Сторінка
4

Держава – якою вона має бути?

Дуже схожим на авторитарний режим є режим тоталітарний. Слово тоталітаризм походить від латинського слова “TOTALIS”- весь , повний , цілий та “TOTALITAS” - цілісність , повнота . Зазвичай під тоталітарним розуміють політичний режим , що заснований на прагненні держави підпоряткувати життя всіх людей одному зразку і організувати політичну систему так , щоб вона сприяла реалізації цієї ідеї . Це один з антидемократичних політичних режимів . Ознаками такого режиму є :

а) наявність однієї правлячої партії та однієї офіційної ідеології ;

б) влада належить одній людині , і влада іде від неї , а не від народу , як при демократії ;

При тоталітарному режимі держава контролює засобами масової інформації , освіту та інші сфери суспільного життя . Також правоохоронні органи здійснюють терористичний режим. Звичайно правоохоронні органи існують при всіх режимах , але при тоталітарному режимі , наприклад , поліція щоб убити людину не буде доводити її вину .

Тоталітарний режим - це режим ідеологічний , тобто тут завжди є своя , так звана , Біблія , своя ідея за якою живуть люди . Прикладом такої ідеології може стати СРСР . Політичний лідер , тут , встановлює ідеологію і може її змінювати . Так , наприклад , у 1939 році СРСР заявило , що фашистьська Германія більше не є ворогом СРСР , а навпаки її система організації суспільства є найкращою серед країн Європи з демократичним устроєм . Прикладом тоталітарного режиму може стати також Франція за часів якобінської диктатури .

Одним з найпоширеніших на сьогодні політичних режимів є демократія . Слово демократія прийшло до нас з країни , де вона вперше з’явилася , тобто з Греції , і означає народовладдя. “DEMOS” означає - народ , “KRATOS” - влада . З цього можна зрозуміти , що демократичний режим характеризується тим , що народ впливає на управління державою . “ Авраам Лінкольн , якось сказав , що демократія- це влада народу , що здійснюється народом в інтересах народу . Основною ознакою демократії є конституційно закріплений принцип , що носієм суверенітету і єдиним джерелом державної влади є народ , а фактичною - фактична міра реалізації цього принципу .”[4]Народ , при демократії , також має право обирати і періодично змінювати представнмків своєї влади . Це право народу в певній мірі гарантує управління державними справами з волі більшості , з урахуванням прав меншості . Також в управлінні державою громадяни мають рівні права .

Залежно від того наскільки народ бере участь в управлінні державою , розрізняють безпосередню (пряму) і непряму демократію (представницьку) .

Історія древньогрецької культури і цивілізації - унікальний приклад переплетення багатообразних факторів , що зумовили специфічний погляд на соціальну дійсність і місце людини в ній . Перша демократія була , як відомо , в Древніх Афінах . Там панувала безпосередя демократія . Тобто , там організовувались збори в яких приймало участь понад 5-6 тисяч чоловік . Це є яскравим прикладом прямої демократії . Звідси ми можемо побачити , що безпосередня демократія , це демократія , що характеризується прямою участю народу в керуванні державною владою . На сьогодні ця влада може здійснюватись шляхом виборів , референдумів , сходів, віче , зборів …

Якщо державна влада здійснюється не безпосередньо народом , а через обраних представників до державних органів , то така демократія є непрямою . Це є найбільш поширена в сучасному суспільстві форма політичного режиму . Обрані народом представники представляють інтереси народу . Насамперед ці представники обираються до парламенту .

Потрібно взяти до уваги , що зараз більшість країн мають змішаний тип демократії , тобто крім обраних представників , влада здійснюється також за допомогою референдумів , зборів , сходів тощо .

Ознаками демократичного режиму є : офіційне підпорядкування меншості більшості , і забезпечення прав меншості для запобігання свавілля більшості ; визнання людини , як найбільшої цінності ; гарантування прав та свобод людини; рівноправність ; наявність опозиції …

Передостаннім режимом , який ми будемо розглядати є деспотичний режим .

Деспотичний режим притаманний монархічній формі правління . В перекладі з грецьокої “ деспотичний” означає необмежена влада у одних руках , “диктатура” в перекладі з грецької означає практично те ж саме . Він відзначається необмеженою владою і свавіллям правителя , він при здійсненні своєї політичної влади спирається лише на каральні органи і здійснює свою волю грубими силовими методами . оскількі принципи відносин між державою і суспільством докорінно змінились , то на сьогодні деспотичний режим вже практичн6о не можливий , він став історичним типом правління.

Прикладами до деспотичного режиму є стародавні східні рабовласницькі держави , такі як : Єгипет , Вавилон , Ассирія , Мідія та інші .

В новітній історії ми також можемо знайти приклад цьому режиму. Це наприклад діяльність держави диктатури пролетаріату . В цій державі як відомо влада здійснення своєї волі супроводжувала грубими насильницькими придушеннями протидії опозиції та повалених політичних сил .

При поваленні , наприклад , абсолютиського режиму, при переході від нього до демократичного режиму , виникає ліберальний режим . Це буде останнім політичним режимом , який ми будемо розглядати . Отже , можна сказати , що ліберальний режим - це перехідний тип політичного режиму . Історично , як я вже писала , він виникає в результаті боротьби проти будь-якої диктатури , наприклад проти абсолютизму.