Сторінка
2

Методичні підходи до оцінки потенціалу підприємства

Лапін Є.В. під виробничим потенціалом підприємства розуміє кількісний і якісний склад матеріальних і нематеріальних ресурсів, що забезпечують отримання максимальної економічної вигоди при найбільш повному їхньому використанні за часом і продуктивністю [3, с. 176].

Відповідно до такого трактування сутності виробничого потенціалу під його оцінкою він розуміє визначення кількості виробничих ресурсів, які є в розпорядженні підприємства, та економічного результату їхнього повного використання. Під економічною оцінкою виробничого потенціалу він пропонує розглядати визначення сумарних економічних вигод, що отримує підприємство від повного використання необоротних і матеріальних оборотних активів протягом терміну їхнього корисного використання. Для визначення величини економічного потенціалу ним була запропонована формула (4):

, (4)

де Пактt , Ппасt , Побt , Пнмt – прибуток від реалізації продукції, отриманий від використання в t-ому році відповідно активної, пасивної частин основних фондів, оборотних фондів і нематеріальних активів, що беруть участь у виробництві продукції;

Аакt, Апасt, Анмt – амортизаційні відрахування від залишкової вартості відповідно активної, пасивної частини основних фондів і нематеріальних активів, здійснені в t-ому році розрахункового періоду;

Тпр – період оцінки економічного потенціалу даної групи активів підприємства, що приймається за період, який дорівнює періоду їхнього корисного використання.

Необхідно зауважити, що оцінюватися за такою методикою має диференційовано кожна група активів підприємства. На нашу думку, таке поєднання ресурсної і результатної концеп-ції є вдалим, оскільки дозволяє адекватно оцінити виробничий потенціал підприємства, користуючись доступними даними фінансової звітності підприємства. Хоча ця методика оцінки виробничого потенціалу передбачає оперування таким поняттям, як, „термін корисного використання”, під яким розуміється період часу, протягом якого необоротні активи підприємства будуть використовуватися підприємством або з їхнім використанням очікується отримання певного обсягу продукції, робіт, послуг. Термін такого корисного використання може бути значним, тому вимагає врахування фактора ризику. У зв’язку з цим запропоновану методику можна доповнити прогнозною моделлю виробничого потенціалу підприємства.

На нашу думку, для побудови адекватної моделі оцінки виробничого потенціалу, з можливостями прогнозування його поведінки, недостатньо враховувати тільки наявні ресур-си підприємства. Обов’язково необхідно враховувати ринкові фактори – попит на продукцію, рівень конкуренції, методи державного регулювання тощо. Перераховані фактори в довгостро-ковому періоді самі по собі несуть елемент невизначеності, тому при проведенні оцінки, а особливо при прогнозуванні, доцільно опрацьовувати сценарій як песиміста, так і оптиміста. Погоджуємося з думкою, наведеною в монографії Клебанової Т.С., Гур’янова Л.С., що серед можливих залежностей найбільш адекватною є експотенціальна модель [4, с. 83] (5):

, (5)

де Yt – обсяг продукції, що випускається за період t;

а1, а2 – параметри моделі;

t – змінна, яка відображає часовий фактор.

Для дослідження виробничого потенціалу середньостатистичного підприємства пропонуємо використовувати такі показники:

х1 – кількість встановленого обладнання, одиниць;

х2 – кількість працівників, чол.;

х3 – ефективний фонд робочого часу, год.;

х4 – темпи зміни попиту на продукцію підприємства;

х5 – рівень конкуренції на ринку;

y – обсяг виробленої та реалізованої продукції.

Як залежність, пропонуємо розглянути багатофакторну функцію типу Кобба-Дугласа. Вихідну модель можна подати у такому вигляді (6):

, (6)

де b0 , a1,a2, a3, a4, a5 – параметри моделі.

Припущенням у даній моделі є гіпотеза про те, що ступінь впливу факторів є незмінним протягом ряду років. Запропонований підхід до оцінки потенціалу підприємства є достатньо гнучким, оскільки дозволяє вводити додаткові змінні відповідно до потреб підприємства. Обрахування моделі не викликає ускладнень під час використання програмних засобів Stata та Statistica.

Таким чином, підводячи підсумок, хочемо зазначити, що розглянуті наявні підходи до оцінки виробничого потенціалу можуть бути адаптованими до потреб того чи іншого підприємства, з урахуванням вказаних обмежень. Найадекватнішою на сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки є методика, запропонована Лапіним Є.В. З метою можливості адаптування її до визначення прогнозних значень виробничого потенціалу підприємства в умовах невизначеності пропонуємо доповнити її економетричною моделлю.

Література:

1. Должанський І.З., Загорна Т.О., Удалих О.О. Управління потенціалом підприємства: Навч. посібник. – К.: ЦНЛ, 2006. – 362 с.

2. Краснокутська Н.С. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навч. посібник. – Київ: ЦНЛ., 2005. – 352 с.

3. Лапин Е.В. Оценка экономического потенциала предприятия: Монография. – Сумы: ИТД „Университетская книга”, 2004. – 360 с.

4. Моделирование финансовых потоков предприятия в условиях неопределенности: Монография / Клебанова Т.С., Гурьянова Л.С., Богониколос Н., Кононов О.Ю., Берсуцкий А.Я. – Х.: ИД „ИНЖЕК”, 2006. – 312 с.