Сторінка
5

Франція

ГКП має у своєму розпорядженні бюджетні ресурси, що використовуються для фінансування спеціальних досліджень і розробок, для реалізації яких Наукові комітети, що поєднують експертів у визначеній області, на конкурсній основі відбирають конкретні дослідницькі лабораторії.

Розпочинаючи з підготовки Х плану (1989-1992 р.), було зроблене відмовлення від кількісного наповнення плану. Розробка Плану стала ґрунтуватися на стратегічному (в основному якісному) підході. План став формулювати задачі і зобов'язання, прийняті Урядом для їхнього досягнення, причому ці задачі визначалися в більшому ступені в якісному, а не кількісному вираженні, скоріше у відносних, ніж абсолютних величинах.

Напрямок галузевої "структурної" політики в рамках планування до кінця вісімдесятих років відходять на другий план, поступаючись місцем "горизонтальній" політиці планування, що допускає створення стабільних і сприятливих умов для діяльності підприємств:

- стабільність цін;

- контроль над обов'язковими відрахуваннями;

- чіткість і стабільність правил гри, розвиток законодавства, що регламентує життєдіяльність підприємств і конкуренцію;

- якість адміністративного керування, підготовка кадрів, наукові дослідження, зв'язок.

Наприклад, в області державних фінансів встановлюються два правила: бюджетний дефіцит повинний з кожним роком скорочуватися, а державні витрати рости повільніше, ніж ВВП. В області державних витрат План визначає пріоритетні сектори (утворення, підготовка кадрів, наукові дослідження, культура) витрати на які зможуть рости більш швидкими темпами. Також у переліку планованих мір економічної політики враховуються всі зобов'язання, що випливають з участі країни в Європейському Співтоваристві.

У План входять пропозиції по зміні структури відомств, що здійснюють економічну політику держави, кола їхніх повноважень, рівня автономії і т.д. Також у Плані встановлюється нормативний коефіцієнт ефективності (мінімальної рентабельності), службовець критерієм децентралізованого вибору інвестицій націоналізованими підприємствами.

Планування розвитку регіонів виробляється як централізовано, на загальнодержавному рівні, так і на регіональному рівні. Однак тексти регіональних програм повинні в обов'язковому порядку надаватися префектами регіонів на рівні департаментів і Комітетів регіонального економічного розвитку (CODER), що виражають інтереси держави.

Після прийняття Закону від 2 березня 1982 р. “Про децентралізації” і 23 липня 1982 р. про реформу планування, механізм координації між національним і регіональним планами був удосконалений, за рахунок введення інституту планових контрактів. Планові контракти заключаються між державою й окремим регіоном терміном на п'ять років і спрямовані на виконання загальних пріоритетів в області економічного розвитку й облаштованості території. Кожна сторона зобов'язується забезпечити фінансування конкретних дій.

Основними напрямками контрактного фінансування є: підготовка кадрів, наукові дослідження, розвиток комунікацій, (головним чином автошляхи). У залежності від ступеня економічного розвитку регіону пропорція між часткою національного і регіонального фінансування може варіюватися. У середньому вона складає 55% державного фінансування і 45% - регіонального.

У середньому зобов'язання національного уряду по контрактах складають 1% річного бюджету і 7% бюджету інвестицій.

На центральному рівні різними етапами децентралізованого планування займаються ГКП і Делегація по

благоустрою території і регіональних заходів (DATAR). Делегація по благоустрою грає міжміністерську роль координації в регіональних питаннях.

Діяльність Делегації по благоустрою територій спирається на наступні інструменти:

- систему фінансового стимулювання;

- сприяння різних фондів, головним з яких є Фонд впливу по благоустрою території (FІAT), керування яким здійснюється DATAR;

- часткова фінансова участь (державне і регіональне);

- представлення Франції в європейських фондах, основним з яких є Європейський фонд регіонального розвитку (FEDER).

2.4. Державне регулювання інвестиційної діяльності

У Франції існує розвинена система заохочення як національних, так і іноземних інвестицій; основна частка фінансових і податкових пільг надається урядом і місцевими органами влади. Уряд встановив преференційний податковий режим для підприємств, що діють у ряді районів Франції - у так званих спеціальних зонах підприємницької діяльності (у районі Дюнкерка, Ля Сіота, Ля Сена).

Компанія, з числом зайнятих не менш 10 чоловік, зареєстрована і здійснюючу свою діяльність в одній з цих зон, звільняється від сплати податку на прибуток корпорацій протягом перших десяти років. Цей режим не поширюється на компанії, що спеціалізуються на виробництві ряду товарів (наприклад, сталі, текстильних і швейних виробів і т.д.), а також на підприємства сфери розподілу, банки, страхові і фінансові установи. Але компанія, що одержує зазначені податкові пільги, автоматично позбавляється права на інші урядові субсидії.

У ряді районів Франції місцеві влади звільняють знову створені компанії в сфері промислового виробництва і послуг від сплати професійного податку (частково або цілком) терміном на 5 років. Для цього інвестиції компанії повинні складати не менше 800 тис франків, а число зайнятих - 30 чоловік. (Професійний податок - відноситься до числа прямих місцевих податків, що щорічно стягуються місцевими органами влади (комунами, департаментами, іншими регіональними підрозділами країни) із усіх видів підприємницької діяльності. При існуванні безлічі ставок професійного податку середній рівень його по країні складав в останні роки 21%.)

В даний час податкові пільги надаються головним чином фірмам, що здійснюють програму підготовки кадрів на виробництві (у розмірі 25% від суми цих витрат, але не більше 1 мільйона франків), а також компаніям, що реалізують програму науково-технічних досліджень (30% від щорічного збільшення витрат на науково-дослідні цілі, але не більш 30 млн. франків, так названий "дослідницький податковий кредит").

На компанії, що проводять науково-дослідні розробки поширюється також і режим прискореної амортизації. З метою стимулювання будівництва промислових об'єктів Комісія економічного і регіонального розвитку країни (ДАТАР) надає інвесторам субсидії, розмір яких досягає 25% вартості всіх капіталовкладень у земельну ділянку, будинок і устаткування, придбаний у перші три роки будівництва.

Критеріями для надання цих субсидій є :

1) вибір району будівництва - перевагою користуються сільськогосподарські райони західної, південно-західної і центральної Франції;

2) кількість знову створених робочих місць - мінімальне число зайнятих повинне складати 20 чоловік протягом перших трьох років або більш ніж 10 чоловік, якщо на них припадає понад 1/2 зайнятих на підприємстві;