Сторінка
2

Сучасне розуміння та установки демократії

Оскільки демократія не зводиться лише до однієї сфери життя суспільства, не можна вести мову тільки про один з її проявів. Вона виступає в різноманітних своїх якостях та проявах. Зокрема, по відношенню до народу як суб¢єкту державної та суспільної влади демократія виступає как максимальний прояв його волі та інтересів. Щодо беспосередніх носіїв влади – державних, партійних та суспільних органах, демократія виступає відповідно як їх форма чи принцип організації. По відношенню до процесу здійснення державної чи суспільної влади демократія проявляється як сукупність відповідних засобів та методів владарювання, як певний режим. Нарешті, по відношенню до об¢єкту прояву влади – окремим громадянам, юридичним особам, соціальним групам, демократія виступає у вигляді їх відповідного статусу, режимі їх життєдіяльності, широкого кола закріплених прав і свобод.[3]

Виходячи із взаємозв¢язку різних сфер демократії, а також із різних шляхів, форм та способів її прояву, можна визначити демократію не як випадковий набір проявів та інститутів, а як певну систему. Структурними елементами такої системи є, наприклад, окремі різновиди демократії (внутріпартійна, профсоюзна, державна і т.д.). Дані елементи є первинними, оскільки вони безпосередньо утворюють загальну систему демократії і виступають по відношенню до неї як підсистеми.

Крім виділення первинних елементів системи демократії можна виділити і її вторинні елементи, які безпосередньо внаслідок своєї взаємодії утворюють окремі підсистеми демократії. В якості таких елементів виступають, наприклад, різноманітні демократичні інститути та установи (партійні, державні, суспільні); на рівні зміту демократії – її принципи (гласність, виборність, колективність керівництва, відповідальність та ін.). Також до загальної системи демократії можна віднести взаємодію суб¢єктів демократії, їх суспільно-політичну активність і фактичні відносини в сфері реалізації своїх прав та свобод.

Для повноцінного дослідження системи демократії необхідно також встановити всі зв¢язки, які виникають між первинними та вторинними елесментами, рівень структурної та функціональної цілісності даної системи, проміжні та кінцеві цілі її існування.

Саме системне дослідження демократії дозволяє проникнути в суть даного явища, краще зрозуміти механізм його функціанування та способи його прояву.

2. Функції демократії та гарантії забезпечення її реального характеру.

Демократія покликана виконувати в суспільстві певні функції — основні напрямки її впливу на суспільні відносини, метою яких є підвищення соціально-політичної активності громадян в управлінні суспільством і державою.

Оскільки демократія — не статичний, а динамічний стан суспільства, її функції в різні історичні періоди змінювалися, збагачувалися, поглиблювалися.

Функції демократії можна поділити на дві групи:

• що розкривають зв'язок із суспільними відносинами;

• що виражають внутрішні функції діяльності держави.

До числа найзагальніших функцій демократії можна віднести такі.

1. Організаційно-політичну — організація політичної влади на демократичних засадах. Вона містить у собі підфункцію самоорганізації народу (самоврядування) як джерела державної влади і виражається у наявності організаційних зв'язків між суб'єктами демократії: органами держави, державними організаціями, громадськими об'єднаннями, трудовими колективами.

2. Регулятивно-компромісну — забезпечення плюралізму діяльності суб'єктів демократії в цивілізованих рамках співробітництва і компромісу, концентрації і консолідації різних політичних сил навколо інтересів громадянського суспільства і держави. Правовим засобом забезпечення даної функції є урегульованість правових статусів суб'єктів демократії.

3. Суспільно-стимулюючу — забезпечення оптимального служіння держави суспільству, стимулювання, урахування і використання громадської думки і активності громадян (консультативних референдумів, наказів, листів, заяв тощо) при розробці та прийнятті державних рішень.

4. Установчу — формування органів державної влади і органів місцевого самоврядування демократичним шляхом (конкурс, вибори).

5. Контрольну — забезпечення діяльності органів держави в межах їх компетенції відповідно до вимог нормативно-правових актів; підконтрольність і підзвітність усіх ланок державного апарату (наприклад, контроль представницьких органів за виконавчими органами, звіт останніх перед першими).

6. Охоронну — забезпечення державними органами безпеки честі і гідності кожної людини, охорони і захисту прав і свобод особи, меншості, форм власності, запобігання правопорушенням і припинення їх.

Крім перелічених функцій існують і інші можливі шляхи і форми прояву соціальної ролі і значення демократії, основні напрямки її впливу на державне та суспільне життя. Однак їх реалізація можлива лише в разі реального гарантованого втілення в життя. Основним питанням при цьому є питання про фактори, що обумовлюють реальний характер демократії, тобто про гарантії. Гарантії можна умовно поділити на два види: об¢єктивні обставини, обумовлені реально існуючими життєвими обставинами, і суб¢єктивні, що залежать від волі та бажання пересічних громадян чи посадових осіб.

Суб¢єктивним гарантіям частіше приділяють недостатньо уваги. Однак саме відношення людей, які наділені владою впливає на втілення демократичних установок в життя. Суть суб¢єктивних гарантій перш за все полягає в тому, щоб накласти на державних та суспільних діячів правові та моральні обов¢язки своїми діями втілювати в життя, зберігати та охороняти існуючі в державі демократичні принципи, ідеї і традиції.[4]

Серед об¢єктивних гарантій реалізації демократії можна виділити наступні: матеріальні, соціальні, юридичні, політичні, ідеологічні та ін.

Перш за все треба звернути увагу на матеріальні та юридичні гарантії, які є визначальними. Під економічними гарантіями розуміють економічні умови життя суспільства і окремих соціальних груп. Саме економічний фактор дає відповідь на запитання, чи дозволяє наявний рівень життя суспільства брати участь в управлінні державними справими, чи достатньо в держави фінансових можливостей для забезпечення нормального функціанування демократичних політичних інститутів. І головне, що система демократії існує лише в тих суспільних і політичних системах, де немає глибокого та об¢єктивно не подоланого матеріального розриву між різними прошарками суспільства.