Сторінка
2

Криза гітлерівського блоку і кроки по зміцненню антигітлерівської коаліції держав у 1943 р.

Концерни отримували великі прибутки. “ІГ Фарбен Індустрі” збільшив свій прибуток з 48 млн. в 1933 р. до 363 млн. марок в 1943 р. Концерн “Маннесмен” збільшив свій прибуток з 1933 по 1943 рр. з 11,3 до 83,6 млн. марок. Такі ж великі прибутки одержували концерн Фліка, Круппа та ін. Воєнна промисловість Німеччини досягла своїх вищих об’єктивних можливостей і більше не могла нарощувати випуск воєнної техніки.

Криза влади в Німеччині проявилась в організації замаху на Гітлера 20 липня 1944р. Для зміцненні “внутрішнього фронту” Гітлер об’єднав СС і поліцію під керівництвом Г. Гіммлера. Судова система все більше працювала на покарання до страти осіб, які висловлювали невпевненість у перемозі. Для залякування населення списки страчених осіб друкувалися в газетах. Всього було страчено 5336 осіб, десятки тисяч антифашистів були кинуті в концтабори.

На фоні ось такого становища в Німеччині відбувалось зміцнення антигітлерівської коаліції держав. Перемоги радянської армії в 1943 р. реально наближали закінчення Другої світової війни. Цей фактор був основним у зміцненні радянсько-американо-англійських відносин. Протиріччя між ними не могли бути перешкодою для спільних дій перед загрозою їх незалежності.

Уже в березні 1943 р. на нараді Ідена з Рузвельтом, Хеллом була висловлена думка про необхідність активізації дій США і Англії, бо Німеччина й Італія в результаті війни можуть стати “комуністичними”. Щоб цього запобігти, пропонувалось на момент краху Німеччини мати в Європі серйозні воєнні сили.

8 травня 1943 р. Ф. Рузвельт прийняв рішення про вторгнення в Європу через Ла-Манш весною 1944 р. Англія настоювала на просуванні англо-американських військ через Італію і Балкани. Ці пропозиції обох сторін були обговорені 12 травня 1943 р. на конференції у Вашингтоні.

У кінці серпня 1943 р. у Квебеці відбулася чергова конференція США і Англії за участю Ф. Рузвельта і У. Черчілля. Це був час великих перемог радянської армії. США і Англія визнали, що їх наслідком буде зміцнення позицій СРСР в Європі. Розвиток відносин з СРСР, надання йому допомоги було визнано цілком доцільним. Було прийнято рішення про відкриття Другого фронту у Франції 1 травня 1944 р. У разі поразки Німеччини до того часу і Другий фронт мав бути відкритий раніше. У будь-якому випадку, зауважив Ф. Рузвельт, “війська Об’єднаних націй повинні бути готовими дійти до Берліна не пізніше російських”.

19 серпня 1943 р. Рузвельт і Черчілль підписали таємну угоду про атомну зброю, згідно якої вони зобов’язувалися не застосовувати її один проти одного, а без попереднього погодження – і проти третьої сторони.

19-30 жовтня в Москві відбулася конференція міністрів закордонних справ СРСР,США і Англії (В. Молотов, К. Хелл і А. Іден). Головним питанням на конференції було про воєнне співробітництво трьох держав з метою “прискорення розгрому Німеччини та її сателітів”. Англія і США зобов’язалися збільшити поставки в СРСР зброї.

Спроби А. Ідена отримати згоду на вторгнення англійських військ на Балканах були відхилені В.Молотовим, які були відхилені пропозиції на відновлення дипломатичних відносин з СРСР з польським емігрантським урядом.

Учасники конференції погодились на об’єднання країн Південно-Східної Європи навколо Австрії. Це був план штучного відродження Австро-Угорської імперії. Авторами цього плану були США і Ватикан. СРСР заявив, що він хоче бачити Австрію вільною і незалежною. На конференції США поставили питання про створення Організації Об’єднаних Націй. Англія виступала за збереження Ліги Націй, де її позиції були досить сильними. Останнім питанням Московської конференції було рішення про притягнення до відповідальності гітлерівців за скоєні ними злочини.

Московська конференція підготувала хорошу основу для зустрічі керівників трьох держав: СРСР, США і Англії. У. Черчілль при зустрічі з Ф. Рузвельтом в Каїрі з 22 по 26 листопада 1943 р. спробував ще раз переконати Ф. Рузвельта в доцільності відкриття Другого фронту на Балканах. Ф. Рузвельт не підтримав У. Черчілля і на цей раз.

З 28 листопада по 1 грудня 1943 р. в Тегерані відбувалась конференція лідерів США, СРСР і Англії. Це була перша зустріч з початку Другої світової війни. Головним було питання про відкриття Другого фронту в Європі. Після тривалих дискусій було прийнято рішення відкрити Другий фронт у Франції не пізніше червня 1944 р. під назвою “Оверлорд“. Збройні сили СРСР зі згоди Сталіна мали почати крупно масштабний наступ проти німецьких військ приблизно в той же час. СРСР погодився з пропозицією США вступити у війну проти Японії через 6 місяців після перемоги над Німеччиною.

Разом з тим, СРСР відхилив пропозицію США і Англії про розчленування Німеччини. У погодженому варіанті було поставлено питання про кордони Польщі. СРСР запропонував встановити кордони Польщі на заході по р. Одер і Нейсе.

Значення Тегеранської конференції полягало в тому, що вперше за час війни була погоджена стратегія трьох великих держав, визначені масштаби і строки воєнних операцій.

На зворотному шляху до США відбулась ще одна нарада в Каїрі 4-6 грудня 1943 р. Ф. Рузвельта з У. Черчіллем. У. Черчілль все ще настоював на відкритті Другого фронту на Балканах. На цю нараду була запрошена Туреччина для того, щоб вияснити можливість вступу її у війну на боці антигітлерівської коаліції держав.

З наближенням радянських військ до західних кордонів і демонстрацією єдності держав антигітлерівської коаліції в країнах Західної Європи набирав силу Рух Опору. До літа 1943 р. Народно-визвольна армія Греції звільнила від окупантів приблизно 2/3 материкової Греції. Чисельність армії досягла 70 тис. чол. Літом перед грецькою армією капітулювали італійські війська. Поруч з нею діяли партизани, загони Національного демократичного союзу.

У жовтні 1943 р. у Греції почалась громадянська війна. Англія стала на сторону Національного демократичного союзу. З часом між Національно-визвольною армією і Національним демократичним союзом була досягнута угода про припинення вогню.

Перші партизанські загони з’явились у Норвегії в районі міста Намсус зимою 1942 р. Вони нападали на колони німецьких військ, знищували мости, підпалили декілька складів з пальним на півночі Норвегії. У вересні-жовтні 1943 р. був зірваний штаб окупаційних військ у Тронхеймі, пущений з рейок поїзд в районі Осло, здійснений вибух бомби в Національному театрі в Осло перед показом німецької п’єси та ін. Духовенство, вчителі, студенти проводили серед населення кампанії проти вступу у фашистські організації, закликали громадян не виконувати розпорядження окупаційної влади.

Весною 1943 р. в Данії була створена підпільна організація “Громадяни – партизани”. В її складі було декількасот чоловік. Вони здійснили більше 1 тис. актів саботажу і диверсій, у т. ч. вивели із ладу два крупних воєнних заводи.