Сторінка
2

Еволюція та сучасний стан гендерних відносин: економічний аспект

Дещо іншою була думка Карла Маркса. Основна його ідея полягала в тому, що капіталістична економіка багатіє завдяки жорсткому статевому поділу праці в сім’ї, ґрунтуючись на тому, що неоплачувана жіноча праця в сім’ї нічого не коштує. Жінки безкоштовно обслуговують членів сім’ї, чим сприяють зростанню прибутку капіталістичної економіки. За Марксом, домогосподарки та матері формують резервну армію праці, яку капіталістична економіка використовує в періоди криз та економічного піднесення. Ця резервна армія праці є залишковою до постійно зайнятої чоловічої робочої сили й у випадку їх незайнятості та безробіття може пояснюватися природним місцем жінки та її поверненням до лона сім’ї [6]. Як бачимо, погляди Карла Маркса дещо відрізняються від його попередників. Він перший у своїй праці „О женском вопросе” звернув увагу на зайнятість жінок та її значення у розвитку капіталістичної економіки.

У 20-х роках ХХ століття питання щодо рівності або нерівності чоловіка та жінки набуло політичного змісту. Внаслідок цього в багатьох країнах напередодні Другої світової війни жінки здобули виборче право.

Сьогодні на рубежі третього тисячоліття прослідковується значне зміцнення позицій жінок у системі суспільних відносин. Американські економісти Р. Петерсон і К. Вермейер назвали це феноменом „тихої революції у світовому масштабі”. Підтверджуючи і розвиваючи дане визначення, А. Бебель дав цьому явищу назву „єдина революція, що перемогла в цьому столітті і яка пройшла крізь всі країни і континенти”.

Міжнародний досвід сьогодення з питань гендерної рівності дає широкий спектр гендерного законодавства, що прийняте в багатьох країнах світу. Гендерна рівність розглядається як одна з головних умов розвитку демократії, оскільки створення нового суспільства, побудованого на принципах справедливості й розвитку, можливе за справедливого підходу до місця і ролі особистості жінки і чоловіка як рівних у правах, свободах, обов’язках, можливостях і відповідальності.

По-іншому гендерні відносини розвивалися в Україні. У традиційній українській культурі жінка мала більше прав, ніж у західноєвропейській. Це пояснювалось тим, що Україна – традиційно аграрна країна, а в аграрній сфері жінка відіграє важливу роль, тоді як в економіці Західної Європи ремесло (і пізніше – промисловість) мали більш значну вагу. Певним чином на цьому позначилися традиції матріархату, що залишилися від язичницької культури.

Жінка-українка впродовж багатьох віків історії нашого народу поряд із чоловіком виступала учасницею уcix суспільно-політичних процесів. Її ініціатива не обмежувалася тільки домашнім господарством i вихованням дітей, як це було, наприклад, у тодішній Московській державі та в більшості країн Європи. Шанобливе ставлення до жінки у сім’ї та побуті зумовило те, що вона не виключалась із системи цивільних, торгових i правових відносин. Але, незважаючи на більш демократичну українську гендерну ментальність, жінка сприймалась як соціально неактивна частина суспільства.

Гендерні проблеми в економіці на даному етапі розвитку суспільства в Україні є досить актуальними. У першу чергу, це обумовлено демографічними чинниками: впродовж багатьох десятиліть прослідковується переважання частки жіночого населення, яка складає приблизно 54 % від загальної чисельності населення країни.

Актуальність даної проблеми викликала розвиток гендерної економіки, одного з найбільш молодих напрямів економічної науки. Гендерна економіка аналізує відмінності в економічному становищі чоловіків і жінок і причини їх виникнення. Зазначимо, що термін „gender” на відміну від терміна „стать” акцентує увагу на соціальних, а не біологічних відмінностях між статями.

Необхідність гендерних досліджень обумовлена динамічним проникненням жінок в управління економікою, появою нового соціального прошарку „ділові жінки”. Сьогодні жінки займають гідне місце в нових сферах економіки, пов’язаних із розвитком інформаційної і ринкової інфраструктури. Незважаючи на те, що за період з 1990 по 1998 роки, за даними Держкомстату, з 12 млн. тих, хто втратив роботу майже 8 млн. складали жінки (причому, з них більше 70 % – з вищою і середньою професійною освітою), то з 2000 по 2005 число зайнятих жінок росте за рахунок проникнення в нові сегменти ринкової економіки. Так, в організаціях, що забезпечують функціонування ринку, серед фахівців з реклами та іміджмейкерів їх 40–50 %, з’явилися професійні групи жінок, що здійснюють обслуговування виборчих компаній тощо.

В умовах становлення ринкової економіки в Україні значно розширюється дрібний і середній бізнес, в якому керівниками стають жінки, що прагнуть реалізувати себе всесторонньо. Ця тенденція відповідає процесам, що відбуваються в країнах з розвиненою ринковою економікою, де жінки очолюють приблизно 30 % малих і середніх фірм. Передбачається, що в недалекому майбутньому ця частка становитиме 50 % підприємств при одночасному збільшенні їх вартості.

Проте в нашій економіці склалася гендерна асиметрія, яка призвела до прихованої дискримінації жінок у різних сферах. Характерним для громадської думки є те, що кожна нова поява жінки на рівні вищого керівництва сприймається мало не як сенсація. При цьому сама особа жінки викликає підвищену увагу і сприймається критичніше, ніж будь-який чоловік. Справді гірка правда поміщена в афоризмі, що порівняно з чоловіком, жінка повинна бути удвічі кращою, щоб добитися удвічі меншого.

Дослідження зарубіжних фахівців також підтверджують висновки про гендерну дискримінацію. За даними Є. Іглі, щодо жінок застосовують „скляну стелю”, яка часто заважає їм зайняти керівні посади в органах державної влади, висуватися в ради директорів великих компаній або виконувати важливі міжнародні функції.

Принцип рівних прав і можливостей обох статей формально декларується, але майже не реалізується. Відомо, що положення жінки в суспільстві залежить від прийнятих у даному середовищі статево-рольових стереотипів поведінки, від традиційних для даного соціуму культурних, психологічних і соціальних стандартів. У нас прийнято розрізняти традиційно чоловічі і жіночі ролі – професії, посади, сфери діяльності. Підкреслимо, що це ділення, як правило, носить традиційно-побутовий, а не науково обґрунтований характер, оскільки в більшості випадків ніяк не пов’язано з особливостями жіночої психіки і інтелекту. Звичайно, певні обмеження можуть регламентувати області жіночої участі, але вони далеко не завжди мають об’єктивну основу.