Сторінка
3

Франція після першої світової війни

На шляху до цієї єдності було багато труднощів, серед них найголовніша — традиційно ворожі стосунки між соціалістами та комуністами. Соціалісти відкрито відкида­ли курс на революцію й рішуче виступали проти диктатури пролетаріату. Проте прихід фашистів до влади в Німеччині, розгром там як комуністів, так і соціал-демократів, наочно довели згубність подальшої конфронтації.

Все це зробило можливим прихід до влади 1936 р. уряду Народного фронту на чолі з соціалістом Леоном Блюмом. Комуністи до уряду не ввійшли, однак оголосили про його підтримку в парламенті. Прихід до влади уряду Народного фронту позначився хвилею страйків. Робітники вимагали підвищення зарплати, надання оплачуваних від­пусток та визнання профспілок. Новий уряд був змушений розпочати свою діяльність залагоджуванням найбільшого в історії Франції трудового конфлікту.

У резиденції прем'єр-міністра Франції — Матіньйонському палаці — було досягнуто угоди між Загальною конфедерацією праці та Загальною конфедерацією під­приємців. За цією угодою страйк припинявся, заробітна плата підвищувалася, підприємці зобов'язувалися укласти колективний договір з профспілками.

Влітку 1936 р. французький парламент прийняв 133 закони, великою мірою реалізувавши програму Народного фронту. Було заборонено фашистські ліги, прийнято зако­ни про 40-годинний робочий тиждень, про щорічну дво­тижневу оплачувану відпустку, збільшено пенсії й до­помогу безробітним, підвищено закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію, встановлено контроль над Французьким банком і залізницями. Однак всередині Народного фронту зріла незгода. Комуністи і частина со­ціалістів вимагали повної заборони фашистських організа­цій, хоч це були ліги, хоч партії. Л. Блюм не вважав за можливе порушувати конституцію, у якій партіям надава­лись однакові права.

Тим часом економічне становище країни погіршувало­ся. Побоюючись збільшення податків, капіталісти почали переказувати кошти за кордон. Зростання прибутків при­звело до інфляції, почався "товарний голод". Економіка так і не вийшла на докризовий рівень, що серйозно загост­рило суперечності всередині Народного фронту, спричи­нило масову зневіру. Криза Народного фронту стала оче­видною. У червні 1937 р. Л. Блюм пішов у відставку, а наступного року Народний фронт припинив своє існу­вання.

Діяльність Народного фронту передусім була спрямо­вана проти фашизму і загрози його приходу до влади. Ці завдання були виконані, хоча фашизм не було викорінено. Соціально-економічна політика Народного фронту була досить результативною та послідовною. На довгі роки вона залишалася своєрідним еталоном вирішення численних проблем, що виникають у країні.

Список використаної літератури

1. Всесвітня історія. 1914-1939 рр. Посібник. – К., 2001.

2. Яцура М.В. Європа між світовими війнами. – Харків, 1999.