Сторінка
2

Методологічні засади вдосконалення економічного механізму зростання податкових надходжень

2) забезпечення розширеного відтворення економічного потенціалу суб’єкта господарювання на інноваційній основі;

3) ефективне виконання функцій управління;

4) успішне виконання функцій самого СГ.

Нам здається принциповим акент на чіткому розподілі функцій СГ на управлінські та „підприємницькі”. Саме тому важко погодитись із тією переважною увагою, яка в останній час приділяється у спеціальній літературі із проблематики економіки підприємства функціям управління. Адже для більш чіткого їх виконання дуже важливе визначення і глибоке розуміння основних функцій самого підприємства як суб’єкта господарювання. Формально визначення цих понять досить близькі. Їх розрізняють у першу чергу як види діяльності: управлінської та виробничо-підприємницької.

Так, під функціями управління розуміються спеціалізовані види управлінської діяльності, що характеризуються однотипністю і цільовою спрямованістю та об’єднують планування, організацію, регулювання, облік, контроль і мотивацію до праці. Від чіткості виконання цих функцій залежить не тільки досконалість організаційних структур управління та його ефективність (так би мовити „мистецтво для мистецтв”). Це важливо для вдосконалення діяльності самого суб’єкта госпо­да­рю­­ван­ня, його прибутковості тощо. У свою чергу, ефективність управління СГ базується на мас­штабному та коректному задіянні таких засобів і механізмів, які спрямовані на забезпечення основної місії конкретного СГ, його функцій та цілей.

Щодо функцій суб’єктів господарювання, то їх визначають по-різному, зокрема як спеціалізовані види фінансово-господарської діяльності СГ, спрямовані на виробництво конкурентоспроможної продукції (послуг). У літературі немає єдиної думки щодо їх змісту та класифікації. Погляди на сутність цього поняття перетерпіли суттєву еволюцію під час розвитку продуктивних сил країни, змін макро- і мікроекономічних умов господарювання та досліджень (пізнання) в галузі економіки підприємства.

В основі функціонування підприємства, формування внутрішнього середовища СГ і його відносин із зовнішнім лежить безпосередній процес виготовлення товарів чи послуг, на якому спеціалізується даний суб’єкт господарювання, та підпорядковані йому допоміжні процеси.

Формування взаємовідносин СГ із зовнішнім середовищем – дуже складний за структурою цих відносин процес, який об’єднує:

1) суб’єктно-об’єктні, управлінські відносини в системі державного регулювання;

2) матеріально-технічні зв’язки підприємства з отримання засобів і предметів праці;

3) „збутові” зв’язки з відповідними контрагентами з реалізації продукції;

4) фінансові, центробіжні та центрострімкі зв’язки із зовнішнім середо­вищем;

5) складні „екологічні” зв’язки із оточуючим природним середовищем та інші.

Різноманітність і численність внутрішніх і зовнішніх зв’язків суб’єктів господарювання лежить в основі багаточисельності та різноманітності його функцій, які в першу чергу зумовлені місією підприємства (фірми). Вважаємо, що узагальнена місія СГ – бути ключовою структурно формуючою ланкою економіки та задовольняти потреби суспільства у найрізноманітніших споживчих вартостях – матеріальних і духовних товарах і послугах. Залежно від характеру товарів і послуг ця місія конкретизується для кожного конкретного суб’єкта господарювання.

У найбільш узагальненому вигляді класифікація функцій підприємства, на нашу думку, виглядає так:

А. Внутрішні функції

І. Базові функції

1. Управлінсько-виробнича ефективність, виконання якої забезпечує конку­рен­то­спро­мож­ність і прибутковість підприємства, нарощування економічного потенціалу СГ.

2. Фінансова – забезпечення процесів розширеного відтворення виробництва СГ на інноваційному рівні.

ІІ. Похідні функції

1. Соціальна – забезпечення зайнятості і доходів власних працівників, підвищення рівня їх купівельної спроможності та добробуту.

2. Екологічна – зниження техногенного тиску на навколишнє середовище.

Б. Зовнішні функції

І. Участь у забезпеченні збалансованості попиту і пропозиції на відповідному ринку.

ІІ. Фінансове забезпечення бюджетних надходжень.

ІІІ. Зовнішньоекономічна ­­– участь у розвитку міжнародної економічної інтеграції країни.

IV. Соціально-економічна – участь у підвищенні платоспроможності населення, за­без­печення відповідності оплати праці її обсягам та якості, підвищення рівня зайнятості у відповідному регіоні, покращання умов життя населення; участь у формуванні виробничої, соціальної та ринкової інфраструктури у відповідному місті (регіоні) та інші.

В економічній науці існують різні теорії та концепції щодо економіки підприємства, в яких робиться наголос у першу чергу на його виробничих функціях. Більш-менш загаль­но­прийнятним є виділення серед складових виробничої функції таких, що забезпечують рух матеріалів, фінансів, інформаційних потоків, зайнятість робочої сили, запровадження інвестицій, інновацій та маркетингу. Саме ці функції реалізують задіяння ринкових механізмів конкуренції на мік­ро­економічному рівні.

І тут виникає важливе питання. Від яких чинників залежить успішне виконання СГ своїх численних, як видно із вищевикладеного, та різноманітних функцій?

На нашу думку, це залежить від підвищення ефективності його діяльності, що в свою чергу в найбільш узагальненому вигляді зумовлене:

а) удосконаленням його внутрішнього середовища, його структури, організації і стану його складових;

б) станом його зовнішнього середовища. Удосконалення зовнішніх зв’язків, забезпечення економічної безпеки СГ повинно відбуватися з урахуванням зовнішніх умов і викликів. При цьому необхідно зазначити, що якщо на стан зовнішнього середовища суб’єкти гос­по­дарювання безпосередньо впливати не можуть, то врахування макроекономічної ситуації на національному та глобальному рівні є важливою передумовою реалізації стратегії розвитку будь-якого суб’єкта господарювання.