Сторінка
4

Кредит, суть, форми та значення в ринковій економіці

Так, ряд економістів виділяють контрольну функцію кредиту як основну, змішуючи по суті функцію кредиту з функцією кредитора. Інші дослідники, спираючись на те, що контрольна функція однобічна - тільки з боку кредитора, взагалі відкидають її. Проте є підстави вважати її наявність навіть як однобічної дії.

Крім того, виділяються й ряд інших функцій кредиту, число яких у різних авторів різне. Виходячи з ролі кредиту в процесі відтворення, в першу чергу дослідники звертають увагу на його перерозподільчу функцію. При цьому концентрується увага саме на участі кредиту в розподільчих процесах. А це означає, що при допомозі кредиту, за рахунок тимчасово вільних коштів одних юридичних і фізичних осіб, задовольняються тимчасові потреби в коштах інших учасників відтворювального процесу. Це підкреслює, що кредит охоплює тільки тимчасово вільні фінансові ресурси.

В залежності від погляду на суть кредиту визначається і зміст перерозподільчої функції. Так, існує думка, що з допомогою кредиту перерозподіляється не вартість, а грошові кошти, тобто, кредитор передає в позику тільки грошові знаки, які не мають власної вартості, а є тільки грошима за формою. Тому сам процес перерозподілу вартості реально проходить у позичальника, тобто, на етапі використання кредиту.

Ряд економістів вважає, що перерозподіл включає обов'язкову акумуляцію коштів і послідуюче їх розміщення в позики як самостійні процеси, які відносяться до кредиту. Інші, визнаючи взаємозв'язок акумуляції коштів з кредитними відносинами, особливо з банківськими позиками, як кредитний процес, тобто суть кредиту розглядають лише з точки зору розміщення коштів, що визначається як створення кредитних ресурсів.

Існує також погляд, що перерахування коштів на банківські рахунки є процесом перерозподілу наявних кредитних ресурсів, а акумуляція їх має місце тільки в тому випадку, коли кошти вступають в обіг за рахунок новоствореної вартості або новоемітованих грошових знаків. Але це питання більш стосується визначення шляхів поповнення кредитних ресурсів, ніж функцій кредиту.

Крім тимчасовості виділяються і такі особливості кредитного перерозподілу як форми та способи надання кредитів (прямий або посередній), залежність від характеру угод, сфери використання (територіальний, галузевий та міжгалузевий перерозподіл) тощо.

Особливістю кредитних відносин в сучасних умовах є перехід від централізованого до ринкового механізму, який пов'язаний з розширенням сфери застосування кредиту. Тому в сучасних умовах і функції кредиту суттєво змінюються. Крім контрольної та пе-рерозподільчої функцій він виконує одну з найважливіших функцій, пов'язаних з грошовим обігом. Це заміщення готівки кредитними операціями. Ця функція випливає з самої суті кредитних відносин.

Відомо, що основна частина розрахунків і надання позик здійснюється через банки. Зберігаючи гроші в банках, клієнти тим самим вступають з ними в кредитні відносини і крім того створюють умови для заміни готівкової форми грошей в обігу кредитними операціями у вигляді записів по банківських рахунках. Тому стає можливим надання позик в безготівковій формі і розвиток безготівкових розрахунків. Останніє кредитними операціями, так як терміни оплати та поставки продукції не співпадають. Тому або постачальник кредитує одержувача товару, або навпаки - одержувач товару кредитує постачальника.

Крім того, внесені гроші, які по суті для банку є позичкою і створюють в ньому постійний залишок коштів, які в свою чергу ви­користовуються банком для надання позичок клієнтам. Цим самим створюється фіктивний капітал, який обертається поряд з дійсним. Тут здійснюються не тільки кредитні відносини, але й грошово-емісійні, так як випущені боргові зобов'язання функціонують як засіб платежу, тобто як гроші. В цьому розумінні можна вести мову про специфічну функцію кредитних відносин - грошово-емісійну.

Специфіка цієї функції полягає в тому, що термін дії відповідної форми грошей обмежений терміном ДІЇ відповідного боргового зобов'язання і по закінченню дії останнього кількість платіжних засобів в обігу відповідно зменшується. Така емісія діє в авторегулюючому режимі, збільшуючи тимчасово в обігу кількість платіжних засобів при нестачі грошей і зменшуючи їх при закінчені кредитних операцій.

Водночас на сучасному етапі кредит виступає одним з факторів централізації капіталу, сприяючи перетворенню приватного капіталу в акціонерний шляхом запровадження акціонерних відносин та концентруючи капітали на окремих напрямках, включаючи видачу консорціальних кредитів. А крім того через ринкові механізми кредит сприяє економічному розвитку всіх підприємницьких структур, в тому числі окремих галузей та форм господарювання, виконуючи цим самим інвестиційну функцію.[3;2]

3.1. Будь-яка економічна система є результатом економічного розвитку, то кредитні системи мають історично визначені форми, для яких характерні особливості як в будові, так і в способах функціону­вання. Проте ці форми мають і спільні риси, притаманні будь-якій кредитній системі. Основними з них є:

• власне кредитні відносини та їх форми;

• кредитні інструменти, як засоби здійснення кредитних відносини;

• кредитний механізм як організаційна основа здійснення кредитних відносин;

• кредитна інфраструктура як організаційні форми відповідних інститутів, за допомогою яких здійснюються кредитні відносини.

Форми кредиту тісно зв'язані з його структурою і деякою мірою із сутністю кредитних відносин. Структура кредиту включає кредитора, позичальника, і позичену вартість, тому форми кредиту можна розглядати в залежності від характеру:

· позиченої вартості;

· кредитора і позичальника;

· цільових потреб позичальника.

Розрізняють такі форми кредиту:

· Комерційний;

· Банківський;

· Споживчий;

· Державний;

· Міжнародний.

Комерційний кредит має товарну форму і надається одним суб'єктом господарювання (підприємством) іншому у вигляді продажу товарів з відстрочкою платежу. Комерційний кредит оформляється векселем.Векселі поділяються на прості та переказні. Простий вексель— це вексельне зобов'язання, що надається позичаль­ником на ім'я кредитора, яке містить у собі зазначення місця і часу видання боргового зобов'язання, суми останнього, місця і часу пла­тежу. Переказний вексель, або тратта, являє собою письмовий наказ однієї особи (кредитора) іншій (позичальнику) про сплату певної суми третій особі або пред'явнику. Особа, що надає переказний вексель, іменується трассантом; особа, яка зобов'язана здійснити платіж, трассатом, а особа, якій пе­редається право на одержання грошей, ремітентом. Об'єктом переказного векселя є товарний капітал.