Сторінка
2

Економічне і соціально-політичне становище Канади у міжвоєнний період

В 1929-1933 рр. Канада була охоплена економічною кризою. Промислове виробництво країни впало більш ніж у 2 рази. Понад 1 млн. чол. були безробітними (разом з сім’ями). Це складало 12% населення країни. Вартість пшениці зменшилась на 88%. Це призвело до розорення 240 тис. ферм.

28 липня 1930р. в Канаді відбулися чергові парламентські вибори. Ліберальна партія потерпіла поразку. Перемогу на виборах одержали консерватори, лідер яких Р. Беннет сформував уряд (1930-1931 рр.). Одразу ж були підвищені тарифи на промислові товари. Для зменшення безробіття уряд щорічно виділяв 20 млн. доларів. Певною мірою послабленню соціальної напруги сприяли трудові табори для безробітних.

У ці роки активно діяла Ліга робітничої єдності і Ліга фермерської єдності. Безробітні проводили масові демонстрації, в тому числі літом 1935 р. здійснили похід на Оттаву, який був розігнаний військами. У тому ж році у провінції Альберта почався рух “соціального кредиту”. Його прихильники на провінційних виборах одержали більшість і утворили свій уряд.

Зовнішня політика Канади в 30-ті роки базувалась на основі Вестмінстерського статуту, який був прийнятий 11 грудня 1931 р. Канада відтепер мала право не виконувати закони англійського парламенту. Це був ще один крок на шляху утвердження суверенітету Канади.

Уряд Беннета виступив з ініціативою про підписання в рамках Співдружності націй угод про пільгові мита. Це могло полегшити збут канадської продукції на ринках Співдружності. У 1932 р. на імперській конференції з економічних питань в Оттаві це питання обговорювалось. Англія дала згоду на впровадження пільгових мит у торгівлі Співдружності.

На парламентських виборах 1935 р. консерватори потерпіли поразку. До влади знову повернулися ліберали. Уряд знову очолив М. Кінг (1935-1948 рр.) Це був час поступового виходу з кризи, збільшення робочих місць. Робітникам було гарантовано право підписувати колективні договори, встановлювався мінімум зарплати на виробництві. У другій половині 30-х років мало місце взаємопроникнення капіталів: американського в економіку Канади, а канадського – в економіку країн Латинської Америки і США.

Зовнішня політика Канади була зорієнтована на США, Англію і Францію. Канада заявляла про “невтручання”, саботувала санкції проти Італії у зв’язку з агресією проти Ефіопії, заборонила продаж зброї республіканцям Іспанії, визнала приєднання Австрії до Німеччини, схвалила Мюнхенську угоду про розподіл Чехословаччини.

Ліві сили Канади і, перш за все, Комуністична партія зайняли інтернаціоналістську позицію щодо республіканської Іспанії. Батальйон канадських добровольців воював на боці республіканців. Напередодні Другої світової війни в Канаді активізувався страйковий рух, особливо текстильників провінції Квебек, робітників автомобільної промисловості провінції Онтаріо.

Таким чином, Канада у міжвоєнний період стала фактично незалежною країною. Їй були притаманні усі економічні і соціально-політичні проблеми, які мали місце і в інших капіталістичних країнах того часу. У зовнішній політиці уряд Канади ще не здійснював самостійної політики, обмежувався підтримкою зовнішньополітичних курсів Англії, США і Франції.

Література:

1. Бережков В. М. Страницы дипломатической истории 4-е.изд –М., 1987 611с.

2. Вторая мировая воина в воспоминаниях. –М., 1990. 551с.

3. Говард М. Большая стратегия. Август 1942 – сентябрь 1943. –М., 1980. 464 с.

4. Год кризиса 1938-1939. Документи и материалы. –М., 1990. Т.1-2.

5. Грушевский М.С. На порозі нової України. –К., 1991. 120 с.

6. Документи и материалы кануна второй мировой войны 1937-1939. –М., 1981. Т.1-2.

7. Ефимов Г.К. Устав ООН: инструмент мира. –М., 1986. 131с.

8. Иллюхин Р.М. Лига Наций 1919-1939. –М., 1962.

9. История внешней политики СССР 1917-1966. –М.,1986. Т.2. 691с.

10. История международных отношений и внешней политики СССР 1917-1987. –М., 1987. Т.1-2.

11. Крылов С.Б. История создания ООН. –М., 1960. 343 с.

12. Ллойд Джордж. Правда о мирных договорах. –М., 1957. Т.1-2.

13. Локарнская конференция 1925г. Документы –М., 1959. 511с.

14. Майский И. М Воспоминания советского дипломата 1925-1945. –М., 1987. 711с.

15. Алатри П. Происхождение фашизма –М., 1961. 461с.

16. Брандт В. Воспоминания –М., 1981. 521с.

17. Вебер А.Б. Классовая борьба и капитализм. Рабочее и профсоюзное движения XX в. –М., 1991. 391с.

18. Желев Ж. Фашизм. Тоталитарное государство. Перевод с болгарского –М., 1991. 391с.

19. Забастовочная борьба трудящихся. Конец XIX – 70-е годы XX ст. Статистика 391с.

1. Идеология международной социал-демократии в период между двумя мировыми войнами –М., 1984. 296с.