Сторінка
2

Кредит, суть, форми та значення в ринковій економіці

На першій стадії кругообігу капіталу грошова форма «входить» у продуктивну: за рахунок коштів здобуваються засоби виробництва. На другій стадії (у процесі виробництва) створюється готовий продукт (товар), продуктивна форма переходить у товарну, до вартості засобів виробництва тут приєднується знову створена вартість. На третій стадії реалізується готова продукція. Товарна форма переходить у свою початкову грошову форму, найчастіше з деяким кількісним збільшенням у виді чистого доходу.

Рух засобів не замикається їхнім переходом з однієї форми в іншу. Рух засобів—не тільки їхній кругообіг, але й оборот. Кошти, отримані після реалізації продукції, знову витрачаються: здобуваються нові засоби виробництва, виплачується заробітна плата; кругообіг знову і знову повторюється, відбувається постійне кругообертання засобів.)

Послідовне перетворення з однієї форми в другую, а також постійне кругообертання капіталу, кругообіг і оборот не скрізь однакові; у кожнім конкретному випадку вони відбивають особливості виробництва і звертання продукції. Індивідуальні кругообіг і оборот виражають специфіку виробничої і збутої-постачальницької діяльності того чи іншого підприємства. Кожний з індивідуальних кругооборотов тісно взаємозалежний з другими кругооборотами как частина єдиного господарського обороту.

Кругообіг і оборот капіталу відрізняються безперервністю. Разом з тим це не виключаєколивань у його кругообігу й обороті. У процесі его рухуутворяться припливи і відливи коштів, коливання потреби в ресурсах і джерелах ее покриття. Їх можна спостерігати в зв'язку з рухом как основних, так і оборотних капіталів підприємств.

У процесі руху основних капіталів спостерігаєтьсявивільнення ресурсів.Засоби праці використовуються в процесі виробництва тривалий час, їхня вартість переноситься на вартість готової продукції частинами. Поступове відновлення вартості основних капіталів у грошовій формі приводить до того, що грошові засоби, що вивільняються, осідають на рахунках підприємств. При цьому підприємство може використовувати їх, лише нагромадивши визначену суму, достатню для придбання нових засобів праці замість зношених, у тому числі для чергової покупки нових машин і механізмів.

Однак поступове вивільнення вартості основних капіталів по своєму розмірі не може задовольнити потреби підприємств у придбанні их нових партій, тому що нова техніка (машини, механізми і т.п.) здобуваються не у виді окремих частин і деталей, а цілком. Заміна зношених засобів праці новими здійснюється за рахунок амортизаційних відрахувань, що накопичуються в амортизаційному фонді. Ці витрати щораз досить великі, потребуючі нагромадження ресурсів протягом тривалого часу. Усередині кругообігу й обороту основних капіталів відбувається нерівномірний їхній рух, викликане природою відновлення їхньої вартості. Варто помітити, что подібна нерівномірність може привести до того, що в одних підприємств утворяться вільні кошти, в інших у зв'язку з потребою у великиходноразових витратах утвориться їхній недолік.

Аналогічна ситуація виникає й у русі оборотних капіталів. Більш того, тут коливання в їхньому кругообігу й обороті виявляють себе більш різноманітно. Насамперед вони виникають унаслідок сезонності виробництва, розбіжності часу виробництва і часу звертання продукції. Значна потреба в залученні додаткових коштів може бути викликана також імпортними постачаннями, разовим завезенням товарно-матеріальних цінностей, ціннісних факторами й ін.

Нерівномірність у русі засобів виникає верб зв'язку з відвантаженням готової продукції. Как известно, момент відвантаження продукції найчастіше не збіжиться з моментом одержання виторгу від її реалізації. Це відбувається внаслідок того, що місце виробництва продукції віддалено від місця ее споживання, причому ця отда-ленность від ринку збуту може бути значної і викликати потреба в додаткових ресурсах.

На базі нерівномірності кругообігу й обороту капіталів природним стає поява відносин, що усувають невідповідність між часом виробництва і часом звертання засобів, дозволяють відносне протиріччя між тимчасовим осіданням засобів і необхідністю их використання в народному господарстві. Таким відношенням є кредит.

Кредит стає неминучим атрибутом товарного господарства. Кредит беруть не тому, що позичальник бідний, а тому, що в нього в силу об'єктивності кругообігу й обороту капіталу повною мірою бракує власних ресурсів. Як підкреслювалося раніше, їх нераціонально накопичувати прозапас, вони увесь час знаходяться в русі, в обороті.

Суспільство стає зацікавленим, по-перше, у тім, щоб уникнути дозвільного омертвляння ресурсів, що вивільнилися;

по-друге, у тім, щоб економіка розвивалася безупинно в розширених масштабах.

Разом з тим кругообіг і оборот капіталу ще не повною мірою пояснює об'єктивну необхідність кредиту. Нерівномірність кругообігу й обороту лише характеризує факт вивільнення засобів в одній ланці і наявності потреби в них на іншій ділянці; у кругообігу й обороті, отже, закладена можливість виникнення кредитних відносин.[5;7]

2.1. Конкретною формою руху позичкового капіталу є кредит, сутність якого полягає в мобілізації тимчасових вільних грошових коштів і розміщенні їх на умовах повернення й прибутковості. За допомогою кредиту здобуваються товарно-матеріальні цінності різного роду: машини, механізми, купуються населенням товари з розстрочкою платежу. Об'єктом придбання за рахунок кредиту виступають різноманітні цінності (речі, товари). Однак «речове» тлумачення кредиту виходить за рамки політекономічного аналізу. Економічна наука про гроші і кредит вивчає не самі речі, а відношення між суб'єктами з приводу речей. У цьому зв'язку кредит як економічну категорію слід розглядати як визначений вид суспільних відносин.

Однак кредит — це всякі суспільні відносини, а лише таке, котре відбиває економічні зв'язки, рух вартості. Як же можна визначити сутність кредиту? Перш ніж відповісти на це питання, важливо уточнити, що вкладається в поняття «сутність». Необхідність у цьому зв'язана з тим, що сутність кредиту в ряді випадків ототожнюється з його змістом, природою і навіть причиною виникнення. Ці поняття не тотожні. Приміром, зміст виражає як внутрішній стан кредиту, так і его зовнішні зв'язки (з виробництвом, звертанням, іншими економічними категоріями). Сутність же кредиту звернена до внутрішніх його властивостей, виступає як головне в змісті цієї економічної категорії.