Сторінка
4
Доцільно також застосувати стратегію незаокруглених цін. Такі ціни на декілька одиниць нижчі від подальшого округленого числа (59 грн.) - здебільшого сприймаються споживачами як ретельно розраховані і створюють враження трохи нижчого рівня ціни, ніж насправді.
Крім вищезазначеного фірма застосовує стратегію єдиних цін, тобто встановлює однакову ціну для всіх споживачів, які хотіли б придбати даний товар за аналогічних умов. Така ціна чітко позначається на упаковці чи самому товарі і такий підхід зміцнює довіру споживачів і зручний у практичному використанні.
Оскільки дані товари є частиною товарного асортименту фірми, то розробляючи цінову стратегію, слід враховувати зв’язок з іншими складовими цього асортименту. Фірма виробляє асортиментну групу товарів різного рівня якості і використовує ступеневе диференціювання цін. На кожному рівні якості коливання цін на аналогічні товари незначне, а при переході від одного рівня якості до іншого ціна змінюється суттєво. У наслідку формуються так звані “цінові лінії”.
Після визначення цінових стратегій слід переходити до вибору моделі і конкретного методу розрахунку ціни. У практиці застосовують різноманітні методи визначення вихідної ціни на товари, які об’єднані у 3 базові моделі:
-модель ціноутворення, що базується на витратах виробництва
-модель ціноутворення що базується на попиті
-модель, що базується на конкуренції.
Фірма "Ренесанс” застосовує модель ціноутворення, що орієнтується на попит, з врахуванням впливу інших моделей, оскільки вони взаємопов’язані. Обрана модель ґрунтується на законі попиту, який стверджує, що ціна товару оберненопропорційно впливає на величину попиту на нього.
Для оцінки взаємозв’язку між ціною і попитом на свій товар фірма на протязі декількох місяців проводила ринкове тестування цього товару (його пробний маркетинг) при різних рівнях цін в діапазоні від Ц1=43 грн. до Цn=52 грн. і виявила, що при цьому обсяги збуту змінювались від N1=17600 шт. до Nn=14670 шт.
Проведений регресійний аналіз дозволив встановити взаємозв’язок між ціною товару (Ц) і рівнем його збуту (N) у вигляді рівняння регресії:
N=b0+b1*Ц
Складаю систему рівнянь:
b0+ b1*43=16700
b0+ b1*52=14670
Після розв’язування цієї системи знаходжу оцінки параметрів цієї регресії:
b0= 31599
b1= -325,56
Отримане рівняння набуде вигляду:
N=31599-325,56*Ц
Математична модель цієї задачі має вигляд:
П=[Ц*N-(F+V*N)]-----max
де П – прибуток, який отримає фірма від реалізації продукції за досліджуваний період
F - постійні витрати фірми на виробництво і збут продукції за даний період.
V - змінні витрати на одиницю продукції.
Максимізувати функцію прибутку можна з використанням першої похідної прибутку по ціні (dП/dЦ).
Оскільки N=b0+b1*Ц , то
П= Ц*N-(F+V*N)=N*(Ц-V)-F=(b0+b1*Ц)*(Ц-V)-F=(b0-b1*V)*Ц+b1*Ц²-b0*V-F
=(b0-b1*V)+2b1*Ц=0
Звідси оптимальна ціна на товар фірми (Цопт) становить:
Цопт=(b0-b1*V)/(-2*b1)
Цопт=(31599+325,56*20,96)/(-2*(-325,56))=59,01 грн.
Далі знаходжу обсяг реалізації (Np) і максимальний прибуток (Пmax), що відповідають цій оптимальній ціні на товар фірми:
Np=31599 – 325,56*59,01 =17698 шт.
Пmax=17698*(59,01 - 20,96) – 248230,4 =425178,5 грн.
Собівартість одиниці продукції визначається за формулою:
S=V+F/Np
і при даному обсязі збуту товару становить:
S=20,96+248230,4/17698 = 35 грн.
Але для найбільшого ефекту від використання цього методу доцільно в подальшому коригувати ціну з урахуванням кон’юнктури конкретного ринку. Після того, як цінова стратегія починає втілюватися у життя, вона потребує постійного коригування для урахування змін у витратах, конкуренції, попиті тощо. Ціни можна пристосовувати використовуючи поправки чи зарахування. Фірма планує впровадити у практику знижки за кількість купленого товару, бонусні, а також сезонні знижки (оскільки товари для спорту і відпочинку мають сезонний характер). Це дасть можливість як збільшити оборот, так і завоювати довіру потенційних споживачів.
4. Організація збуту продукції
Метод розповсюдження і збуту товару є третім елементом комплексу маркетингу. Збутова політика фірми має органічно поєднуватись з іншими елементами комплексу маркетингу: характеристиками товару, його позиціонуванням на ринку, ціновими стратегіями, методами просування товару. Збутову діяльність розрізняють в розрізі двох проблем:
ü створення ефективної системи розподілу, формування каналів збуту, залучення представників до цієї діяльності,
ü організація фізичного переміщення товарів, їх транспортування і складування.
Канали розподілу – це сукупність фірм чи окремих осіб, які виконують посередницькі функції щодо подачі інформації до потенційних клієнтів.
При виборі каналу розподілу і визначенні його довжини і ширини належить урахувати такі основні фактори:
ü споживачі (їх кількість, концентрацію, частоту здійснення покупок, розмір середньої покупки),