Сторінка
4
3. Населення та корпорації прагнуть матеріалізувати грошові кошти, які швидко знецінюються. Результатом є ріст сукупного попиту і ріст цін (інфляція попиту).
4. Реальна грошова процентна ставка зменшується на величину щорічного проценту росту інфляції.
5. Відбувається знецінення амортизаційного фонду, що ускладнює процес відтворення. Крім того, знецінюються грошові заощадження населення, банківські вклади, облігації, страховки, готівкові гроші. Кошти спрямовуються в основному на поточне споживання. Це так звана, втеча від грошей.
6. В результаті росту цін знижується конкурентоспроможність національних товарів, внаслідок чого росте імпорт і зменшується експорт, банкротують національні виробники.
7. Росте попит на більш стабільну іноземну валюту, посилюється втеча капіталів за кордон.
8. Знижується політична стабільність у суспільстві, росте соціальна напруженість.
9. Змінюється структура і зменшуються реальні доходи державного бюджету. Звужуються можливості держави для проведення експансіоністської фіскальної та монетарної політики. Зростає бюджетний дефіцит і державний борг, запускається механізм їх відтворення.
Зв’язок дефіциту державного бюджету (DEF) з інфляцією 
можна формально записати так:
, де
- інфляційний податок на реальні грошові залишки;
- рівень реальних грошових залишків (купівельна спроможність номінальних грошових коштів, які знаходяться в даний період у населення);
- рівень інфляції;
М – пропозиція грошей;
Р – рівень цін.
10. Інфляція приводить до прихованої конфіскації грошових коштів у населення і підприємств через податки. Це має місце внаслідок того, що платники податків через зростання номінального доходу автоматично потрапляють до більш високої групи оподаткування. В результаті і у населення, і у підприємств вилучають частину доходів, які не є прибутками і які повинні були йти на поточні витрати.
Для інфляційного податку існує крива Лаффера, яка показує величину надходжень від інфляційного податку при різних рівнях інфляції. Коли економіка знаходиться у стані рівноваги і темпи інфляції не змінюються з часом.
- рівень інфляції;
ІТ – інфляційний податок.
Із зростанням інфляції база оподаткування (у цьому випадку – це попит на реальні грошові залишки) зменшується.
Максимальний інфляційний податок ІТ досягається на рівні мах. Подальше зростання інфляції призводить до скорочення надходжень, тому що високий рівень інфляції не компенсує скорочення рівня реальних грошових залишків, які і обкладаються податком (відрізок ML на графіку).
Висновок. При стійких темпах інфляції існує максимальний бюджетний дефіцит, який фінансується за допомогою друкування грошей. Уряд може тимчасово фінансувати дефіцит вищий за максимальних (ІТмах), але за рахунок прискорення інфляції, замість збереження її стабільного темпу. Якщо уряд намагається довгий час фінансувати більший, ніж ІТмах дефіцит бюджету, то це призводить до гіперінфляції.
11. Ефект Танзі-Олівера. Суть: інфляція знецінює надходження від оподаткування (якщо податки нараховані в ІІІ кварталі, а виплачуються вони в ІV кварталі, то при гіперінфляції суми знецінюються за цей проміжок часу).
12. Інфляція погіршує керованість національним господарством, оскільки посилюється нестабільність, змінюються ціни, важко прогнозувати затрати і прибутки, що знижує економічну активність.
13. В умовах стагфляції висока інфляція поєднується з високим безробіттям.
14. При гіперінфляції виробнича діяльність стає неефективною, йде переорієнтація на посередницьку діяльність. Масово згортається виробництво. Гроші перестають виконувати свої функції (росте бартер), посилюються неплатежі (криза фінансово-грошової сфери). Порушуються кредитні відносини. виробництво і обмін рухаються до зупинки. Виникає економічний, соціальний і політичний хаос.
5. Антиінфляційне регулювання.
Можливі два підходи до управління господарством в умовах інфляції.
1) пристосування до інфляції – і, відповідно – адаптаційна політика;
2) ліквідація інфляції шляхом активних заходів антиінфляційної політики.
Кожен із названих шляхів має багато варіантів.
Адаптаційна політика.
Адаптаційна політика побудована на тому, що всі суб’єкти в своїх діях враховують інфляцію через врахування втрат від зниження купівельної спроможності грошей.
Це такі методи:
1) індексація ставки процента шляхом збільшення її на величину темпів інфляції;
2) індексація початкової суми інвестицій, яка періодично коригується згідно наперед обумовленого індексу;
3) індексація ставок зарплати в сторону збільшення відповідно до темпу інфляції. Мета – не допустити значних втрат доходів осіб з фіксованими доходами. Однак уряди не завжди встигають підвищувати зарплату відповідно до індексу цін. Крім того, може розкрутитися інфляційна спіраль попиту;
Завантажити реферат