Сторінка
3

Характеристика факторів стримування прямих іноземних інвестицій в Україну

Неврегульовані питання у фінансовій сфері, недосконалість і змінюваність законодавства з оподаткування

Оскільки вся підприємницька та інвестиційна діяльність підлягає оподаткуванню, важливість податкового законодавства для кожного, хто бажає інвестувати в Україну, важко переоцінити. З одного боку, ставка податку на прибуток складає в Україні 30 % і є одною з найнижчих в Європі (наприклад, у Німеччині ставка податку — 47 %, у Нідерландах і Польщі — 40 %, Росії та Франції — 35 %), а з іншого — податкова база дуже велика і випадки зменшення податків трапляються нечасто. У результаті кінцеві податкові показники для компаній, що працюють в Україні, перевищують відповідні показники у згаданих країнах. Механізм розрахунку прибутку був значно змінений у 2001 р. у напрямі стягнення податків з реальних прибутків (що практикується у країнах з розвиненою ринковою економікою) замість оподаткування обігу компанії (як це було на радянських підприємствах). Незважаючи на це, іноземні інвестори та аудиторські компанії все ще невдоволені українською податковою системою, яка ще недостатньо сприяє іноземним інвесторам у здійсненні інвестицій в Україні.

Зміни в податковому законодавстві та зворотна дія закону. Закон України "Про систему оподаткування" від 20 березня 1997 р. передбачає 19 різних державних податків і зборів та 14 місцевих. До цього Закону вносяться доповнення стосовно нових платежів.

Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 р. постійно змінюється та доповнюється. Найзначнішим були часті переходи від оподаткування на основі доходу до оподаткування на основі прибутку. Починаючи з 1995 р. ставки податків для підприємств базуються на "балансовому прибутку", а не на загальному. Верховна Рада України три рази переглядала законодавство про оподаткування компаній у 1997 р. Після 14 січня 1998 р. положення Закону знов були змінені — цього разу Указом Президента.

Через ці постійні зміни всі платники податків не встигають своєчасно реагувати на нову інформацію та реєструвати податкові надходження у повній відповідності до діючих положень. Ситуація ускладнюється у випадках, коли зміни у законодавстві мають зворотну дію. Це трапилося, наприклад, з поправками від 16 грудня 1997 р. до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який набув чинності 1 липня 1997 р. Зазвичай перед тим, як прийняти рішення про капіталовкладення, інвестор попередньо уважно вивчає та оцінює правову базу. Податкова ситуація у країні привертає, як правило, особливу увагу інвестора, оскільки значно впливає на прибуток. Незважаючи на те, що інвестор завжди повинен ураховувати можливість майбутніх змін ставок податків, суб'єктів оподаткування та ін., він, принаймні, покладається на те, що правила гри не зміняться пізніше. У разі таких непередбачених змін розвиток інвестування постає перед загрозою втрат, а інвестор втрачає довіру до інвестиційної сфери країни і може змінити умови інвестування. Інші потенційні інвестори, стикаючись з цими випадками, також втрачають зацікавленість в інвестуванні.

Принцип заборони законодавчих актів із зворотною дією закладено у ст. 57 Конституції України, також він характерний для західних правових систем. У демократичних країнах правила гри мають бути справедливими. Кожний учасник повинен заздалегідь знати всі положення стосовно діяльності, яку він бажає здійснювати.

Значним кроком у цьому напрямі було прийняття постанови Кабінетом Міністрів України у 1993 р., за якою підприємство з іноземними інвестиціями звільнялося від сплати податку на прибуток упродовж п'яти років.

Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", який набув чинності 1 січня 1995 p., скасував це звільнення від податків для підприємств, зареєстрованих після цієї дати, та залишив це звільнення лише для тих підприємств з іноземними інвестиціями, що були зареєстровані до 1 січня 1995 р. Новий Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"», який набув чинності 1 липня 1997 p., взагалі не передбачає ніяких податкових пільг і звільнення від сплати податку на прибуток протягом п'яти років навіть для підприємств, зареєстрованих до 1 січня 1995 р. Кілька компаній, які користувалися цією пільгою згідно із законом, звернулися до Кабінету Міністрів України із скаргою і навіть подали позов до суду для відновлення свого права на звільнення від податку. Законність скасування цієї пільги зараз переглядає Конституційний Суд України.

Окрім цього, майже всі податкові положення через їх розпливчастість дуже важко зрозуміти, не кажучи вже про їх дотримання. Це важко навіть для міжнародних податкових консультантів і працівників Державної податкової адміністрації України. Тому платники податків майже не в змозі запобігти помилкам, обчислюючи податкові відрахування відповідно до податкових положень. Згідно з вимогами української податкової системи платник податків повинен подавати власний розрахунок податків до податкових органів та робити певні виплати до бюджету, але через нечіткість податкових положень його розрахунки не збігаються з розрахунками податкових органів, що призводить до небажаних суперечок.

Подвійне оподаткування. Очевидно, що багато посадових осіб податкових органів систематично ігнорують угоди стосовно запобігання подвійному оподаткуванню, які підписані між Україною та іншими країнами світу. Вони або зовсім їх не дотримуються, або часто подають їх у перекрученому вигляді, що призводить до суперечливого тлумачення угод партнерськими країнами. Таке ставлення до взаємних угод суперечить ст. 18-VI та 19 Закону України "Про систему оподаткування" і ст. 6 Закону України "Про режим іноземного оподаткування", якими передбачається, що угоди про подвійне оподаткування мають переважну силу над положеннями Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Наприклад, угода про подвійне оподаткування між Німеччиною та Україною передбачає 5 %-й репатріаційний податок на дивіденди, а угода з Кіпром передбачає нульову ставку. Іноземні інвестори, які не можуть сподіватися на звільнення від податків та таким чином розраховувати прибуток, зазвичай згортають свою інвестиційну діяльність в Україні.

Амортизація та звільнення від податків. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" в багатьох інших положеннях також не відповідає міжнародним стандартам, які необхідні для здійснення інвестиційної діяльності. Наприклад, у ст. 8.1.1 Закон передбачає амортизацію з "придбаних" активів. Активи, "внесені" до статутного фонду акціонерами, не згадуються, тобто не амортизуються. У результаті сума, яка повинна амортизуватися з цих активів, не може розглядатися як витрати і не може зменшувати оподаткований прибуток компанії. Закон також встановлює обмеження на суми, які не оподатковуються та які можуть використовуватися компанією для розвитку свого виробництва. Залишкові суми також не звільняються від сплати податку на прибуток. Унаслідок цього разом із податковою базою збільшуються розміри податків. Це негативно впливає на виробництво всіх компаній, які бажають здійснювати повторні інвестиції та розвиватись.