Сторінка
1
ПЛАН
І. Вступна частина.
1. Походження назви села.
2. Географічне розміщення.
3. Історичні документи, які засвідчують про походження села.
ІІ. Основна частина.
1. Розвиток побуту.
2. Розвиток культури й мистецтва за час існування села від ХVІІ ст. До сучасного періоду.
3. Видатні люди села і їх участь у розвитку с. Прокурати.
4. Участь односельчан в політичному і громадському житті. Народні умільці села.
ВСТУПНА ЧАСТИНА.
Село Прокурава, Косівського району, Івано – Франківської області розташоване в мальовничому куточку Карпатських гір. Прокурава – зелена казка України. Хто хоч раз гостював у нашому селі , той переконався у справедливості цих слів. Сріблиться, б’ється дзвінко об стрімкі береги і розсипає сонячними бризками чисті хвилі гірська річка Пістинька. Пройдіться стежками, гірськими плаями, вдихніть п’янкого смерекового повітря – і ви обов’язково приїдете ще не раз на побачення до гір та бурхливих потоків, до гостинних прокурчан , щоб повніше відчути чарівність казки, навіяної мистецтвом народних майстрів – простих і щедрих людей, у творіннях яких відбилася поетична краса села.
Прокурава , Прекурава, Прокурява , Пекурива. За переказами назва села походить від того, що приблизно 300 років назад наїздив економ , або так званий панський прокуратор, який пізніше тут поселився. Село лежить 420 метрів над рівнем моря. Воно віддалене на 23 кілометри на захід від міста Косова, 15 кілометрів на полудневий захід від села Пустинь. Село межує від сходу – із селом Шешори, від півдня – із Брусторами, від заходу – із селом Космачем, від півночі – із селом Рушором. Село Прокурава розкинена серед гір Карпат, простягаючись між численними гірськими потоками, яких води допливають до ріки Пістинька , до пливу Пруту.
Точніше село Прокурава розкинене на головній частині скелі Віршини (розгалуження Карматури) , а на її полудневих узбіччя заслонене від заходу Сигленим, а від північної сторони – Тарницею. Така саме локація села Прокурави є знаменитою для курортів.
Село складається з кутків: Центр, Горішня, Заріччя, Потік, Кутівка, Посіч, Козарки, Лаз, Кути, Бондарево, Дворище, Поліни, Подерей, Гига, Жоліб, Берег, Стінка, Прочерти, Мочера, Бар дівка, Гричевська, Левадка, Менники, Царина, Грунь. Річка Пістинька тече вздовж села і ділить його на дві частини.
1. Історія міст і сіл УРСР. Київ, 1971, с. 133.
2. На основі запитальника Гуцульського Дослідного Інституту.
В старовину село Прокурава належало до Руси – України. Від 15 століття воно належало до Польщі, від половини ХVІІ до Австро – Угорщини, в 1918 році до ЗУНР, від 1920 року до Польщі, від 1939 року до УРСР. Перші писемні згадки про село йдуть ще з кінця ХVІІ століття.Перша письмова згадка про село 1638 рік. Перша письмова згадка про село ё638 р.
Село Прокурава належало до домінії Уторопи, Станіславського циркулу, з 1811 року – циркулу Коломия.
В селі Прокурава Коломийського округу Снятинського повіту була парафіяльна школа, заснована 1850 року.
В 1857 році в селі було орної землі 86 моргів, лугів і городів – 662 морги, пасовищ – 579 моргів, лісу селянського – 112 моргів, лісу державного – 430 моргів.
У 80-х роках ХІХ століття село Прокурава мало державної власності 430 моргів, а гуцули із села мали 1409 моргів. В 1857 році тут було 786 мешканців, а в 1870 році село Прокурава начислювало – 750 мешканців. В 1880 році в громаді було 874 греко – католики.
Отже із вищих статистичних даних бачимо, що село Прокурава збільшилося в кількості свого населення й то на протязі досить короткого часу.
Опираючись на дещо пізніші статистичні дані бачимо, що загальний простір села виносив 10,9 км2 . З того простір рільних вжитків виносив 4,88 км, а орної землі 1,16 км2. Мешканевих домів на день 30 вересня 1921 року було 195 хат, 985 жителів, 252 голови великої рогатої худоби, 30 коней, 959 овець, 7 кіз, 72 свиней. 66 вуликів, ріллі 92 морги, лугів 622 морги, городів 30 моргів, пасовищ 558 морг, лісів 535 моргів.
1. Йосифінська і францисканська метрика, ст 250
2. На основі запитальника Гуцульського Дослідного Інституту.
3. Історія міст і сіл Івано- Франківської області. Київ, 1971, с.133
4. В.Шухевич. Історія Гуцульщини.
Населення займалося випасом худоби , особливо розводили овець, кіз. Виробляли різні дерев’яні предмети хатнього вжитку : ложки, макогони, тачівки, маглівниці, лопати, коновки, бербениці. В лісі збирали ягоди, гриби, які сушили. З цими виробами та сушеними грибами йшли в Косів і Коломию, або аж за Дністер і там міняли на зерно – хліб. Повертались із заробком додому.
Як подають джерел з 1880 року у селі Прокурава була церква Непорочної Діви Марії. Це була церква дерев’яною та в тому часі дуже старою. Само вже село в тому часі належало до парафії села Шешори, яка віддалена на 12 км.
За тематизмом з 1935 року в селі Прокурава була церква Соборно Пречистої Діви Марії, побудована в 1889 році, в які було 1267 парафіян. Душ пастирем для парафіян був отець Миколай Кейван народжений у 1864 році, рукоположений 1897 році. Був одружений. По церкві діяло церковне братство без статутів та Товариство Апостольської Молитви, які у досить великій мірі , причинилися до піднесення громадсько – церковної діяльності серед мешканців села.
Багатьом біднякам доводилось наймитувати своїх багачів куркулів, які мали по 15-18 га землі, в селі діяли опришки. В опришках з села був Мосорук (ім’я невідоме), 1817 року народження. Сам він був ватажком. Опришки проходили через гори: Тарниця, брусний, які знаходяться на території села Прокурава. На горі Брусний в селі ще й досі є великий камінь, в якому є печера. Тут перебував Довбуш і цей камінь назвали його іменем.
Завантажити реферат