Сторінка
6

Кредит, суть, форми та значення в ринковій економіці

Класифікація кредиту по видах залежить і від його забезпеченості. Звичайно забезпеченість розрізняють по характеру, ступеню (повноті) і формам. По характеру забезпечення виділяють позички, що мають пряме і непряме забезпечення. Пряме забезпечення містять, наприклад, позички, видані під конкретний матеріальний об'єкт, на покупку конкретних видів товарно-матеріальних цінностей. Непряме забезпечення можуть мати, наприклад, позички, видані на покриття розриву в платіжному обороті, Хоча позичка і видається на покриття платіжних зобов'язань позичальника, прямої оплати товарно-матеріальних цінностей, що прямо протистояли б кредиту, може не бути, однак виявляється непряме матеріальне забезпечення у формі товарних запасів, створених за рахунок власних грошових джерел.

По ступені забезпеченості можна виділити кредити з повним (достатнім), неповним (недостатнім) забезпеченням і без забезпечення. Повне забезпечення мається в тому випадку, якщо розмір забезпечення дорівнює чи вище розміру пропонуємого кредиту. Неповне забезпечення виникає тоді, коли його вартість менше розміру кредиту. Кредит може і не мати забезпечення. Такий кредит називають бланковим. Найчастіше він надається при наявності достатньої довіри банку до позичальника, упевненості банку в поверненні засобів, наданих позичальнику в тимчасове користування.

Забезпечення кредиту можна розглядати не тільки з позиції протистояння йому визначеної маси вартостей, ліквідних товарно-матеріальних запасів, але і визначених зовнішніх гарантій. Крім звичайної застави товарно-матеріальних цінностей, майна, що належить позичальнику, у групу забезпечення повернення кредиту входять різного роду гарантії, поручительства третіх сторін, страхування й ін.

При класифікації кредиту в залежності від терміновості кредитування виділяють короткострокові, середньострокові і довгострокові позички.

Короткострокові позички обслуговують поточні потреби позичальника, зв'язані з рухом оборотного капіталу. Короткостроковими позичками вважаються такі позички, термін повернення яких за міжнародними стандартами не виходить за межі одного року. Однак на практиці їхній термін може бути неоднаковий. Це визначається економічними умовами, ступенем інфляції. Так, в Україні 90-х рр. у силу значних інфляційних процесів до короткострокових позичок найчастіше відносили позички з терміном до трьох-шести місяців.

Середньострокові і довгострокові кредити обслуговують довгострокові потреби, обумовлені необхідністю модернізації виробництва, здійснення капітальних витрат по розширенню виробництва.

Устояного стандартного терміну як критерію віднесення кредиту до розряду середньострокових чи довгострокових позичок поки немає. У США, наприклад, середньостроковими позичками є такі позички, термін погашення яких не виходить за межі восьми років, у Німеччині - до шести років. Немає однаковості й у розмірі терміну по довгострокових позичках.

В Україні до середньострокових позичок відносили позички з терміном погашення від шести до дванадцяти місяців, до довгострокових - кредити, термін оплати яких виходив за межі року. Розподіл кредитів по їхній тривалості функціонування в господарстві позичальника було виправданим, тому що в умовах знецінення грошей навіть короткочасне їхнє перебування в господарстві позичальника могло привести до втрати схоронності капіталу. Сильна інфляція трансформувала представлення про термін кредитування, змінювала критерії терміновості кредитування позичальників.

Кредит можна класифікувати по видах і в залежності від платності за його використання. Тут виділяють платний і безкоштовний, дорогий і дешевий кредити. За основу такого розподілу береться розмір процентної ставки, установлений за користування позичкою.

У сучасному господарстві кредит функціонує як капітал. Це означає, що кредитор передає позичену вартість не як суму грошей, а як самозростаючу вартість, що повертається йому зі збільшенням у виді позичкового відсотка. Позичальник же отримані засоби повинний використовувати таким чином, щоб з їх допомогою можна було не тільки забезпечити безперервність виробництва, але і створити нову вартість, достатню, щоб розрахуватися з кредитором- повернути йому спочатку авансовану суму і сплатити позичковий відсоток. Саме тому кредит як вартісна категорія носить платний характер.

Проте як у древньої, так і в сучасній історії існує і безкоштовний кредит у дуже обмежених розмірах. Найчастіше в сучасному господарстві він застосовується при кредитуванні інсайдерів (співробітників банку), при особистих (дружніх) формах кредиту й ін.

При товарному кредиті (у формі векселів) відстрочка платежу також не супроводжується стягненням відсотка. Разом з тим хоча прямо тут плата за кредит і не виявляє себе, однак побічно відсоток входить у ціну того продукту, по якому була зроблена відстрочка його оплати.

У рамках платності за кредит застосовується поняття дорогого і дешевого кредиту.

Поняття дорогого кредиту зв'язано зі стягненням процентної ставки, розмір якої вище його ринкового рівня. Як правило, така ставка встановлена по кредитах, що має підвищений ризик неповернення позички (через низький клас кредитоспроможності позичальника, сумнівного забезпечення й ін.). Інші кредити (з підвищеною процентною ставкою) застосовуються також як своєрідна санкція за несвоєчасне повернення позички, а також порушення, що суперечать кредитному договору з клієнтом.

Найчастіше розмір платності кредитор диференціює в залежності від терміну кредиту, якості забезпечення, платоспроможності позичальника. Платність міняється з урахуванням економічного циклу - підйому, чи депресії економічної кризи.

У світовій банківській практиці використовуються й інші критерії класифікації кредитів. Зокрема, кредити можуть поділятися на позички, видавані в національній і іноземній валюті, юридичним і фізичним особам і ін.[6;1]