Сторінка
3

Лексичні труднощі перекладу наукової фантастики

Близькою до Толкіна є творчість Урсули Ле Гуїн, Тома Андерса, Роджера Желязни. Останній залучає до західної культури елементи східної філософії, фольклору, літера­тури. Тобто, у фантастиці функції науки починає виконува­ти культура, задіяні її здобутки, знаки, одиниці (семи), що й самі по собі вже несуть вагоме естетичне наванта­ження і узагальнення, моделюючи власні витвори згідно її законів.

Звичайно, наукова фантастика і фентезі не обмежу­ються теренами англомовного регіону. Так, відомий польський письменник-фантаст і теоретик жанру Станіс­лав Лем є одним з найпопулярніших майстрів жанру, який поширюються також у Німеччині, Італії, Аргентині, Чехії, Росії, Україні, в Скандинавських країнах, де останні роки регулярно відбуваються фестивалі прихильників фантастики.

Наукова фантастика – жанр, що постійно викликає зацікавлення у читача але, й водночас, є надзвичайно важким для перекладу.

Причиною недостатньо якісного перекладу може бути те, що за цю справу беруться починаючі перекладачі, а критика не приділяє достатньої уваги перекладній науковій фантастиці. Брак уваги призводить до пониження критеріїв відбору перекладного тексту. А малохудожні переклади негативно впливають на якість перекладної та вітчизняної наукової фантастики.

Інколи і досвідчені перекладачі ставляться до тексту-оригіналу без належної поваги. Аналіз перекладів таких класиків як А.Азімов, А.Кларк, Р.Бредбері показав, що викривляється жанрова специфіка оригіналів.

Про те, що ця специфіка чітко проявляється на мовному рівні, стверджує теорія сучасної наукової фантастики. Вона розглядає наукову фантастику як унікальне явище зі своєю власною мовою. “Власна мова наукової фантастики” – це гармонія науковості та художності, фантастичності тексту та орієнтації його на сучасність, на теперішнього читача. Вона потрібна науковій фантастиці для створення образу фантастичного світу. Тому для науково-фантастичного тексу є характерним авторський словотвір, тобто насичення оказіональною лексикою та оказіональною фразеологією.

Однак, перекладач не вбачає у авторському словотворі ні зразку для копіювання, ні моделі для творчого засвоєння. Оказіоналізми у перекладному тексті або відновлюються безсистемно або взагалі пропускаються. Інколи їх смисл передається блідою описовою перифразою. Надзвичайна “фантастична” мова тексту-оригіналу стає скупою, сухою мовою тексту-перекладу. При цьому відбувається відчутне жанрове відхилення, так як понижається фантастичність тексту. Перекладний текст зводиться до переказу головної сюжетної лінії та нудної популяризації наукових фактів, що руйнує авторський задум. І на прикладі таких перекладів, знавці фантастики аналізують жанрову специфіку зарубіжної фантастики.

Звернемося до прикладів подібних перекладацьких викривлень, що трапляються при перекладі мови “фантастичних” героїв, а також при передачі навмисної фантастичності в авторській мові.

Цікавими способами передає фантастичність художнього простору та часу А.Азімов у своєму філософському романі “Кінець Вічності”.

Розвиток науки на Землі призводить до створення Вічності – особливої технократичної організації, що поклала на себе відповідальність за перетворення людської історії. Завдяки системі оказіоналізмів автор описує подорожі Вічних у Часі та маніпуляції з ним. На початку роману його головний герой Технік Ендрю Харлан входить до капсули – темпорального ліфту у 575-му столітті та подорожує в майбутнє: “And there was the little stir in his stomach, the faint touch of dizziness, that told him that all the kettle contained, including himself, was rushing upwhen through Eternity…Now he was moving upwhen to the 2456th Century, to be exact…Although Harlan had not been in the 95th since he entered special training and become a Cub at the age of fifteen, there was always that feeling of loss when one moved outwhen from “home”. At the 2456th he would be nearly two hundred and forty millennia from his birthwhen, and that is a sizable distance even for a hardened Eternal”.

Словотворчі оказіоналізми upwhen, downwhen, everywhen, outwhen, birthwhen не тільки мають “фантастичне” значення але й дивно виглядають. У даному випадку when є словотворчою морфемою. Таким чином в оказіональному слові підкреслюється метафоричний момент, створюється правдоподібний образ руху ”вгору, вниз, вшир, вглиб, усіляко” в часі . Далі зустрічаються такі оказіоналізми як Allwhen Council, localwhen dialects, his homewhen, stay anywhen/everywhen що передають “фантастичну” понятійну інформацію і є сюжетно важливими. На перший погляд кожному з окремих оказіоналізмів важко підібрати відповідність і він є неперекладним але необхідно пам’ятати, що текст слід перекладати не як єдине ціле, а як макрообраз, що складається з багатьох ярусів. Перекладачу важливо пам’ятати, що оказіоналізми в науковій фантастиці не являються локальним засобом і кожен з них не автономний а входить до стрункої системи собі подібних, що пронизують увесь текст, створюючи його “фантастичний” макрообраз.

Збірник “Теорія та практика перекладу” не раз підкреслював важливість виявлення взаємозв’язку між мікро образами першоджерела та відтворення в перекладному тексті художньої закономірності оригіналу.

Перекладач Ю.Естрін подібного взаємозв’язку та закономірності появи в тексті-оригіналі оказіоналізмів не помітив: “Харлан відчув легке посмикування в шлунку та слабке запаморочення і з цих ознак він зрозумів, що капсула, з усім що було в ній, стрімко рухається у Вічності .Але зараз він прямує до 2456го століття . Йог рідне 95те століття залишилося далеко в минулому . . Хоча Ендрю Харлан не був вдома з тих часів як він в п’ятнадцять років став Учнем та пройшов спеціальну підготовку, йог ніколи не покидав сум за рідними Часами. Між 95им та 2456им Століттями лежить майже двісті сорок тисяч років, а це відчутний проміжок навіть для загартованого Вічного”.