Сторінка
1

Місто Рогатин

Прикарпатське місто Рогатин мальовничо розкинулося серед пологих пагорбів галицького Опілля, на перетині гомінких шляхів між Івано-Франківськом, Львовом, Тернополем. Давнє місто широко відоме як батьківщина Роксолани (Насті Лісовської). Доньку місцевого священика у 1520 році спіткала гірка доля тисяч Я співвітчизників. Під час руйнівного нападу турків на Ро­гатин її забрано було у ясир і продано на невільничому ринку в Криму. Згодом юна русинка потрапила до султанського гарему Сулеймана II (Пишного) і тривалий час істотно впливала на політичні справи мо­гутньої Османської держави, її ім'я ще за життя оточене було леген­дами в багатьох європейських країнах. Донині з пошаною згадують його й рогатинці, адже побутує думка, що Роксолана робила все можливе, щоб криваві набіги турків та кримчаків обминали її рідну Роксоланію-Україну.

РОГАТИН У XVIXVIIст.

Історія Рогатина бере початок від часів Галицько-Волинського князівства. В околицях села Підгороддя, неподалік міста, розкопано декілька городищ X—ХІІІ ст. Збереглися залишки валів, укріплено­го дитинця, фундаменти церкви, сліди житлової забудови. Перша згадка про Рогатин за літературними джерелами припадає на 1184 р. У XII ст. землі теперішньої Рогатинщини були вотчиною Ростиславичів — правнуків Ярослава Мудрого — Рюрика, Володара та Василька.

Після захоплення 1349 року галицьких земель королівською Польщею Рогатин розбудовується на теперішній території. В буллі папи Боніфація IX перемишлському єпископу Рогатин вперше на­звано містом.

Інтенсивний розвиток міста починається після надання йому 1415 року магдебурзького самоврядування та пов'язаних з ним при­вілеїв. Включений до числа королівських володінь, Рогатин часто переходив від одних орендарів до інших.

У XVI ст. відбувається становлення міста як важливого ремісни­чо-торговельного осередку. Рогатинські ярмарки і торги тривалий час не поступалися львівським. У 1535 році польський король Сигізмунд підтвердив привілеї Рогатина і надав йому герб із зображенням оле­нячого рога та літери «R». Формується забудова центральної частини міста, структура якої мала типовий для тогочасних західноукраїн­ських міст вигляд. Торговим і політичним центром Рогатина була ринкова площа, оточена чотирма рядами впритул зведених будинків з вузькими фасадами. Посередині стояла ратуша, збудована 1539 ро­ку. При ній містилися майстерні, що виробляли сукно. Певно, як і в інших містах, вздовж фасадів будинків було прилаштовано “підсіння” — дерев'яний або мурований ґанок, під яким провадилася торгівля. Будинки XІX — початку XX ст., що ними забудовано те­пер ринкову площу, стоять на давніх фундаментах і мурованих льо­хах, призначених колись для зберігання товарів. Тут-таки, на площі, містився міський водозбір, вода до якого надходила дерев'яними трубами. На кутах ринку починалися головні вулиці міста, що вели до Львівської, Галицької та Краківської брам і далі переходили в гос­тинці. Місто звідусіль захищали широкий вал та рів. Залишки земля­них укріплень подекуди збереглися вздовж сучасних вулиць Фортеч­ної та Валової. В люстрації 1572 року згадується, що «старе місто обведене було парканом», тобто дерев'яним частоколом, вкритим ґонтовим дахом. Пізніше на його місці виросли кам'яні мури. Замок у Рогатині був дерев'яний. Оборонне значення відігравали дві най­більші культові споруди міста: церква Різдва Богородиці та костьол Св. Миколая. Їх високі дзвіниці з вузькими вікнами-бійницями доте­пер домінують у міській забудові. В межах міста, неподалік Львів­ської брами, стояли розібрана у XІX ст. дерев'яна церква Св. Варва­ри та заснований 1614 року і знесений 1774-го монастир та костьол домініканців. Дерев'яні церкви Св. Духа, Св. Миколи, Св. Юрія (не збереглася) збудовані були у передмістях, яких у Рогатині налічу­валося чотири: Нове Місто, Бабинці, Завода, Навулицях. Забудова передмість, заселених переважно ремісниками, відзначалася вільні­шим плануванням. Дерев'яні, вкриті соломою або ґонтом хати перед-міщан стояли на оточених плотами ділянках з городами та садками. Ремісники й купці складали більшість серед рогатинських міщан. Місто мало добре розвинену цехову структуру. На початку XVІІ ст. налічувалось 29 ремісничих професій. Діяли цехи: кравецький, ткацький, шевський, різницький, пекарський, кушнірський, бондар­ський. До спільного цеху входили слюсарі, пічники, римарі, котлярі, сідлярі. Окремо існував музичний цех.

Поруч з площею Роксолани, вулиця Міцкевича, де знаходиться

Рогатинська музична школа, відкрита в 1962 р. Близько 300 дітей навчаються тут грі на фортепіано, струнно-смичкових, народних та духових інструментах. В учбовому закладі ство­рено хоровий колектив, оркестр народних інструментів, ансамбль скрипалів та бандуристів.

Навчання в музичній школі допомагає юним громадянам глиб­ше пізнавати мистецтво, задовольняти естетичні запити. Почуття прекрасного вихованці школи зберігають на все життя.

Багато випускників школи, закінчивши музичні училища вузи, працюють в культосвітніх закладах області.

В Рогатині працю: також дитяча юнацько-спортивна школа. Юні стрільці, вихованці школи, не раз були призерами змагань. В спортивній школі по­будовано прекрасний тир, трудиться згуртований колектив тре­нерів, закоханих у свою справу. З Рогатина починала шлях у великий спорт неодноразова чемпіонка країни з кульової стрільби Леся Леськів.

Викликає інтерес приміщення учбового корпусу технікуму, з яким зв'язані пам'ятні події в житті міста. В 1909 р. в цьому будинку після тривалих клопотань прогресивної громадськості була відкрита українська гімназія. Передові ідеї мали вели­кий вплив на формування поглядів вихованців гімназії. В таємних гуртках учні вивчали марксистську літературу, знайо­мились із соціалістичним рухом на Галичині. У засі­даннях нелегальних груп разом із гімназистами брали участь робітники Рогатина.

Перейти на сторінку номер:
 1  2 


Інші реферати на тему «Краєзнавство, етнографія, етнологія»: