Сторінка
2

Моделювання виробничих процесів багатопрофільних підприємств лісової галузі

Одним з інструментів, що поєднує в собі простоту опису виробничої системи та її математичну обґрунтованість, є імовірнісно-автоматне моделювання. Метод автоматного моделювання є унікальною розробкою групи вчених Інституту кібернетики НАН України. Автоматна модель дозволяє з тією чи іншою точністю імітувати поведінку економічної системи. Автоматна імітаційна модель може бути побудована з урахуванням можливості оцінки ефективності за кількома критеріями. Такі ситуації часто виникають на практиці при оптимізації виробничих процесів [1].

Однією з таких складних економічних систем, де необхідно використовувати методи імітаційного моделювання, є лісове господарство України.

Щорічний середній приріст деревини в Україні становить 24 млн. м3, а на одному гектарі – 3,95 м3. Обсяг щорічної заготівлі деревини перевищує 14 млн. м3, з них 55 % становить деревина від рубок, пов’язаних із веденням лісового господарства. Викори­стання середнього приросту становить майже 59 %. Це свідчить про те, що лісове господарство України досягло високого ступеня інтенсифікації. У той же час постійно збільшується потреба в деревині та інших лісових ресурсах, що вимагає від лісової галузі розширеного відтворення, використання інтенсивних факторів росту. Для того, щоб ліси всебічно і раціонально використовувались в інтересах держави і народу, необхідно залишити державну форму власності на ліси, у той же час провести ряд реформ, одним з етапів яких є формування спеціального лісового бюджету, основи фінансової системи, яка б забезпечувала відтворення лісових ресурсів.

Фінансування лісового господарства повинне залишитись бюджетним, а держава як власник лісів повинна отримувати такий лісовий дохід, який би перевищував витрати на ведення лісового господарства. Існуюча система формування лісового доходу не може вирішити ці завдання. Основу лісового доходу складає плата за деревину, так звана попнева плата, тобто плата за ліс на пні (той, що росте). Ця плата береться тільки за стиглий ліс, який відводиться під рубки головного користування. Але ж більше половини всієї заготовленої деревини отримується від рубок, пов’язаних із веденням лісового господарства, і відпускається державою безкоштовно, тобто плата в бюджет за користування ним не надходить. Існуюча система оцінки лісу на пні залишається незмін­ною більше, ніж півсторіччя, і має ряд суттєвих недоліків. Запас деревини на кожній відведеній для рубки ділянці лісу, що росте, визначається з допомогою сортиментних таблиць, допустима похибка яких становить 10 %. Віднесення дерев до ділових або дров’яних базується на суб’єктивних факторах. Такси (ціни) на деревину залежать від категорії (товста, середня, дрібна) ділової деревини, а також віддалі до найближчої залізничної станції. Вони не враховують фактичної вартості деревини і не дозволяють покрити всі витрати, пов’язані з веденням лісового господарства.

Реформування системи сплати до бюджету плати за ліс, що росте, повинне базуватись на фактичній оцінці вартості кожної ділянки лісу, відведеної як для рубки головного користування, так і для інших суцільних рубок. Частина ділянок повинна закріплятись за користувачами шляхом продажу через аукціон.

При встановленні вартості ділянки необхідно враховувати такі основні фактори: загальну масу деревини, якість деревини та доступність до ділянки. Вичерпна лісівнича характеристика кожного виділу лісу міститься в банку лісового фонду України. Розроб­лена і впроваджена у виробництво система актуалізації об’ємних показників, що базується на використанні математичних моделей росту насаджень і щорічної таксації тільки тих ділянок, де проводились заходи, пов’язані з веденням лісового господарства або відбу­лось пошкодження лісу шкідниками, пожежами, стихійними явищами тощо. Інформація з банку даних лісового фонду може бути використана для визначення об’ємних і якісних показників.

Актуальним залишається питання ціноутворення на ліс, що росте. До його вирішення можна підійти різними шляхами, але це повинен бути системний підхід, реалізація якого неможлива без побудови комплексу економіко-математичних моделей. Механізм розра­хун­ку нормативів повинен створити можливість використання їх як для окремого об’єкта, так і для групи однорідних об’єктів.

Початкова ціна ділянки повинна бути привабливою для потенційних покупців і в той же час не бути нижчою за прибуток, який могло б отримати державне лісогосподар­ське підприємство, реалізувавши зрубаний ліс у круглому виді.

Ринкові ціни на всі сортименти круглої деревини відомі. Витрати на заготівлю продук­ції можна розрахувати за моделлю:

де I – множина технологічних операцій;

i – номер технологічної операції, ;

J – множина статей витрат;

j – номер статті витрат, ;

R – множина видів продукції;

r – номер виду продукції, ;

– величина витрат на i-ту технологічну операцію за j-ою статтею витрат для r-ого ви­ду продукції.

Різницю між можливою виручкою та плановими витратами на заготівлю деревини можна прийняти за початкову ціну ділянки лісу, що росте.

Крім того, лісогосподарське підприємство отримує додатковий прибуток від пере­робки зрубаної деревини: