Сторінка
5
Аналіз розглянутих вище теоретичних моделей і концепцій демократії показує розходження підходів до визначення і характеристики демократії, неоднозначність розуміння її сутності. Аналізовані теорії характеризують ту чи іншу модель демократії в ідеалі, тобто носять нормативний характер. Разом з тим розглянуті концепції демократії відображають і реальний досвід існування і розвитку різноманітних форм демократичних політичних систем, спираючись тим самим на емпіричний підхід.
Висновки
П.Новгородцев писав: “Якщо демократія відкриває широкий простір вільній грі сил, що виявляються в суспільстві, то необхідно, щоб ці сили підкоряли себе деякому вищому зобов'язуючому їх початку. Воля, що заперечує початки загального зв'язку і солідарності всіх членів спілкування, приходить до самознищення і руйнування основ державного життя”.[6]
Як показала історія, будь-яке суспільство приречене на зникнення, якщо в ньому немає хоча б формальної рівності, якщо під час формування державних органів влади відкрито домінує певна соціальна група. Для підтримання суспільної рівноваги необхідна хоча б ілюзія рівності всіх класів, ілюзія їх однакового доступу до управління державними справами. І для цієї мети держава застосовує різні методи – стимулювання, ідеологію, навіть примус.
Здається, не можна говорити про демократію, і використовувати слово “примус”.
Як говорив У.Черчілль: “Демократія – найгірша форма правління, але людство не вигадало нічого кращого”. Слабка сторона демократії полягає у двох факторах: по-перше, воля більшості не є тотожною справедливості, а основні демократичні принципи спрямовані саме на задоволення інтересів більшості, де зовсім неважливо, з чого складається ця більшість. Звісно, у випадку панування більшості демократія передбачає захист прав меншості, однак на практиці повністю це забезпечити неможливо. По-друге, суть демократії на мою думку полягає у рівності всіх перед законом, в однаковій можливості реалізувати та захистити своє право. Однак навіть демократія не зможе захистити наприклад інтерес бідного перед багатим, оскільки це витікає з самої людської природи, і не може бути подавлене соціальним фактором та силою державного примусу.
В дійсності ідеального народного устрою ніколи не було і не буде. Доки суспільство поділене на класи, неможливо прийти до згоди. Навіть одні й ті самі демократичні принципи розуміються різними групами людей по різному.
Однак незважаючи на все вище зазначене, демократія повинна існувати. Адже вона є ідеальною теоретичною конструкцією, “політичною Біблією”, нехай утопічною, але необхідною. Ідея демократії повинна втілюватися в життя, бути основою для розвитку суспільства і держави. До демократії необхідно постійно долучатися, черпати силу для розбудови правової держави, громадянського суспільства, а також реалізації власних прав та законних інтересів.
Список використаних джерел
1. Гаджиев К.С. Введение в политическую науку: Учебник для высших учебных заведений. Издание 2-е, переработанное и дополненное. - М.: Логос, 1999. - 544 с.
2. Проблемы теории государства и права. За ред.М.Н.Марченко – М.1999.
3. Изензее И. Конституционные права и демократия // Вест. Моск. ун-та. - Сер. 12: Социально-политические исследования. - 1992. - №12. – С. 6-9.
4. Новгородцев П.И. Об общественном идеале. - М.: Пресса, 1991. – 728 с.
5. Олійник А.Ю., Гусарєв С.Д., Слюсаренко О.Л. Загальна теорія держави та права (терміни, визначення, елементи змісту): Навч. посібник. – К., 1998. – 237 с.
6. Руссо Ж.Ж. Трактати. - М., 1969. – 638 с.
7. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. — Харків: Консум, 2001. — 656 с.
8. Характер політичного режиму // Політична думка. – 1993. – №1. – С. 23-26.
9. Якушик В. Різновиди політичних режимів // Віче. – 1995. – №9. – С. 15-23.
[1] Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. — Харків: Консум, 2001. — с. 128.
[2] Радянський Енциклопедичний словник. М., 1980. С.378.
[3] Марченко М.Н. Проблемы теории государства и права/Підручник .М.,1999.С.260.
[4] Марченко М.Н. Проблемы теории государства и права/Підручник .М.,1999.С.268.
[5] Руссо Ж.Ж. Трактати. - М., 1969. - с. 168.
[6] Новгородцев П.И. Об общественном идеале. - М.: Пресса, 1991. – с. 541.