Сторінка
2
У другій пол. XVI ст., після рішення коронного сейму в Любліні, на околицях міста, на пл.Ринок, в середмісті почали компактно оселятися львівські євреї; 1629 р. Рада міста виклопотала підтверджувальну грамоту "за євреями повинні бути збережені їх повинності і права", щорічно вони сплачували до королівської скарбниці 3000 золотих; люстрація 1616 р. подає, що щорічно євреї вносили в старостівський двір 20 талерів, а євреї-різники разом з християнами 40 каменів сала. У 1765 р. в місті проживало 1072 євреї. В реєстрі ревізії 1670 р. про сплату подимного податку, поряд з 30 звичайними будинками в центрі міста, 32 - значаться як "вбогі" (було 170 будинків, проживало пр. 1000 осіб). Протягом XVIII ст. місто зростало повільно. В 1761 р. нараховувалося 364 будинки, значними виробництвами були 2 млини і винниця. Місіонерсько - душпастирську працю в цей період провадять служителі та вірні костьолу Діви Марії (перед 1353 р.), домініканський кляштор (засн. 1220 р., зруйнований татарами XVI ст.), кляштор Діви Марії (1413 р.), францисканський чернечий дім (з 1345 р.) Благовіщенський православний монастир (1530 р.), церква Преображення Господнього (1587 р.), Головна синагога (1664 р.), при яких існували осередки освіти та шкільництва. Місто та його мешканці згадуються у творах Я.Длугоша ("Історія Польщі"), Матвія з Мехова (Меховіти) ("Хроніка польська"), Бернарда О'Коннора ("Історія Польщі"), які подають різноманітний коломиєзнавчий матеріал, соціально-економічне становище краю.
Період Австрії (1772-1867) і Австро-Угорщини (1867-1918) Напр. XVIII - перш. пол. ХІХ ст. посилений розвиток економіки призвів до втрати містом значення не лише адміністративного, а й торговельного центру: більшість міщан займалася сільським господарством, з промислів переважали гончарство і гуральництво. До Коломийського магістрату увійшли управління міськими маєтками, адміністрація, поліція, міська "лава" (суд) з 4-7 членів. В 1807р. в Коломиї камеральним управлінням проведено облікові інвентаризації, визначено площу міста, розміри посілостей, упорядковувалися головні транспортні шляхи. З ініціативи уряду на околицях міста закладаються німецькі колонії: Багінсберг(18), Маріагільф (1811), Флєберг (1842), Розенгек (1866), Славці. В 1811р. було відкрито Головну окружну школу, в якій викладало 6 педагогів (1818 р.). Від 1813р. діяла станова систематична школа для хлопців, з 1875р. - друга систематична мішана школа, а від 1885р. - шестикласна школа. Вимоги звернути увагу громадськості на стан шкільництва і культури призвели до заснування 1848р. Миколою Синьовідським "Слов'янської читальні", а 1861р. - австрійським урядом Першої міської гімназії з німецькою мовою викладання (1871р. в перший клас записалося 120 учнів, з них 70 - українців; в 1890/91 н.р. із 447 учнів, 174 були українцями). Лише 1 вересня 1900р. рескриптом цісаря Франца Йосифа І утворено окрему українську державну гімназію. Існували приватні навчальні заклади товариства: "Praca Kobiet", заклад виховний Сестер Урсулянок, жіноча школа ім. Королеви Ядвіги, чоловіча школа ім. М.Коперніка, чотирикласні школи ім. Г.Сенкевича і Ф.Карпінського, жіночі школи ім. Г.Сенкевіча і А.Міцкевича, польська державна гімназія ім. Казимира Ягайлончика, семінарійні учительські курси Українського педагогічного товариства (УПТ), Коломийська гончарна школа (1876-1914), школа деревного промислу (від 1894р.), "Гуцульська спілка" та ін. Вихідним пунктом зародження видавничої справи в Коломиї вважають 19 березня 1864 р., коли вихідці зі Львівщини, брати Федір та Михайло Білоуси відкрили першу в теперішніх районних центрах України світську друкарню. Протягом 1865-1913 рр. тут друкувалося пр. 20 назв часописів (1865 р. вийшла перша українська світська газета "Голосъ народний"): "Русская Рада", "Весна", "Наука", "Народна школа", "Хлібороб", "Зоря", "Хлопська правда", часописи польською, єврейською та німецькою мовами, книжкові видання. В період 1864-1941 рр. включно у місті побачило світ 890 книжок і брошур лише українською мовою. Розвитку торгівлі сприяло відкриття 1795 р. поштового зв'язку з Чернівців через Ясси до Молдавії й на Балкани, будівництво в 1790-1815 рр. шляху від Стрия до Станіслава, Коломиї, Кут, Снятина, Чернівців з твердим покриттям, 1866р. залізничного шляху Львів-Чернівці. У торгівлі ряду галицьких міст з містами Підросійської України, Молдавії, Угорщини, Німеччини Коломия все ж посідала передові позиції. Це зумовило те, що з др. пол. ХІХ ст. Коломия стала важливим центром експорту: вивозили муку до Чернівців, Сучави, Ясси; шкло і сірку - Чернівці і Сучаву; пшеницю - Єзупіль; жито - Краків, Прагу; фасолю, біб, горох - Краків, Відень, Гамбург, Берлін. В 1876 р. в Коломиї працювало 53 шевці, 39 пекарів, 27 столярів, 28 різників, 24 гончарі, 22 ковалі, 18 пекарів, 11 бляхарів. В 70-х рр. ХІХ ст тут діяли 5 шкіряних і 8 винокурних заводів, лісопильні, працювало 150 ткацьких верстатів. Внаслідок транспортування через місто озекериту і нафти, 1899 р. було утворено нафтопереробний завод.
На поч. ХХ ст. в місті діяли осередки польських, австрійських, єврейських та українських політичних партій і товариств: єврейська соціалістична партія Галичини, т-во "Gwiazda", радикальне т-во "Народна воля", Руська радикальна партія, робітниче т-во "Поступ", пожарничо - гімнастичне т-во "Січ", т-во "Просвіта", "общество ім. М. Качковського " та ін.
Розвиткові громадських ініціатив сприяла діяльність церковних духовно - релігійних союзів і спілок: "Братство св. архістратига Михаїла" (1866-1939), "Братство Пресвятої родини, посвячене св. Назорейській родині" (1900-1955), "Товариство св. апостола Петра" (1910-1911), "Руське Католицьке товариство св. Йоанна Милостивого" (1911-1919).
З містом ХІХ - поч. ХХ ст. пов'язана творчість Гвідо де Батаглії, Софрона Витвицького, Оскара Кольберга, Францішека Карпінського, Леопольда Вайгеля, Володимира Шухевича, Франтішека Ржегоржа, Марії Дауї.
Завантажити реферат