Сторінка
1
Прикарпатське місто Рогатин мальовничо розкинулося серед пологих пагорбів галицького Опілля, на перетині гомінких шляхів між Івано-Франківськом, Львовом, Тернополем. Давнє місто широко відоме як батьківщина Роксолани (Насті Лісовської). Доньку місцевого священика у 1520 році спіткала гірка доля тисяч Я співвітчизників. Під час руйнівного нападу турків на Рогатин її забрано було у ясир і продано на невільничому ринку в Криму. Згодом юна русинка потрапила до султанського гарему Сулеймана II (Пишного) і тривалий час істотно впливала на політичні справи могутньої Османської держави, її ім'я ще за життя оточене було легендами в багатьох європейських країнах. Донині з пошаною згадують його й рогатинці, адже побутує думка, що Роксолана робила все можливе, щоб криваві набіги турків та кримчаків обминали її рідну Роксоланію-Україну.
РОГАТИН У XVI—XVIIст.
Історія Рогатина бере початок від часів Галицько-Волинського князівства. В околицях села Підгороддя, неподалік міста, розкопано декілька городищ X—ХІІІ ст. Збереглися залишки валів, укріпленого дитинця, фундаменти церкви, сліди житлової забудови. Перша згадка про Рогатин за літературними джерелами припадає на 1184 р. У XII ст. землі теперішньої Рогатинщини були вотчиною Ростиславичів — правнуків Ярослава Мудрого — Рюрика, Володара та Василька.
Після захоплення 1349 року галицьких земель королівською Польщею Рогатин розбудовується на теперішній території. В буллі папи Боніфація IX перемишлському єпископу Рогатин вперше названо містом.
Інтенсивний розвиток міста починається після надання йому 1415 року магдебурзького самоврядування та пов'язаних з ним привілеїв. Включений до числа королівських володінь, Рогатин часто переходив від одних орендарів до інших.
У XVI ст. відбувається становлення міста як важливого ремісничо-торговельного осередку. Рогатинські ярмарки і торги тривалий час не поступалися львівським. У 1535 році польський король Сигізмунд підтвердив привілеї Рогатина і надав йому герб із зображенням оленячого рога та літери «R». Формується забудова центральної частини міста, структура якої мала типовий для тогочасних західноукраїнських міст вигляд. Торговим і політичним центром Рогатина була ринкова площа, оточена чотирма рядами впритул зведених будинків з вузькими фасадами. Посередині стояла ратуша, збудована 1539 року. При ній містилися майстерні, що виробляли сукно. Певно, як і в інших містах, вздовж фасадів будинків було прилаштовано “підсіння” — дерев'яний або мурований ґанок, під яким провадилася торгівля. Будинки XІX — початку XX ст., що ними забудовано тепер ринкову площу, стоять на давніх фундаментах і мурованих льохах, призначених колись для зберігання товарів. Тут-таки, на площі, містився міський водозбір, вода до якого надходила дерев'яними трубами. На кутах ринку починалися головні вулиці міста, що вели до Львівської, Галицької та Краківської брам і далі переходили в гостинці. Місто звідусіль захищали широкий вал та рів. Залишки земляних укріплень подекуди збереглися вздовж сучасних вулиць Фортечної та Валової. В люстрації 1572 року згадується, що «старе місто обведене було парканом», тобто дерев'яним частоколом, вкритим ґонтовим дахом. Пізніше на його місці виросли кам'яні мури. Замок у Рогатині був дерев'яний. Оборонне значення відігравали дві найбільші культові споруди міста: церква Різдва Богородиці та костьол Св. Миколая. Їх високі дзвіниці з вузькими вікнами-бійницями дотепер домінують у міській забудові. В межах міста, неподалік Львівської брами, стояли розібрана у XІX ст. дерев'яна церква Св. Варвари та заснований 1614 року і знесений 1774-го монастир та костьол домініканців. Дерев'яні церкви Св. Духа, Св. Миколи, Св. Юрія (не збереглася) збудовані були у передмістях, яких у Рогатині налічувалося чотири: Нове Місто, Бабинці, Завода, Навулицях. Забудова передмість, заселених переважно ремісниками, відзначалася вільнішим плануванням. Дерев'яні, вкриті соломою або ґонтом хати перед-міщан стояли на оточених плотами ділянках з городами та садками. Ремісники й купці складали більшість серед рогатинських міщан. Місто мало добре розвинену цехову структуру. На початку XVІІ ст. налічувалось 29 ремісничих професій. Діяли цехи: кравецький, ткацький, шевський, різницький, пекарський, кушнірський, бондарський. До спільного цеху входили слюсарі, пічники, римарі, котлярі, сідлярі. Окремо існував музичний цех.
Поруч з площею Роксолани, вулиця Міцкевича, де знаходиться
Рогатинська музична школа, відкрита в 1962 р. Близько 300 дітей навчаються тут грі на фортепіано, струнно-смичкових, народних та духових інструментах. В учбовому закладі створено хоровий колектив, оркестр народних інструментів, ансамбль скрипалів та бандуристів.
Навчання в музичній школі допомагає юним громадянам глибше пізнавати мистецтво, задовольняти естетичні запити. Почуття прекрасного вихованці школи зберігають на все життя.
Багато випускників школи, закінчивши музичні училища вузи, працюють в культосвітніх закладах області.
В Рогатині працю: також дитяча юнацько-спортивна школа. Юні стрільці, вихованці школи, не раз були призерами змагань. В спортивній школі побудовано прекрасний тир, трудиться згуртований колектив тренерів, закоханих у свою справу. З Рогатина починала шлях у великий спорт неодноразова чемпіонка країни з кульової стрільби Леся Леськів.
Викликає інтерес приміщення учбового корпусу технікуму, з яким зв'язані пам'ятні події в житті міста. В 1909 р. в цьому будинку після тривалих клопотань прогресивної громадськості була відкрита українська гімназія. Передові ідеї мали великий вплив на формування поглядів вихованців гімназії. В таємних гуртках учні вивчали марксистську літературу, знайомились із соціалістичним рухом на Галичині. У засіданнях нелегальних груп разом із гімназистами брали участь робітники Рогатина.
1 2