенні. Як показує світовий досвід, зайняти гідне місце на світовому ринку можливо, за наступних умов: по-перше, вступ в ВТО; по-друге, необхідно виробляти таку продукцію, яка користується попитом на ринку, але дешевшу, ніж у інших; по-третє, слід створювати нові, високотехнічні і високоякісні товари, що випереджають попит. В сучасних умовах Україна повинна розвивати нову модель торговельно-економічних відносин, в основі яких лежить єдність виробництва, експорта та імпорта в процесі кругообігу і обігу капіталу, розширеного самовиробництва. Значну роль повинна відіграти гнучка система протекціоністських заходів, які б дозволили вітчизняним підприємствам-експортерам відчувати себе ще більш впевнено і захищенно.