Сторінка
2
Реформами було охоплено близько 9.000.000 казенних селян, тобто населення рівне по числу населенню тодішньої Бельгії, Голландії і Данії разом узятим. Було створено 6.000 сільських громад. Усім створеним громадам було надане право самоврядування і право обрання світових суддів. Згідно виданого в 1843 році указу ні окружний начальник, ні чиновники Губернської Палати Державних Імуществ не повинні втручатися в справу керування селянськими громадами, а повинні тільки "сприяти розвитку між селянами власного мирського керування, спостерігати за виконанням преподаних їм правил, але не втручатися в судження по справах, що належить сільському керуванню і розправі, ні в постанови мирських сходів, якщо у власних своїх справах вони діють по праву, наданому законом".
З вільних державних земель малоземельним селянам було дано 2.244.790 десятин. 500.000 десятин було дано не мали землі. 169.000 чоловік було переселено в райони землі, що володіють надлишками,, де їм було виділено 2.500.000 десятин. Крім того утвореним сільським громадам було передано 2.991.339 десятин лісу.
Для того, щоб селяни могли мати дешевий кредит було створено понад тисячу сільських кредитних товариств і ощадних кас. Уведено страхування від вогню. Створено 600 цегельних заводів. Побудовано 97.500 цегельних будинків і будинків на цегельному фундаменті. Багато було зроблено для розвитку народного утворення й охорони здоров'я. У 1838 році в громадах казенних селян було тільки 60 шкіл з 1.800 учнями, а через 16 років у них малося вже 2.550 шкіл у який училося вже 110.000 дітей, у тому числі 18.500 дівчинок. На казенних землях, для дев'яти мільйонів селян, тобто для четвертої частини усього російського селянства, було відновлено широке самоврядування существовавшее ніколи в Московській Русі.
Якби російська історія писалася не по замовленнях Ордена Російської Інтелігенції, а чесно, то за одне те, що Микола І зробив для казенних селян, він заслужив би похвали істориків. Історики з табору російської інтелігенції захоплювалися куцими "ліберальними" і "радикальними" реформами проведеними в карликових німецьких князівствах, але не захотіли помітити грандіозних реформ зроблених по велінню Миколи І для 9 мільйонів казенних селян.
Значущість зробленого стає особливо ясна якщо ми згадаємо, що усього за двадцять років до початку реформ, у 1814 році, у політичному кумирі росіян вольтер'янців і масонів "демократичної" і конституційної Англії герцог Сетерлендский велів спалити котеджі усіх своїх фермерів. 15 тисяч фермерів, що жили на його землях були примушені залишити батьківщину й емігрувати в Канаду.
У керуванні державою переважав військовий елемент, військові призначалися на усі важливі державні посади, очолювали всі міністерства. Витрати на чиновників і армію поглинали майже всі державні засоби. В роки правління Миколи був складений Звід законів Російської імперії - кодекс всіх існуючих до 1835 року законодавчих актів. У 1826 році був заснований Секретний комітет, що займався селянським питанням. У 1830 році був вироблений загальний закон про стани, у якому проектувався ряд поліпшень для селян. Для початкового навчання селянських дітей було улаштовано до 3 тисяч сільських училищ. У 1842 році був виданий закон, що давав можливість поміщикам звільняти селян, наділяючи їх землею, у відповідь на визначені чи повинності оброк. Сам Микола І вважав, що кріпосне право - це зло, але ще великим злом було б негайне його руйнування.
У 1835 році був заснований Загальний статут імператорських Російських університетів. А в 1850 році була припинена посилка університетів, що учаться, для наукових занять за кордон і підвищена плата за навчання, що зменшило кількість студентів. При Миколі І були засновані Військова і Морська академії, відкрито 11 кадетських корпусів.
У правління Миколи Павловича було улаштовано до 10 тис. верст шосейних доріг, близько 1 тис. верст залізничної колії (перша залізниця від Санкт-Петербурга до Царського Села була відкрита в 1836 році, а до Москви - у 1851 році). Було проведено 2 тис. верст електричного телеграфу.
В роки царювання Миколи І зросла роль таємної політичної поліції - Третього відділення Власної його імператорської величності канцелярії. Кращі представники суспільної думки - історики, письменники, журналісти - були стиснуті у своїй літературній діяльності й особистому житті. Так поступово створювалося відчуження між урядом і передовою частиною суспільства. "Микола Палкин" дав самоврядування 9 мільйонам казенних селян. А, що зробили для фортечного селянства поміщики, серед яких було багато вольтер'янців, масонів і тих хто вважав себе православними християнами. Згідно виданих Олександром І і Миколою І законів вони могли б відпустити мільйони кріпаків на волю. Згідно "Закону про зобов'язаних селян" виданого на додаток до "Закону про вільних хліборобів" виданому Олександром І поміщики могли безперешкодно відпускати на волю своїх кріпаків. Але з 1804 року по 1855 рік згідно цих законів було звільнено всього 116 тисяч кріпаків. Колишні масони, вольтер'янці і їх духовні "прогресивні" мізинки, увесь час кричали про необхідність якнайшвидшої ліквідації кріпосного права, але на ділі вони були зацікавлені в існуванні його і матеріально, і по тактичних розуміннях: кріпосне право давало їм можливість обвинувачувати царську владу в тім, що це саме вона не хоче скасування кріпосного права.
У 1847 році Імператор Микола запросив депутатів Смоленських і Вітебських дворян і порадив їм задуматися посерйозніше про переклад кріпаків на положення вільних орендарів згідно указу 1842 року про існування якого дворяни зовсім забули. " .час вимагає змін, сказав Микола, .треба уникати насильницьких переворотів розсудливим попередженням і поступками". (Н. Колюпанов. Біографія А. И. Кошелева. М. 1889. Т. ІІ, стор. 123).
Завантажити реферат