Сторінка
3

Система страхування транспортних ризиків в умовах сучасного рівня розвитку українського страхового ринку

Стратегія страхування має включати:

а) страхування майнових інтересів власників транспортних засобів від ризиків, притаманних транспортному підприємству (страхування каско);

б) страхування майнових інтересів власників вантажів, які перевозяться (страхування вантажів та багажу);

в) страхування життя та здоров’я пасажирів транспортного засобу на період здійснення перевезення;

г) страхування відповідальності перевізника (експлуатанта) за шкоду яка може бути нанесена життю, здоров’ю та майну третіх осіб при виконанні перевезення;

д) страхування життя та здоров’я особового складу транспортного засобу.

При розробці стратегії страхування транспортних ризиків виділяються ризики, які не можуть бути застрахованими або через законодавчі обмеження або через інші об’єктивні причини (наприклад, навмисні діє експлуатанта транспортного засобу, природні властивості вантажу, тощо). Окрім того, виділяються ризики, які зазвичай не страхуються, але за наявності певних обставин або бажання страхувальника, можуть бути застрахованими (наприклад, військові ризики). Після чого ризики, які можуть і мають бути застраховані, класифікуються за окремими видами страхування та тарифікуються, а потім використовуються як окремі складові у конкретних договорах страхування.

Окрім того що існують специфічні характеристики притаманні транспортним ризикам в цілому, є також особливі риси, притаманні страхуванню окремих видів транспорту, які виділяють цей вид страхування поміж інших та які накладають певні обмеження на діяльність транспортного підприємства. Наприклад, до особливих рис авіаційного страхування відносяться:

а) Великі за розмірами страхові суми. Дві найбільші українські авіакомпанії – «Аеросвіт» та «Міжнародні авіалінії України» застрахували свою відповідальність перед третіми особами при експлуатації повітряних суден на 750 млн. доларів кожна. Відповідно і страхові суми по каско повітряних суден складають від кількох мільйонів до кількох десятків мільйонів, в залежності від типу, строку експлуатації повітряного судна та ряду інших параметрів.

б) Наявність катастрофічних збитків. Для отримання дозволу на виконання польоту авіакомпанія повинна укласти три основні договори страхування: страхування каско повітряного судна, відповідальності перед третіми особами та страхування членів екіпажу. Відповідно, при настанні катастрофи страждають: корпус повітряного судна, пасажири, вантаж, пошта, члени екіпажу. Це призводить до того, що, найчастіше, в наслідок авіаційної пригоди, страхова компанії здійснює страхову виплати за всіма трьома видами страхування. Така виплата може перевищити надходження страхових платежів за кілька попередніх років, тобто має місце катастрофічний збиток.

в) Залежність від перестрахування. Вище зазначалось, що страхова сума по авіаційному страхуванню може складати кілька сот мільйонів доларів, відповідно, щоб прийняти на власне утримання такий ризик страхова компанія повинна мати власний капітал в розмірі кілька мільярдів доларів. Таких компаній в Україні немає, відповідно більшу частину ризику (90%-99%) українські страховики передають у перестрахування нерезидентам.

г) Обов’язковий характер авіаційного страхування. Авіакомпанія не отримає дозвіл на виконання польоту без наявності передбачених законодавством договорів страхування.

Для формування ефективної стратегії страхування, окрім розуміння специфічних характеристик, притаманних транспортним ризикам необхідно також розуміти специфіку роботи страхової компанії з такими ризиками. Зокрема, необхідно визначити ключові бізнес-процеси страхової компанії та ідентифікувати їх вплив на стратегію страхування транспортних ризиків. Основними бізнес-процесами страхової компанії є: продажі або залучення нових страхувальників (організація агентської мережі, власних офісів, представництв, управління збутом); перестрахування; врегулювання збитків; андеррайтинг; розміщення страхових резервів, управління фінансовою діяльністю; підтримуючи функції. Вплив кожного з бізнес-процесів на формування стратегії страхування транспортних ризиків буде розглянуто у третьому розділі дослідження.

Таким чином, транспортні ризики характеризуються певними особливостями, які пов’язані з однієї сторони, із специфікою, притаманною транспортному процесу, а з іншої – технологічними особливостями страхування транспортних ризиків. Стратегія страхування має включати в себе укладання договорів страхування наступних ризиків: страхування майнових інтересів власників транспортних засобів від ризиків, притаманних транспортному підприємству (страхування каско); страхування майнових інтересів власників вантажів, які перевозяться (страхування вантажів та багажу); страхування життя та здоров’я пасажирів транспортного засобу на період здійснення перевезення; страхування відповідальності перевізника (експлуатанта) за шкоду яка може бути нанесена життю, здоров’ю та майну третіх осіб при виконанні перевезення; страхування життя та здоров’я особового складу транспортного засобу.

Список літератури

1. Воблый К.Г. Основы экономики страхования. – М.: Изд. Центр «Анкил», 1995.

2. Вовчак О.Д. Страхування: Навчальний посібник. 2-ге видання, виправлене. – Львів: «Новий Світ-2000», 2005. С. 23.

3. Залєтов О.М. Страхування UA. Навчальний посібник / За редакцією д.е.н. О.О. Слюсаренко – К.:Міжнародна агенція “BeeZone”, 2003. – C.14

4. Страховое дело./ Учебник. Под ред. проф. Рейтмана Л.И. – М.: Банковский и биржевой научно-консультационный центр, 1992г.

5. Страхування: теорія та практика: Навчально-методичний посібник / Внукова Н.М., Успаленко В.І, Временко Л.В. та ін.; За загальною редакцією проф. Внукової Н.М. – Харків: Бурун Книга, 2004.